Фото: УНІАН
У п’ятницю, 27 вересня, секретар Ради національної безпеки Олександр Данилюк повідомив про свою відставку. За інформацією одних джерел, це відбулося через тиск з боку олігарха Ігоря Коломойського. І це не дивно, адже олігарх має інтереси в газовій сфері та на банківському ринку. А вони напряму стосуються національної безпеки. Ще за кілька тижнів до відставки Данилюка 
поспілкувалося з ним під час форуму Yalta European Strategy. І ось, що він нам розповів.
– Чесно кажучи, не дуже звично вас бачити у ролі силовика.
– А чому ви вирішили, що я силовик? Секретар РНБО – це не тільки про силові структури. Тобто завдання РНБО – оцінювати, які у нас є безпекові ризики. А вони у нас зараз не тільки пов’язані з військовою агресією. Вони є і в енергетичній сфері, і у внутрішньополітичних процесах.
– Які ризики ви вважаєте найбільшими?
– Наприклад, одна з найважливіших сфер – це енергетика. За останні роки реформ у цій галузі було дуже мало. Це створило певні серйозні ризики. Їх використовують для того, щоб послабити нашу країну. І, наприклад, перший виклик – закінчення контракту на транзит газу з 1 січня наступного року.
– Нещодавно ви підписали меморандум про те, щоб разом з Польщею і за допомогою Сполучених Штатів відмовитися від російського газу. Для чого це робиться і що це нам дасть?
– А от саме так і має працювати система. Тобто ми системно подивилися, які у нас є проблеми, визначили їх, зокрема, в енергетиці – раз, два, три, і на одну з них ми знайшли рішення, яке не відразу дасть нам повну незалежність в постачанні газу, але через рік ми її отримаємо. Тобто завжди треба шукати рішення і моментально, не відкладаючи, впроваджувати їх.
– Як воно працюватиме?
– В принципі, про що була ця домовленість? Про диверсифікацію постачання газу. Нам треба мати доступ до різних джерел. І от одне за них – це LNG-газ, зріджений газ, який зараз може постачатися з багатьох країн світу. Ну і зараз Сполучені Штати перетворюються на одного з головних постачальників LNG-газу. Для того, щоб ми мали доступ до LNG-газу, цей газ має постачатися в регазифікаційний термінал. Ми можемо або побудувати свій, або використовувати той, який вже побудований в Польщі. В Польщі в Свіноуйсьце є термінал, який зараз розширюється і зможе приймати до 7,5 мільярдів кубометрів газу.
– Ну це ж такі маленькі об’єми.
– Це не маленькі об’єми насправді.
– Але у нас споживання 35 мільярдів.
– Так, але ж ми видобуваємо якусь частину. Нам усього треба десь біля 11-12 мільярдів. Тобто це велика частина. І частина цього газу піде не тільки в Україну, але і в Польщу також. Але питання в тому, що навіть коли буде розширений термінал, треба ще мати можливість постачати такий об’єм в Україну. А для цього потрібно поміняти інфраструктуру на території Польщі і України, щоб мати цю можливість реалізувати. Оцей меморандум був саме про це – що ми домовляємося про постачання LNG-газу. Це сприятиме енергетичній незалежності як Польщі, так і України, і ми спільно розвиваємо інфраструктуру.
– Які ще кроки ви робите для того, щоб позбутися залежності від Росії у цій сфері?
– В енергетичній сфері?
– Так.
– Давайте ще говорити про те, що є і найпростіший спосіб – збільшувати видобування газу. Зараз воно скорочується, і це дуже небезпечний тренд, який виник через певні помилки в минулому. Не треба шукати відповіді десь за межами України, треба врешті-решт також розраховувати на правильну політику в сфері газовидобування в Україні. Це і є ключовим рішенням.
– Мені здається, для того, щоб це зробити, просто треба зробити так, щоб йшли інвестиції у розвідку і видобуток.
– Без інвестицій видобуток не буде збільшуватися.
