Чим зайняти дитину на канікулах: лайфхаки від дуже зайнятої мами

PR-директор групи компаній Епіцентр

Якось я взяла доньку із собою на роботу. Цілий день моталася по нарадах і коли ввечері нарешті заповзла в кабінет, вона мляво підняла на мене очі й запитала: «Твоя робота – бігати цілий день офісом? Я думала, це щось серйозне».

Я вийшла працювати, коли Алі було чотири місяці. Поки їй не виповнилося чотири роки, за мною постійно ходив комплекс провини, що я приділяю дитині мало часу. Працюючі мами, знайомо?

Я прикинула, скільки коштуватиме пропрацювати це у психолога і змінила тактику.

Розписуємо час із дитиною по хвилинах

Майже весь свій вільний час я разом з донькою. Одразу скажу – канікули з бабусею – не наш варіант. Хай вона краще буде худенька та активна, ніж пухка та затуркана. Втім, виникає інше питання: як вберегти власну кукуху, коли дитина весь час з тобою? Тож треба було придумати щось, щоб нам було комфортно разом.

Перед кожними вихідними ми складаємо план, як будемо їх проводити. До речі, це дуже корисна практика у часи нестабільності, коли ти не можеш мати довгострокових планів. Деякі мої друзі розповідають, що бояться вихідних, бо коли закінчується робота та турботи, накатує страх.

Ми не боїмося, бо не маємо на це часу. Вихідні розписані по хвилинах.

Відвідуємо з донькою салони краси

Зараз доньці вісім років, і вона ходить зі мною по всіх салонах. Коли їй було чотири роки, ми вперше прийшли на дитячій майданчик із нарощеними яскраво-рожевими пасмами у Алі в волоссі, місцеві мами півгодини дивилися на мене мовчки. Я зрозуміла – це успіх.

Зараз схема дуже проста: мені манікюр – їй малюють на нігті котика. Мені укладку – їй заплітають афрокосичку із кільцями. Мені масаж тіла – їй ручок. Але і варіант, коли їй укладку, а мені келих просеко, також цілком влаштовує.

Складіть план, як провести час з дитиною на шкільних канікулах. Фото: Ю. Чудновець

Читаємо книги з дитиною

Кожного вечора ми разом читаємо. Ні, не Шекспіра в оригіналі, і навіть не «Війну та мир». У мене звичайна дитина, яка не дуже горить бажанням читати. Але їй пощастило, я також не планую виростити нобелівського лауреата чи дослідника-мікробіолога. Наш ТОП – книжки про те, як влаштована людина та світ. Але навіть коли дуже цікаво, не дозволено читати одразу все. Ми домовляємося про одну главу за вечір. Не тому, що мені ліньки. Хоча і це трохи теж. Але сенс в тому, щоб втримати цікавість: «Що ж там буде завтра?». Потім ми обговорюємо і «приміряємо» на себе нові факти, які дізналися та намагаємося уявити себе в подібних обставинах. (До речі, мамулі, лайфхак. Тільки на вушко: з книжок про анатомію дівчинки я дізналася більше, ніж за 20 років ходіння до гінеколога. Дуже раджу).

Альтернативна школа у форматі дитячого табору

Буду відвертою, нас дуже виручає школа. Альтернативна. Влітку вона працює в форматі дитячого табору. Святі люди.

Коли почалася війна, я подивилася на всі поробки малої із шишок, фетру та картону, котиків з плюшу та сережки з 3-D пістолету та сказала: «Аля, завдяки твоїм вмінням ми закордоном протримаємося. Не даремно я за школу всі ці роки платила». Вона окинула мене своїм фірмовим поглядом і запитала: «Я правильно розумію, ти нічого корисного не вмієш?».

У вільний час школяра перетворюйте нудні заняття на цікаву гру. Фото: Ю. Чудновець

Нудні процеси перетворюємо на гру з дитиною

Сенс у всьому цьому – не взаємна іронія, якщо ви так подумали. Хоча це прикольно, що я навчила її жартувати. Сенс у тому, щоб кожен нудний процес перетворити на гру, цікаву обом. Коли ми їдемо вдвох в машині – граємо в асоціації. Треба за описом вгадати задуманий предмет чи явище.

Коли потрібно прибрати – пропоную їй придумати новий інтер’єр кімнати та змінити його.

А коли треба прибрати за кішками… ні, тут я нічого розумного не продумала, тому просто кажу: «Або годуй, або прибирай». Тому прибираю завжди сама. І тільки як кішки наплюють грудками шерсті по всьому килиму, вона вважає за краще прибрати лоток.

Створюємо спільні ритуали з дитиною

А коли вже ні в мене, ні в неї зовсім немає сил, ми сідаємо замовляти прикольні речі в інтернеті. А потім на Новій пошті сваримося, хто з нас цю фігню замовив. Але це, блін, весело.

Влітку, коли я забираю її ввечері зі школи… Ввечері, я не помилилась. Кажу ж – святі люди. Ми йдемо до озера біля дому. Я беру в кафешці каву на кокосовому, вона — какао. За 10 хвилин її починають кусати комарі й ми радісно біжимо додому. І так щодня. Ритуали зараз важливі. Вони дозволяють всім нам почуватися спокійніше. І комарам, я думаю, також спокійніше. Вони впевнені – їжа буде.

Я розумію головне — ніхто з нас не супер-батьки, особливо у нинішній ситуації. Ми не можемо постійно влаштовувати дивовижні канікули, феєричні свята, цікаве дозвілля. Але ми точно можемо дати нашим дітям розвагу, яку вони потребують найбільше — нас.