Оптимізм зазвичай базується на двох форматах переконання: в майбутньому буде краще або зараз і в майбутньому могло бути набагато гірше. Під час такої масштабної війни, як наша, дуже добре виходить фокусуватися на другій. Це працює і при оцінці того, що таке перемога для України.
Що є перемогою для України та росії
Мета путіна не змінилася — знищити суверенітет України. Тобто перемога для Росії — знищення української державності чи взяття України під повний контроль за моделлю білорусі. Зупинити його може лише потужний тиск на режим.
Ми починали цю війну як аутсайдер. За останні 10 років Росія витратила на оборону в 25 разів більше, її економіка була більшою в 10 разів, населення — в 3,5. Інтеграція до світових ланцюгів виробництва і постачання дозволила Путіну думати, що і повномасштабна війна йому минеться, як було з Грузією і Кримом. Власне, враховуючи ці фактори, сценарій бліцкригу в Україні за тиші всього світу міг би бути реальним.
І тому для нас перемога починається з моменту, коли Україна зберігає свій суверенітет, можливість обирати свій шлях розвитку і будувати модель безпеки. Тут сценарії різні.
Сценарії війни
Ця війна вже пройшла кілька етапів: вторгнення і перші успіхи РФ; відкат з півночі; повзуче просування РФ на сході і півдні завдяки перевазі в артилерії та авіації; контрнаступальні успіхи ЗСУ 2022; повзучий наступ росіян; спроба контрнаступу ЗСУ; новий повзучий наступ росіян, який триває і досі.
Все, що ми бачили крім ривків 2022, — це цикли, коли одна зі сторін користується отриманою в моменті перевагою. І те, що відбувається зараз, — саме про це. «Завдяки» дуже довгому пошуку сміливості і рішучості європейськими урядами, нічим не виправданій затримці з постачаннями зброї з боку США, гальмуванням з мобілізацією у нас нині Україна перебуває на дні своїх можливостей, путінська Росія — на піку. Відповідно, ми бачимо що бачимо.
Але. Головні товари, якими зараз торгує Росія — це блеф і страх. Ніяких нових переваг, яких у них не було б на початку війни, не сформовано. Їх успіхи стали можливими переважно через провал західної допомоги з артилерії та ППО. Коли Росія зуміла свою гіпотетичну чисельну перевагу перетворити у реальний фактор успіхів. Так, втрачений нами і союзниками час не минувся так просто.
Росіяни мають дуже значні тактичні успіхи, але до таких «приколів», як стався з Херсоном у нас 2022-го чи з Харківською областю, у них далеко. Хоча в травні-червні позитивної динаміки на фронті не буде, лаг гальмування працює.
Тепер це все доведеться надолужувати. Щоб повернути собі ініціативу на полі бою, Україні і нашим партнерам доведеться наново формувати технологічну перевагу.
Проте — це для нас головне — останні місяці повернули динаміку допомоги України на позитивний тренд. Справжній снарядний голод ось-ось закінчиться, з мобілізацією криво, косо, але ситуація поступово вирішується. Відповідно, у Росії буде дуже мало часу, щоб свою поточну перевагу реалізувати у справді великі результати на полі бою.
Головні завдання для України
І наразі для України головними тактичними завданням буде:
- Зупинити наступ РФ і стабілізувати лінію зіткнення (це горизонт у 2-4 місяці). Закріпитися на зручних оборонних позиціях. Підготувати більше резервів, розширити можливості для ротації. Трохи заспокоїтись в цілому.
- Посилити атаки на логістику і тил РФ. Тобто обмежити їх військовий потенціал і завдавати постійних ударів по економічній і соціальній сталості. Як бачимо сьогодні, надання пакету допомоги атаки на російські НПЗ не зупинили. І це добре.
Саме над цим Україна зараз і працює. Виконання цих завдань може в подальшому вести до 4 сценаріїв:
- Створити умови для рішучих дій України.
- Змусити сторони піти на довготривалу заморозку (фактичний мир без формального).
- Дочекатися «чорного лебедя», який завдасть по путінському режиму так необхідного нам нищівного удару.
- Вже дочекатися «третьої світової», гг.
А от який варіант і в якій конфігурації більш імовірний, ми поговоримо окремо.
Дякую за увагу!
Матеріал на Facebook опубліковано з дозволу автора.