– А хто може інвестувати у видобуток у нас? Ви працюєте над цим?
– Ну звичайно. Дивіться, це насправді глобальна індустрія. Тобто ті, хто інвестують у видобуток, вони розуміють… Ми маємо перейти на загальносвітові правила. Це має бути прозоро, це має бути зрозуміло, оподаткування має бути зрозумілим. Були вже певні реформаторські зміни, але комплексних змін не було. От зараз ми повинні запровадити і проводити тендери, відкриті тендери на залучення інвесторів. Тому що навіть в минулому році, якщо подивитися, то на тендери виходили не всі.
– Великих компаній не було.
– Ні, мається на увазі на тендер не виставляла держава. Дуже багато домовленостей були в тіні, знову ж таки, багато питань проходили по старим схемам.
– Тепер все буде прозоро?
– А інакше не прийде інвестор. Ніколи інвестор не прийде, коли він розуміє, що йому дали щось, що «на тобі, небоже, що мені негоже», а «свої», пов’язані між собою і з політичним прикриттям люди, розподіляють найбільш важливі активи.
– А от дивіться, зараз із цим «Дельфіном». Скасували рішення, я так розумію.
– Так.
– Це хіба не б’є по нашій інвестпривабливості?
– Дивіться, ситуація з «Дельфіном» дуже проста. Це ж не просто… Що там відбулось?
– Так, до речі, що там відбулося?
– Для того, щоб серйозний інвестор зайшов, він має мати: «а» – інформацію; «б» – час для того, щоб оцінити цю інформацію, також оцінити, наскільки вона достовірна, щоби будувати для себе бізнес-case, бізнес-проект. Для цього потрібен час. Коли ми даємо два місяці на підготовку та подачу документів, для великих компаній, для серйозних компаній цього просто недостатньо. Це означає, що прийде той, хто розуміє, що серйозні не прийдуть, тому що так вони не працюють.
– І якось пропетляємо?
– Так, чому б там не погратись якось, а потім…
– Продамо комусь ще.
– А потім комусь ще продамо. От такі інвестори нам точно не потрібні. Тому якщо все робити чесно, абсолютно чесно, а з інвесторами інакше неможливо, то треба поспілкуватися і сказати: ОК, скільки часу вам потрібно? Нам треба максимізувати кількість учасників? Так. Якщо це означає, що конкурс має тривати 6 місяців, він має тривати 6 місяців. Це набагато простіше – зробити 6 місяців і отримати результат, в який всі вірять і якому всі довіряють, ніж зробити щось там за 2 місяці, а потім думати, як відміняти цей конкурс і втрачати роки. Тому що довіру відновлювати набагато складніше, ніж її втратити.
– Що буде далі з «Дельфіном»?
– Він має виставлятися на новий конкурс.
– У нас вже були компанії, які хотіли тут добувати сланцевий газ.
– Так.
– Великі імена, великі. Потім вони всі пішли. Коли вони повернуться? У вас є план, щоб їх повернути? І який він?
– Зараз, мені здається, саме той час, коли вони мають повертатися. Саме той час. Тому що вносяться необхідні зміни. Зрештою, енергетична галузь буде ефективно управлятися з боку Міністерства енергетики. Тобто формується енергетичний блок, приходять люди з досвідом і орієнтовані на результат. І це обов’язково буде сприйняте інвесторами, і ці інвестори прийдуть в Україну..
– Ви ставите для себе якийсь KPI – наприклад, щоб Україна була незалежною від російського газу або від іншого газу, там, до 2025, наприклад, чи 2027 року? Є такий KPI?
– Ви знаєте, його вже ставили.
– І?
– І його провалили.
– А у вас є?
– Я ж не видобуваю газ. Я оцінюю ризики. Я розумію, якщо цього не станеться, то цим хтось скористається.
– Я почув. Немає.
– Ні, ну дивіться, я не ставлю KPI. Моє завдання — оцінювати ризики і пропонувати рішення. І РНБО буде ці рішення приймати. От і все.
Читайте також
