Чотири вибухи на дні Балтійського моря перерізали газопроводи «Північний потік – 1» та «Північний потік – 2», що пов'язують Росію з Німеччиною. Те, що сталося, продемонструвало вразливість енергетичних мереж Європи. Через кілька днів у Німеччині було перерізано радіокабелі, що призвело до зупинки залізничного сполучення на кілька годин. Норвегія почала виявляти «аномально високу» активність невідомих дронів поблизу своїх морських енергетичних установок. «Ми стали свідками низки дуже дивних фізичних атак, – сказав Евангелос Узуніс, голова відділу агентства кібербезпеки Європейського Союзу. – Енергетична мережа велика, і ви не можете захистити її фізично».
Члени НАТО посилили моніторинг за допомогою супутників, літаків, кораблів та підводних човнів, створивши щось на кшталт щита від безпілотників у Північному та Балтійському морях. А Велика Британія заявила, що інвестуватиме у спеціальні кораблі для захисту підводних трубопроводів та кабелів передачі даних. «Росія хоче вийти за рамки можливого і перевірити рішучість НАТО», — вважає Крістін Берзіна з Німецького фонду Маршалла у Вашингтоні.
Агентство Bloomberg назвало сім об'єктів, які, на його думку, зараз наражаються на найбільший ризик.
Найбільш уразливі об'єкти європейської енергетичної інфраструктури
Baltic Pipe (№1)
Цей трубопровід може щорічно транспортувати до 10 млрд кубометрів газу з Норвегії до Польщі через Данію. Він був відкритий у день вибухів «Північного потоку» і дозволяє Польщі та країнам Балтії диверсифікувати постачання енергоресурсів. Пошкодження системи стало б важким ударом для Польщі, яка має мало газових сховищ.
ESTlink (№2) та NordBalt (№3)
Пошкодження цих підводних електричних кабелів було б руйнівним і надзвичайно символічним. Воно ізолювало б колишні радянські прибалтійські республіки від європейської мережі у Фінляндії та Швеції, які припинили десятиліття неприєднання та планують вступити до НАТО. NordBalt потужністю 700 МВт пов'язує Швецію та Литву. Два кабелі ESTlink загальною потужністю 1000 МВт з'єднують Естонію та Фінляндію, яка очікує на віялові відключення цієї зими після припинення імпорту електроенергії з Росії.
Підводний електричний кабель у розрізі
Термінали ЗПГ (№4)
Зріджений природний газ став найважливішою частиною реакції регіону на дії Кремля, а литовський ЗПГ-термінал у Клайпеді – неподалік Калінінградської області Росії – отримав назву «Незалежність». Німеччина споруджує сім плавучих ЗПГ-терміналів, які можуть перекачувати газ в існуючу мережу. Три з них почнуть працювати до кінця цього року, зокрема один у порту Любмін, де Nord Stream виходить на сушу. Фінляндія та Естонія вирішили цієї зими запустити плавучий термінал у місті Інкоо.
Europipe II (№5) та Langeled (№6)
Ці трубопроводи, що доставляють норвезький газ до Німеччини та Великої Британії, виглядають особливо вразливими, враховуючи, що більша частина їх шляху в 1600 кілометрів проходить через надзвичайно віддалені води.
Енергетичний острів Борнхольм (№7)
Вітроенергетичний центр Німеччини та Данії на острові Борнхольм вартістю 9 млрд євро ще споруджується. Експерти вважають, що його важко захистити, а вхід центру з ладу завдасть сильного удару по зусиллях Європи стати енергетично незалежними. ЄС, Великобританія та США у травні звинуватили Москву у кібератаках на супутникову мережу, які порушили контроль тисяч німецьких вітряних турбін. «Вітряна електростанція не працює сама по собі, – зазначає Патриція Шукер, аналітик з енергетики з Інституту державної політики Пейна в Колорадо. – Росія прямо зараз тестує ці точки входу та вразливості».
СПГ-термінал у Клайпеді
Читайте також
