Багаті країни вже підписали мультимільярдні контракти на отримання вакцини проти коронавірусу, коли вона буде готова. Однак їхні нескоординовані дії породжують багато запитань щодо можливості глобального доступу до вакцини.
Домовленості між країнами щодо постачання вакцини проти COVID-19 породжують питання, які стосуються не тільки глобального доступу до ліків, а і їхньої вартості, безпеки та відповідальності за можливі побічні ефекти, передає Financial Times.
З іншого боку, такі контракти можуть сприяти розвитку науки та клінічних розробок. Однак компанії стикаються з непотрібною конкуренцією, браком поставок і не в змозі оптимізувати масштабне виробництво, яке має зробити найкращі вакцини доступними якомога скоріше.
Крім того, кожна з держав зіштовхнулася з проблемою формування ціни на продукт, якого ще не існує. Країни зобов'язуються придбати певну кількість вакцини протягом певного проміжку часу.
Існує безліч невідомих, включно з витратами на виготовлення, виходом кінцевого продукту та необхідним дозуванням. Деякі компанії, як-от Johnson&Johnson, заявили, що вироблятимуть вакцину безкоштовно, натомість інші, включно з Pfizer, не взяли на себе таких зобов'язань.
Водночас бідні країни матимуть змогу отримати вакцину лише завдяки спеціальним організаціям на кшталт Cepi, яка намагається захистити постачання ліків до бідних країн. Вона фінансує дев'ять проєктів з розробки вакцини проти COVID-19.
Контекст. Фармацевтична компанія Moderna розпочала третю, фінальну стадію клінічних випробувань розробленої нею вакцини mRNA-1273 проти COVID-19. Вона стала наймасовішим із випробувань вакцини проти коронавірусу – в ній візьмуть участь 30 тис. осіб. Вакцинація передбачає введення двох доз вакцини.