Фото: УНІАН
В Україні немає дешевих кредитів. У середньому їх видають під 21%. У сусідніх країнах можна взяти під 5-6%, а у Західній Європі – під 1%. За таких умов годі й говорити про створення бізнесу. Коли кредити подешевшають, якщо не до західноєвропейського рівня, то хоча б стануть такими як у Румунії або Словаччині? Про це The Page запитало у нового голови наглядової ради «Альфа-Банку» Романа Шпека.
– У вас на столі я бачу чудовий слайд. На ньому видно, що Україна посідає останнє місце у Європі за розміром ставки по кредитам – 21%. Чому так відбувається?
– Це ми з головним економістом нашого банку Олексієм Бліновим поєднали на одному слайді відсоткові ставки і суверенні рейтинги. Щоб показати як довіра інвесторів впливає на ставки. Рейтинг піднявся з «В-» до В, з перспективою покращення протягом найближчих шести місяців. Але, як ми знаємо, такий рейтинг інвестори називають «високоспекулятивним».
– І що це означає?
– Це означає, що нам гроші позичають дорого. Рік тому уряд позичив під 9,75%, і для нас це була успішна операція. Албанія позичила того ж місяця під 3%.
– Зараз вже зменшуються ставки.
– Ставки зменшуються в основному в євро. У доларах вони вже не 10, а можливо 7. Але про що це говорить? Про те, що країні потрібно думати про свою репутацію позичальника. Ми дивимось на сусідню Румунію, яка не є найуспішнішою економікою у складі Європейського Союзу. Але там відбулось багато серйозних змін. Чому я назвав Румунію? Тому що у неї перший інвестиційний рейтинг ВВВ-. Нам, щоб піднятися на цей рівень, треба пройти ще шість сходинок. А до Польщі нам ще дев’ять кроків.
– А коли рейтинг підвищиться, у нас будуть менші ставки за кредитами?
– Нижчі ставки. І до нас будуть йти іноземні інвестори. Не тільки ті, хто вкладає у цінні папери Міністерства фінансів. Бо Міністерство фінансів платить за своїми облігаціями у гривні понад 12%, в залежності від терміну. Якщо суверен платить понад 12%, то скільки платитиме металургійний комбінат чи сільськогосподарське підприємство? Це питання вартості грошей. Це говорить про те, що країні, для того щоб забезпечити 40% зростання ВВП протягом п'яти років, треба ще багато чого зробити.
– Так, уряд нам каже, що це можливо.
– Я думаю, що вони зможуть це зробити, якщо змінять ситуацію в країні шляхом прискорення структурних реформ, проведення приватизації, земельної реформи. Але за умови обережного ставлення до фіскальної і грошово-кредитної політики, щоб зберегти макроекономічну стабільність.
Цього року у жовтні виповнилось 25 років першій програмі України з МВФ. Вже 25 років ми періодично боремось за макрофінансову стабільність. При тому, що Польща поборолась півроку і забезпечила стабільність завдяки просуванню структурних реформ. Нам треба не стільки дивитись на Doing Business і тішитись, що ми піднялися зі 120-го на 70-е місце, а дивитись на суверенний рейтинг держави.
От коли ми позичали гроші під 9,75%, чи були альтернативи? Були. На великий пакет реформ, які підтримувались валютним фондом та Світовим банком, Україні було передбачено 40 мільярдів доларів. А ми використали менше 50%.
– Дуже часто обговорюють таку логіку: банки не можуть видавати більш дешеві кредити, тому що у нас висока облікова ставка. Якщо ж НБУ її знизить, будуть видавати дешевші кредити. А так ми беремо гроші під 17% і мусимо видавати під 20%.
– Давайте подивимося на низку банків, особливо з іноземним капіталом, які мають достатньо ліквідності. Вони беруть долар під один процент, євро – під півпроцента. Вони не користуються рефінансуванням НБУ. Облікова ставка – це такий собі показник, як середня температура по лікарні.
Але враховуючи те, що половина економіки в тіні, що наявні позичальники вже закредитовані, вони не можуть значно нарощувати кредитний портфель. Багато з великих позичальників, які належать до відомих олігархічних груп чи родин в Україні, не можуть до кінця розкрити структуру власності та показати нам кінцевого бенефіціара. А сьогоднішні вимоги ризик-менеджменту і фінансового моніторингу передбачають, що ми повинні знати, з ким маємо справу. І ми в основному всі місимося на тому невеликому секторі малого і середнього бізнесу. А він не такий легальний в Україні, не такий великий. А нелегальному бізнесу ми не можемо надати кредит.
Колись мій добрий знайомий, він на той час був президентом Європейської комісії, Романо Проді сказав: «Ти не можеш сам танцювати танго. Хіба що стриптиз». Так само і для кредитування потрібен кредитоспроможний позичальник.
