В третій рік повномасштабного вторгнення росії тиск з боку держави на український бізнес вийшов за рамки допустимого. У межах проєкту «Підвищений тиск» спілкується з Оксаною Продан, радницею голови Асоціації міст України, головою об'єднання малого та середнього бізнесу «Фортеця», про складні умови, у яких українські підприємці опинилися через надмірну увагу з боку держорганів і можливості для подолання свавілля силовиків та чиновників в Україні.
Якого тиску зазнають підприємці у 2024 році
Чому тиск на бізнес під час повномасштабної війни став кричущою проблемою в Україні?
По-перше, підприємці — люди, які знаходяться в тих умовах, що і всі. Велика частина з них була змушена не тільки самим виїжджати [із зони бойових дій], але й вивозити виробництво, документи, шукати, куди перевезти працівників.
Відразу після повномасштабного вторгнення були зупинені перевірки, частково знижені або скасовані податки. Держава тоді задекларувала — тільки працюйте. Час пройшов. На жаль, ситуація на фронті досить складна, і ми постійно переживаємо за наших захисників. А держава, точніше, конкретні люди, які представляють ті чи інші державні структури, декларують, що вони шукають механізми отримання надходжень до бюджету. Чого тільки вартує стратегія доходів [Національні стратегія доходів 2024-2030], яку затвердили без обговорення і моделювання. І, таким чином, відновили перевірки, відкривають провадження.
І тому сьогодні, коли треба будувати фортифікаційні споруди, бізнес не хоче брати участь у цих проєктах навіть за гроші. Адже підприємці не бажають мати справу з державою, тому що наслідком будь-якої дотичності до неї сьогодні стають переслідування, провадження тощо.
І от після десяти років війни, двох років повномасштабного вторгнення бізнес опинився у ситуації, коли він державі потрібен не як бізнес, а лише як платник податків. Але представники державної влади не бачать, що для того, щоб збирати податки, потрібно створити умови для їх вироблення.
Повна відеоверсія інтерв’ю з Оксаною Продан про тиск на бізнес
Про тиск передусім заявляють великі компанії. Всі чули про кейс Concorde Capital. А що відбувається саме з малим бізнесом, особливо в тих регіонах, які знаходяться біля зони бойових дій?
Держава на рівні закону і потім підзаконних актів створила перелік різних зон — активних бойових дій, можливих бойових дій тощо. Тобто стільки градацій, що людині без юридичної допомоги, або навіть із юридичною освітою, дуже складно розібратися, чи підпадає вона під особливі лояльні умови.
А коли ми говоримо про сплату податків, мова передусім іде про ПДВ, який ми з вами сплачуємо, а оператором виступає бізнес? В останні роки податкові накладні часто блокуються, і бізнес зупиняється через ПДВ.
Якщо ПДВ та податок на прибуток залежать від продажів, то місцеві податки — податок на нерухомість, плата за землю — не прив'язані до результатів діяльності. Відповідно, якщо бізнес не працює, він залишається платником цих податків. Є закон №3050, яким 114 громад віднесли до переліку, де всіх платників звільнили від податку на нерухомість, плати за землю тощо. Туди потрапили як ті громади, де бізнес було зруйновано, які реально не можуть платити, так і громади, де бізнес уже на 70% або навіть 90% сплатив цей податок, тому що він відновився і почав працювати після деокупації.
Але не вирішили проблему в громадах, які знаходяться у зоні можливих бойових дій. Там теж є розбомблені виробничі потужності, що не можуть використовуватися. Але якщо громади не віднесені до зони активних бойових дій, бізнес [від місцевих податків] не звільнений.
І ми маємо сьогодні ситуацію, як у Харкові, де міська рада звільнила бізнес своїм рішенням, і як, наприклад, у Краматорську, де бізнес волає про те, що його не звільняє військова адміністрація. Бізнес, який має зруйноване майно, за нього сьогодні має зобов'язання перед державою.
Ще наведу у приклад Херсон. Податківці не знаходяться там фізично. Вони релоковані у тилові області. Але звідти успішно відправляють рішення-повідомлення бізнесу про те, що той повинен сплатити той чи інший платіж. І я знаю конкретні ситуації у місті Херсоні, як бізнес доводить своїм податківцям, що знаходяться в тилових областях, що він не може платити, бо майно не використовується.
Чим бізнесу допомогло рішення РНБО щодо економічної безпеки
У січні 2024 року, щоб розрядити напругу у стосунках бізнесу і держави, РНБО ухвалило рішення щодо економічної безпеки і стабільності у військовий період. Що дав цей крок?
