Привіт, я — Олена, юристка з питань енергетики та мама півторарічної дитини, яка дуже полюбляє молоко. Вдома я сортую сміття, але щоразу, викидаючи пакет від молока, я думаю, чи дійсно він поїде на переробку?
В Україні, окрім труднощів зі спаленням та переробкою сміття, недосконалою є і логістика вивезення. Так, наприклад, у Києві можна через ОСББ знайти компанію, яка за додаткові гроші встановить контейнери для роздільного сортування паперу, скла, пластику, всіх інших відходів та буде його вивозити. Зазвичай така компанія надає інформацію, куди саме вона вивозить сміття. В моєму будинку сміття вивозить комунальне підприємство, скоріше за все, на єдиний полігон разом із невідсортованим.
Урок 1: чи є в Україні закони, які регулюють питання щодо сортування сміття?
З 1 січня 2018 року в Україні діяв закон, який передбачав створення умов для роздільного збирання побутових відходів та заборону захоронення на полігонах неперероблених (необроблених) побутових відходів. У 2023 році Національна стратегія управління відходами в Україні передбачає запровадження окремих заходів із запобігання утворенню відходів, а також розробку законопроєкту про захоронення відходів через один рік після ухвалення закону про управління відходами.
Рамковий Закон України «Про управління відходами» («Закон») набрав чинності 9 липня 2023 року та замінив Закон України «Про відходи». Він дав розуміння, які відходи потраплять на переробку, а які – відправляться на полігон. Закон також встановив ієрархію поводження з відходами:
- запобігання утворенню відходів;
- підготовка до повторного використання;
- переробка (рециклінг);
- інша утилізація, зокрема сміттєспалювання для отримання тепла чи електроенергії;
- захоронення на полігонах.
Закон також передбачає, що сміттєзвалища мають відповідати екологічному стандарту. Якщо регіональний план управління відходами визначає, що полігон/звалище вичерпали свій ресурс, власник такого місця розміщення відходів має рекультивувати (відновити) цю ділянку.
Також Закон закріплює економічні інструменти для дотримання ієрархії управління відходами та фінансування заходів у сфері управління відходами. Серед них є екологічний податок за захоронення відходів, запровадження розширеної відповідальності виробника (РВВ), податкові та кредитні пільги та додаткове оподаткування.
Закон зобов'язує ухвалити додатковий закон, який має впровадити РВВ упаковки. Це означає, що виробник має нести повну відповідальність за продукцію, яку випустив на ринок, зокрема щодо збору, повторного використання, переробки чи утилізації. Виробники, які підпадають під РВВ — це виробники продукції, в результаті споживання/використання якої утворюються відходи упаковки, електричного та електронного обладнання, батарей і акумуляторів, транспортних засобів, знятих з експлуатації, мастил (олив), шин, текстилю тощо.
Закон передбачає, що система РВВ, зокрема щодо приймання та/або збирання, управління цими відходами, та фінансова відповідальність за таку діяльність набере чинності лише через 7 років після ухвалення такого додаткового закону. Розумію, що для запровадження системи РВВ потрібно докласти значних зусиль, однак очевидно, що для таких змін 7 років — це дуже довго.
Органи місцевого самоврядування зобов'язані роздільно збирати відходи, яким, після введення системи РВВ, організації РВВ будуть відшкодовувати витрати на збір певних видів відходів. Організації РВВ утворюються виробниками як неприбуткові організації та виконують зобов’язання з розширеної відповідальності від імені таких виробників.
У вересні цього року був зареєстрований законопроєкт «Про упаковку та відходи упаковки», який у разі ухвалення впровадить РВВ.
Нещодавно з'явилася новина, що Мінприроди спільно з Міністерством фінансів та Державною податковою службою розробляють законопроєкт, яким запроваджується екологічний податок. Закон вводить поділ відходів на два великі класи згідно з європейськими стандартами — небезпечні відходи та відходи, що не є небезпечними. Екологічним податком на захоронення відходів впроваджується коефіцієнт для тих, хто збирає відходи, і тих, хто далі їх захоронює. Текст проєкту внесення змін до Податкового кодексу щодо екологічного податку ще не оприлюднено.
