Після приземлення спікерки Палати представників США Ненсі Пелосі на острів Тайвань питання воєнної загрози залишається відкритим.
Останні майже чотири десятки років переважна більшість міжнародно-політичних аналітиків та експертів називали Тайванську протоку як most crucial flash point, або ж найбільш критично небезпечний регіон земної кулі, де переплелися історичні й стратегічні суперечності США, КНР та Тайваню і не тільки.
Проте, у той же час, навколо Тайваню сформувався своєрідний статус-кво: Китайська Республіка не проголошує незалежність (хоча де-факто вона повністю відповідає принципу незалежної країни), Сполучені Штати не порушують принципу «одного Китаю» (досить розмите визначення якого міститься ще в першому двосторонньому американсько-китайському комюніке від 1972 р.) а Пекін, у свою чергу, не буде вживати радикальних воєнних засобів з метою захоплення острова.
Воєнно-політичний потенціал усіх залучених сторін, якщо сюди додати Японію і Росію в тому числі дійсно свідчив про те, що будь-який військово-конфліктний сценарій може реально перерости в широкомасштабну руйнівну війну з непередбачуваними наслідками для всіх і людства в цілому.
Напад росії на Україну переніс центр уваги воєнних аналітиків зі Східної Азії в Європу. Саме Україна певний час розглядається як місце, де формується нова військово-стратегічна лінія протистояння світу реваншистських держав, які сакралізували свої прагнення до територіальних придбань, та демократичного світу на чолі зі США та Європою.
Тепер воєнно-стратегічне протистояння в регіоні Тайванської протоки знову активізувалося у зв’язку з візитом до Тайваню голови палати представників конгресу США Ненсі Пелозі.
Російська агресія відкрила певне вікно можливостей в реалізації власних завдань для Китаю. Китайський лідер Сі Цзіньпін постійно озвучував гасла, в основі яких лежить здобуття Китаєм статусу Великої держави та «остаточного возз’єднання Батьківщини».
На більш конкретному рівні це — обійти США за показниками сукупного ВНП та приєднати острів Тайвань.
Оскільки увага Вашингтона більшою мірою була прикута до України, то китайська сторона запустила своєрідну дипломатичну і стратегічну гру «партнерства з Росією», яка мала би сигналізувати першому, що той має зробити поступки не лише в санкціях але і в «тайванському питанні».
Зростання військової міці Китаю паралельно з витратами значного ресурсу Сполученими Штатами на допомогу Україні начебто мало би зробити адміністрацію Байдена більш поступливою.
Ненсі Пелозі і погрози Пекіну
Проте китайське керівництво, як і російське в тому числі, прорахувалося насамперед з точки зору політичної психології, — воєнний тиск і примус на демократичні суспільства має результатом не страх і паралізацію їхньої функціональності, а навпаки, призводить до їхньої більшої консолідації та рішучості у захисту власних цінностей.
Приземлення в Тайбеї літака з Ненсі Пелозі на борту, — другою (або однією з трьох) за значенням посадовою особою Сполучених Штатів, навіть після доволі войовничих заяв з боку китайської сторони про можливість його збиття, стало подією, яка наповнена багатьма політичними й не лише смислами.
Перш за все Вашингтон продемонстрував рішучість у підтримці своїх союзників, що має величезне значення з точки зору подальшої їхньої консолідації та співробітництва.
У той же час чималий акцент робився на тому, що цей візит є і підтримка не лише союзних, але й демократичних урядів, словами спікера палати представників це значною мірою є «глобальне зобов’язання Сполучених Штатів».
Психологічна драма, яка завершилася появою Пелозі на острові, є також демонстрацією з боку США неприйнятності будь-яких військових погроз чи загроз з боку Пекіна. Адже якби Пелозі не зупинилася на Тайвані, це могло би розглядатися як слабкість і політична перемога Пекіна.
До цього треба додати, що неподалік Тайванської протоки було сконцентровано велику кількість американських кораблів на чолі з авіаносцем «Рональд Рейган».
Загострення в Тайванській протоці: які наслідки для України
Які ж геополітичні наслідки цієї події в тому числі й для України?
Існує висока ймовірність того, що Пекін буде періодично демонструвати реверанси в бік росії і можливо навіть демонстративно надавати нехай і символічно-гомеопатичну, проте допомогу.
Але навряд чи це стане вирішальним фактором у економічному й воєнному виживанні московії. Адже лідери китайської економіки значною мірою інтернаціоналізовані і бояться санкцій.
Будь-які односторонні агресивні дії Китаю в регіоні ще більше відвертатимуть з боку технологічних провідних економік політичні симпатії чи наміри стратегічного співробітництва з країною, яка готується до наступної війни.
І взагалі, воєнний наратив беручи до уваги варварські дії москви в Україні для більшості країн світу вже поступово стає неприйнятним.
Так, продажі російської сировини Пекіну є певним фундаментом економічного виживання першої. На сьогоднішній день ми не маємо фактів використання китайської військової техніки армією агресора.
На відміну від запчастин європейських виробників, які порушували санкції з 2014 р. В Пекіні є розуміння того, що Вашингтон також має засоби у відповідь, спільно, наприклад із Японією.
Невиважена політика й однозначна військова підтримка агресора може ще більшою мірою підштовхнути Країну вранішнього сонця до ще більш радикального перегляду витрат на оборону.
То чи нападе Китай на Тайвань?
Рішучість і жертовність українського народу в протистоянні зовнішній агресії сплутало деякі карти для низки країн, в тому числі й Китаю.
Низка індикаторів демонструє, що Пекін сподівався на швидку перемогу москви, яка ймовірно, у свою чергу, запустила би військовий сценарій приєднання Тайваню.
Натомість, на сьогодні Україна стала не лише зразком боротьби за власні цінності та ідентичність, важливість яких применшувалася в авторитарних диктатурах, але й фундаментом збереження системи міжнародного права та міжнародного порядку.