Рішення РНБО — як мінімум декларація позиції найвищих органів державної влади про те, що вони бачать потреби бізнесу. І це вже позитив. Пам'ятаєте, наскільки тоді оптимістичні настрої з'явилися серед бізнесменів — і великих, і менших? До речі, у самих маленьких немає оптимістичних настроїв, повірте. Бо маленький підприємець далекий від влади і давно звик, що він владі цікавий не як суб'єкт, а як об'єкт для контролю і отримання доходів.
Але оптимізм розвіявся, тому що так і не почали відшкодовувати ПДВ, і я чула, що начебто 30% податкових накладних блокуються в автоматичному режимі. Це величезна цифра, яка говорить про те, що система адміністрування ПДВ не витримує жодної критики і підлягає заміні.
Ми бачимо, що дійсно найгостріші питання блокування податкових накладних і відшкодування ПДВ залишились за дужками рішення РНБО, але бізнесу пообіцяли зупинити маски-шоу і силовий тиск. Чи дотримувались силовики мораторію?
Я починала розмову про відносини між державою і бізнесом в частині спільної роботи. Бо тут відбувається тиск на органи місцевого самоврядування, які здійснюють фінансування будівництва фортифікаційних споруд. Адже орган місцевої влади замовляє, оплачує цю послугу, а держава у вигляді силових структур контролює цей орган і використання ним коштів, влаштовуючи перевірки, виїмки, зупиняючи всі процеси.
Більш того, якщо порівнювати початок 2022 року і сьогодення, тиск тільки набирає обертів. Дійсно, на початку війни перевірок не було, а зараз вони вже з'явилися. І підприємці розуміють, що навіть якщо до тебе не прийшли сьогодні, завтра мають прийти. Тому, на жаль, мораторію як такого немає і не було.
Начебто, БЕБ [Бюро економічної безпеки] створили для того, щоб менше контролювали бізнес. Але нічого не змінилося від моменту його створення, і той закон, який ухвалили у першому читанні [№10439 про удосконалення роботи БЕБ], нічого не змінить насправді.
Проти нього виступає бізнес. Всі підприємницькі об'єднання зверталися до депутатів, голови Верховної Ради, уряду і пропонували альтернативний законопроєкт. Насправді це теж демонстрація владою відношення до бізнесу. Можна ж було взяти за основу документ, за який виступило суспільство, і його допрацьовувати.
БЕБ розпочало роботу в кінці 2021 року. Чому виникла потреба перезавантажувати роботу цього відомства, яке тільки почало працювати?
Це як колись у нас робили судову реформу, продовжують робити, і ніяк не закінчать. Бо роблять так, щоб вона не заважала. Отак само і з БЕБ, яке створили начебто для об'єднання у ньому певних функцій, але при цьому не забрали повноваження в жодного іншого органу. Таким чином у нас з'явився ще один силовий орган, а всі інші нікуди не поділись.
Тобто передача всіх економічних справ БЕБ не відбувається?
Якщо дивитися на той проєкт, який проголосували в парламенті, найближчим часом — ні.
В згаданому рішенні РНБО також ішла мова про аудит і закриття справ, які стосуються бізнесу. І Офіс Генпрокурора відзвітував, що закрили 19% справ. Як можна прокоментувати ці цифри?
Якщо говорити про кримінальні провадження щодо бізнесу, то у судах тільки 2% з них дійсно доходять до вироків, а 98% закриваються через невинуватість бізнесу. Це означає, що ці 98% справ — просто перешкоджають, заважають бізнесу і зупиняють його.
Тобто більшість із них сфабрикована?
Для того, щоб сказати, що справа сфабрикована, треба, щоб підприємець, який через суд довів свою невинуватість, йшов далі. А для цього треба мати час і кошти на доказ речей, очевидних для більшості.
Але насправді в податковому кодексі є, на жаль, поки нереалізована норма — регрес до податківця [Пункт 21.4 ст. 21 ПКУ]. Ця норма передбачає право платника податків на відшкодування від податківця шкоди, нанесеної бізнесу, його діями чи бездіяльністю. Я її проводила свого часу, коли була в парламенті.
Але її використати дуже складно, тому що треба спочатку виграти в суді справу. Потім довести, що ти втратив кошти, отримати від держави відшкодування за втрачені кошти, і лише після цього змусити державу стягнути відшкодування з конкретної людини.
Я абсолютно впевнена, що декілька таких прецедентів, можливо навіть один-два, спрацювали б. Тому що у податковій службі теж є сарафанне радіо. І коли вони зрозуміють, що кожен відповідає власним майном, так само як і підприємець відповідає своїм майном, зловживань має стати менше. Але я маю надію, що хтось саме з великого бізнесу, бо це досить дорого, скоро зможе довести цю справу до кінця.
