Удари по енергосистемі України
З 10 жовтня РФ почала використовувати руйнування енергетичної інфраструктури як один із основних методів ведення війни проти України. Під час дискусії, організованої Центром економічної стратегії, розповіли, що за півтора місяця по енергосистемі вдарили приблизно 1500 ракет. Конфігурація енергетичної системи змінюється після кожного удару. За оцінками Центру досліджень енергетики, якщо взяти за 100% стан на 10 жовтня, то в енергосистемі зараз залишилося 15% стійкості. Експерти впевнені, що жодна з європейських систем не витримала б такого удару й давно втратила б цілісну працездатність. Учасники дискусії обговорили, що можна зробити, щоб підвищити захищеність енергосистеми.
Як росіяни руйнують українську енергосистему
Олександр Харченко, директор Центру досліджень енергетики. Електросистему зробити стійкою до ударів неможливо. Високовольтні підстанції займають площу до кількох гектарів. Провід, опори — усе це не можна сховати в укриття. Силові трансформатори мають величезні розміри (20 -ь30 м), вони дуже складно влаштовані (у них тільки високотехнологічних електронних елементів може бути кілька сотень).
Втрати української енергосистеми від ракетних ударів Ілюстрація: Ольга Буславець
Ракетні атаки РФ ретельно сплановані їхніми енергетиками, які розуміють, як влаштована мережа, куди болючіше вдарити. І нам дуже пощастило, що їхні ракети є недостатньо точними.
У травні було обговорено, що треба зробити для підвищення захищеності системи. Було вжито заходів фізичного захисту об'єктів. Наприклад, ефективними виявилися величезні мішки з піском (до 1 тонни вагою), якими закрили певне обладнання. Від прямого влучення ракети вони не захищають, але від уламків – цілком.
Велику роботу «Укренерго» провело з підготовки бригад ремонтників, які потім у режимі 24/7 відновлювали роботу системи на магістральному рівні.
Зараз у нас немає жодної непошкодженої електростанції, тривають атаки на їхні пристрої виведення енергії. Також продовжуються атаки на підстанції.
У кожній атаці проглядається чіткий сценарій, тобто мета, яку переслідували росіяни, завдаючи удару по енергосистемі.
У 2017 році розпочалася підготовка до об'єднання української ОЕС з європейською. Було проведено багато робіт із модернізації мережі на загальну суму 700 млн євро, зокрема, замінили частину трансформаторів. І старі не було розпродано та порізано на брухт. Дякувати за це потрібно українській бюрократії. Річ у тім, що трансформатор – це такий матеріальний актив, який потрібно списувати через Кабмін. А зробити це швидко неможливо. Тому ці трансформатори зараз дістали зі складів і встановили на місце пошкоджених.
Підвищити стійкість системи можна двома шляхами. Перший – шукати та швидко доставляти в Україну все доступне обладнання, насамперед трансформатори. Другий – обладнати об'єкти критичної інфраструктури альтернативною генерацією. У світі є мобільні газотурбінні та газопоршневі електростанції. Вони доступні й можуть бути швидко привезені. Наприклад, 25 — 30-мегаватна газотурбінна електростанція забезпечить роботу насосів водоканалу та теплової генерації в Києві.
Організаційна стійкість енергосистеми України
Олена Осмоловська, керівниця Офісу реформ при Міністерстві енергетики. Зараз шукають варіанти рішень, які дадуть змогу швидко завозити в Україну енергетичне обладнання, яке вдається знайти за кордоном. У деяких країнах робота ведеться на рівні компаній, у деяких – місцеві постачальники хочуть співпрацювати лише з урядом України. Міжнародні фінансові організації готові нам допомогти, але потрібно виробити механізми, щоб гроші швидко потрапили туди, де вони потрібні.
Нещодавно держава запровадила пільговий імпорт генераторів і накопичувачів енергії малої потужності, щоб люди та бізнес могли самі собі організувати забезпечення енергією. Для уряду пріоритет – забезпечення потреб «Укренерго». Краще знайти один потужний трансформатор, аніж ввозити 10 тис. генераторів.
Харченко: «Нічого більш марного з погляду державного устрою, ніж Міненергетики, в Україні зараз немає. Основні проблеми розв'язуються лише на рівні компаній, а міністерство хіба що створює додаткові перешкоди. Нещодавно я дізнався зі ЗМІ, що ще в липні наші європейські партнери запропонували поставити газотурбінні електростанції, і ця пропозиція без руху лежить у Міненерго. Ніхто про неї не знає».
Що буде з енергосистемою України після війни
Юрій Кубрушко, засновник і керуючий партнер фінансово-енергетичної компанії IMEPOWER. Нам уже зараз треба думати, що варто робити за чотири місяці після закінчення цього опалювального сезону. Енергетика – дуже інерційна система в усьому: у плануванні, в отриманні дозволів для будівництва об'єктів, у виробництві, оскільки багато устаткування виготовляється під замовлення тощо. Те саме стосується фінансування. Є порівняно швидке фінансування за запитом, але для проведення робіт із відновлення потрібні великі гроші. Дати їх можуть міжнародні фінансові організації, але заради нас вони не переглядатимуть свої процедури задля їхнього спрощення та прискорення.
Тут є кілька важливих питань, за якими необхідно ухвалити ідеологічні рішення.
Перше – що ми робимо: відновлюємо стару систему або будуємо нову, засновану на інших принципах, децентралізовану.
Друге – ми розраховуємо на приватний капітал або зберігаємо у сфері енергетики державний капіталізм, коли держмонополії залучають кредитні кошти та займаються проєктами відновлення та розвитку. Якщо йдемо другим шляхом, то потрібно розв'язувати серйозні проблеми ефективності корпоративного управління в держкомпаніях. Якщо розраховуємо на приватний капітал, треба розв'язувати питання захисту прав інвесторів, спрощення процедур тощо.
Третє – бачення того, що ми створюємо. Або відновлюємо систему, яка просто забезпечує енергетичні потреби країни, або створюємо хаб, інфраструктуру, яка зміцнить позиції України на міжнародному рівні. Наприклад, виробництво зеленого водню.
Осмоловська: «Ще одне важливе питання: хто за це все платитиме, як буде побудовано фінансову модель ринку. Гроші на відновлення – зовнішні запозичення та гранти. Державна донорська допомога зараз надається лише держкомпаніям. Але зрозуміло, що відновити енергосистему без приватного капіталу не вдасться. Інвестори мають бути впевнені, що отримають повернення вкладених коштів. Зробити це можна через тариф чи з держбюджету, третього варіанта немає.
У нас зараз місцева влада затверджує тарифи, але не несе відповідальності за те, як теплогенерація розраховується за газ. Ця ситуація ненормальна, проблема – неприємна для багатьох, але, не розв'язавши її, ми не зможемо залучити в галузь приватний капітал.
Харченко: «Якщо ми протягом кварталу після закінчення війни не зробимо нормальні ринки електроенергії та тепла, то відновлення автоматично затягнеться ще на 10 років».