Урок 2: що відбувається зі сміттям на практиці?
Щороку в Україні викидають 10-11 млн тонн сміття, це по 230-330 кг на одну особу. З них переробляється 3-6%, спалюється 1-2%. Інше вивозять на полігони. Зокрема, згідно з аналізом стану сфери поводження з побутовими відходами в Україні за 2022 рік, розробленого Мінінфраструктури (»Звіт«), у 2022 році перероблено та утилізовано близько 9,9% побутових відходів, з них 1,66% спалено, а 8,24% побутових відходів потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні лінії. 5 грудня 2023 року офіційно запустили інформаційну систему управління відходами в Україні, яка допоможе контролювати відходи та мінімізувати їх потрапляння у довкілля.
Звіт інформує, що зараз існує близько 5735 зареєстрованих сміттєзвалищ і полігонів загальною площею майже 8 тис. га. Але з них 163 — вже перевантажені, 693 — не відповідають нормам екологічної безпеки, а з 2197 сміттєзвалищ, які потребують відновлення, фактично відновлені лише 258.
У зв'язку з великою кількістю сміття та проблемою з організацією його вивезення утворилися нелегальні сміттєзвалища. Точної кількості їх ніхто не знає, однак екоактивісти заявляють про 33-35 тисяч, і їхня кількість постійно зростає. Так, наприклад, звіт інформує, що у 2022 році було виявлено 14 700 несанкціонованих звалищ, з них ліквідовано лише 12 400.
У масштабі України працює лише 31 сміттєсортувальна лінія. Такі сміттєсортувальні лінії не є повноцінними переробними підприємствами, а призначенні лише для сортування сировини.
У Києві є єдиний на всю країну сміттєспалювальний завод під назвою «Енергія», який після спалення генерує тепло. «Енергія» щороку спалює приблизно 25% побутових відходів, які генерує місто Київ. За рахунок виробленого заводом тепла забезпечується тепловою енергією 300 багатоповерхівок. З 1984 року в Україні працювали ще три такі підприємства — у Дніпрі, Харкові та Севастополі.
За даними Асоціації управління відходами, зараз в Україні діє близько 100 сміттєпереробних заводів. На початку 2023 року у Житомирі запустили перший в Україні сміттєпереробний завод, який збудували за кошти приватного інвестора, однак він не працює на повну потужність.
Урок 3: хто є рушійною силою?
Юридична фірма, де я працюю, консультувала клієнта з питань планування проєкту з будівництва сміттєспалювального заводу, який виробляв би теплову та електричну енергію. На жаль, інвестор стикнувся з величезною кількістю перешкод, зокрема відсутністю або нечіткістю законодавства у сфері відходів, застарілою інформацією в реєстрах, пасивністю місцевої влади. Проєкт звернули на етапі його розвитку.
Сміття — це ресурс, який Україна просто ігнорує. Наразі можна виділити два напрямки, чому так відбувається. Перший — це відсутність або нечітке законодавство, сміттєве лобі, відсутність зацікавленості і грошей, а другий — відсутність запиту суспільства і кожного громадянина окремо. Прикро, що, чим довше ми забуваємо про цю проблему, тим важче буде її потім вирішити.
Ініціативи громадських організацій, самих громад покращують ситуацію, але тут необхідне комплексне рішення — від навчання населення та створення умов для сортування сміття до економічних заохочень та санкцій за управління відходами для компаній та населення. Зацікавленість міських та сільських рад, проактивність громадян у цьому питанні дасть зрозуміти, що ситуація з сортуванням та законодавством значно покращилася. Я, викидаючи пакет з молока до окремого контейнера на території житлового комплексу, буду впевнена, що він не потрапить до сміттєзвалища, а буде повторно використаний або ж з нього зроблять інший матеріал, який принесе користь суспільству.
Читайте також