Злі і добрі інвестняні — хто тисне на бізнес і коли було краще
Як можна окреслити коло органів, що тиснуть на бізнес, яких бізнесмени іронічно називають «інвестнянями»?
Все починається з того, як підприємець зареєстрував бізнес. А під час повномасштабного вторгнення дуже багато людей почали займатися підприємницькою діяльністю, тому що втратили роботу на великого роботодавця. Але підприємець, щойно зареєструвався, вже повинен платити єдиний соціальний внесок, незалежно від того, чи здійснює він роботу. Тобто держава створила ситуацію, коли зручніше не реєструвати бізнес до моменту, поки не зрозумієш, що будеш отримувати фінансовий потік.
Далі треба отримувати дозвільні документи залежно від сфери діяльності — пов'язані з санепідеміологічними нормами, сферою транспорту, пожежною охороною тощо.
Коли почав працювати, вже вмикається контролююча функція — податкова служба і ринковий нагляд. Платники єдиного податку зазвичай не враховують, що є ще і ринковий нагляд, який передбачає дуже складний документообіг. А великого бізнесу стосується Антимонопольний комітет, який може накладати мільйонні штрафи без достатнього обґрунтування, а потім так само робити ці штрафи в рази меншими. І я не говорю про правоохоронні органи. Бо у нас всі «займаються бізнесом».
Як у цьому контексті можна розуміти появу законодавчої ініціативи про «клуб білого бізнесу»? Виходить, що бізнесмени мають довести свою невинуватість, щоб отримати більш лояльне ставлення. Тобто у нас до бізнесу діє презумпція винуватості?
Це не вперше пропонується така ініціатива. Подібне було ще при Януковичі, як я пам'ятаю, але це по-іншому називалися. Для великого бізнесу напевно це було б зручно. Бо великий бізнес швидше потрапив би в цей список. Але виходить, що всіх інших тоді можна нахиляти?
Насправді держава має декларувати, що весь бізнес поважає і підтримує. І тільки до тих, хто потрапив у червону зону, мають виникати питання, а не навпаки.
Оскільки тиск на бізнес — не нове явище для України, як можна порівняти теперішню ситуацію з іншими періодами нашої історії? Коли було краще?
Був час, коли реально працювали консультативно-дорадчі органи при органах державної влади. Я сама в таких органах працювала і очолювала Раду підприємців при Кабінеті Міністрів з 2008 по 2010 рік.
Це була рада, сформована з представників абсолютно всіх прошарків бізнесу — від самих маленьких з усіх регіонів до глобальних, великих, іноземних компаній. Відбувалися регулярні засідання, а представник Ради підприємців постійно брав участь у засіданні уряду.
Іноді міністри сердилися на мене, як голову ради, за те, що в мене була можливість ветувати ті чи інші рішення і вони не могли з голосу внести якусь нехорошу ідею. І це реально працювало, поки Азаров [Микола Азаров, прем’єр-міністр України 2010-2014 роки] не почув мої зауваження до проєкту. Бо він не зрозумів, що відбувається і чому хтось може давати зауваження на засіданні уряду. Сьогодні на засідання уряду не запрошують навіть представника Асоціації міст України, хоча закон передбачає його участь в засіданнях. І це, напевно, теж знаково.
Але були часи, коли можна було достукатися до влади і великим, і маленьким, а не тільки тим, хто разом вчився або працював із міністрами. Були часи, коли реально працювали форуми, на яких бізнес зустрічався з представниками влади. Виступали на них не тільки ті, кому заздалегідь давали написані, узгоджені питання, а можна було дійсно отримати слово вільне, задати питання, отримати відповідь, а потім і рішення.
Яким може бути вихід з цієї ситуації?
Для влади важливо зрозуміти, чи вона хоче, щоб країна розвивалася і росла. Ми все робимо для перемоги, але щоб країна була успішною після перемоги, влада має створити умови, щоб бізнес принаймні міг працювати. Тому що сьогодні, коли ПДВ не відшкодовують, працювати неможливо.
Для бізнесу, який ще не виїхав і не вивіз обладнання з території України, сьогодні найефективнішим шляхом покращення своїх умов є об'єднання. Адже вже є багато асоціацій, ініціатив бізнесу. І не варто чекати, коли влада запитає про позицію бізнесу. Бо влада ніколи не запитає, а буде робити те, що вважає за потрібне. Але якщо об'єднаний бізнес сформулює свої завдання, владі доведеться дослухатися.