– Тобто, навіть коли Нацбанк зменшить свою облікову ставку, це не означає, що у нас автоматично з'являться дешеві кредити.
– Звичайно не означає. Ми будемо говорити, що макроекономічних ризиків стало менше, а операційних ризиків, ризиків повернення кредитів… В Україні середній термін повернення проблемного кредиту – 4 роки. Якщо взяти Великобританію, Францію, Німеччину, там з долара проблемного кредиту повертається 80-90 центів. У країнах Центральної Європи – 50-60 центів. А у нас яку б ви цифру назвали?"
– Десять...
– Сім.
– Тобто фактично у нас кредити не повертають. Як сказав один відомий олігарх: «Борги сплачують лише боягузи».
– Ті, хто один раз на цьому обпікся, будуть уважно думати кому видати.
– На такому ринку, де люди не повертають, де позичальників мало, де відсоткова ставка 21% і ви не бачите передумов, щоб вона впала, як ви плануєте нарощувати об'єми кредитування, більше заробляти?
– Мене інше дивує. Я подивився макроекономічний прогноз уряду і бачу, що їхні темпи зростання економіки, які вони передбачають на 2020 рік, трошки вищі, ніж прогнозують наші аналітики. Я проаналізував. За 9 місяців обсяги кредитів у корпоративному секторі і в гривні, і в доларі зменшились на 6,6% і понад 7% відповідно. Інвестиції не ростуть. І у мене питання: за рахунок чого буде ріст? Можливо, вони щось знають, але ще не поділилися з нами.
– Зараз у нас активно обговорюється ринок землі і, здається, що він все ж таки буде. Як ваш банк готується?
– Ми не маємо наміру інвестувати в землю.
– Уряд заявляв, що вони будуть компенсувати ставки за кредитами на землю. Ви з ними уже ведете переговори?
– Ми із Світовим банком ведемо розмову. Ми вивчаємо всі ті продукти, які готують наші міжнародні фінансові інститути, які підтримують реформи в Україні. Ми хочемо мати змогу користуватись їхніми продуктами. І щоб свої продукти були конкурентними на ринку.
– Кажуть про більш-менш пристойні проценти, до 5%, якщо уряд надасть компенсацію за цими кредитами. Ви, як банкір, вважаєте, що це можливо?
– Якщо буде реалістичний бюджет, який підтримуватиме макроекономічну стабільність, то чому б і ні? Ми бачимо, що ставка, про яку ми говорили, не критично впливає.
– Я так зрозумів, що кілька чинників: макроекономічна стабільність, клімат для інвестування, бажання уряду підтримувати.
– Серйозні структурні реформи і робота правоохоронної системи з повернення проблемних кредитів комерційним банкам, повернення коштів Національному банку, Фонду гарантування вкладів. Наразі 560 мільярдів гривень проблемних кредитів.
Під ці кредити у банках сформовані резерви. Уявіть собі, якщо банки розформують ці резерви – прибуток зросте. Прибуток йде в капітал. А якщо взяти підручник, з одного долара чи однієї гривні в капіталі банк має змогу видати 10 доларів чи 10 гривень кредиту. Уявіть собі, що за рахунок роботи з проблемними кредитами капіталізація банківської системи зросте на 100 мільярдів. Нагадаю, 560 мільярдів обсяг проблемних активів. І якщо капіталізація за рахунок повернення і розформування резервів зросте на 100 мільярдів, це можливість видати один трильйон кредитів.
– І тоді знизиться ставка.
– І тоді можна говорити про обсяги економічного зростання. Тут курка чи яйце. Якщо ми хочемо збільшити обсяги кредитування, ми повинні вирішити проблему проблемних кредитів.
– Зараз дуже багато кажуть про неповернення кредитів великими позичальниками, олігархами. Приватбанк, інші банки. Наскільки це впливає на вашу роботу?
– Воно впливає на нашу роботу. Ми – український банк, ми створюємо робочі місця в Україні, ми формуємо частину українського бюджету. Ми хочемо сприяти економічному зростанню. І коли загальна економічна ситуація несприятлива, ми не маємо можливості реалізовувати амбітні плани.
– Тобто ви зацікавлені у тому, щоб Коломойський повернув гроші.
– Ми зацікавлені, щоб усі повернули гроші. Наступного року Україна повинна сплатити за валютними зобов'язаннями всіх видів 9 мільярдів доларів. Начебто золотовалютних резервів достатньо. Але якщо на таки й об’єм скоротяться золотовалютні резерви, буде паніка на грошовому ринку, кредитні ставки будуть рости, з’явиться недовіра. І ми підемо з В до В- замість, того щоб підніматися до ВВВ-. Отже, ми на цей період для рефінансування зобов'язань маємо залучати кошти міжнародних фінансових організацій під 2%, під 3%, а не під 9,75%, не під 7%. Українські платники податків не повинні переплачувати.