Зимовий сезон 2024/2025, порівняно з двома попередніми, виявився більш спокійним. Масованих обстрілів енергетичних об'єктів стало менше, графіки відключень не були критичними, а населення в більшості регіонів стабільно мало світло і тепло.
Проте чи означає це, що енергетичний фронт зміцнів настільки, що загроз більше не існує? Чи маємо ми справу з тимчасовим затишшям, яке деякі експерти називають «енергетичним перемир’ям»?
Працюючи на відновленні об’єктів інфраструктури, я бачу ситуацію не з заголовків, а зсередини. І вона залишається непростою. Тому зараз – саме той момент, коли варто не лише підбити підсумки, а й зробити повну ревізію стану енергетики, щоб не потрапити у пастку ілюзій.
Менше відключень – не означає менше проблем
Будемо відвертими – Україні поталанило з погодою. Минула зима була м’яка, а температура у грудні і січні – набагато вища за середню. Це дозволило знизити пікове навантаження на систему.
Крім того, вдалося суттєво збільшити імпорт електроенергії з ЄС – у найскладніші періоди ми отримували до 2,1 ГВт на добу. Це рекордний показник, який дав змогу уникнути серйозного дефіциту.
Але варто пам’ятати: імпорт не є ані стабільним, ані гарантованим інструментом. Він залежить від погодних умов у самій Європі, ситуації на їхніх енергоринках і здатності нашої інфраструктури технічно приймати обсяги, що зростають. Крім того, більшість обладнання, завдяки якому ми тримаємо систему, вичерпує свій ресурс.
Наразі вже розпочинається сезон планових ремонтів на атомних енергоблоках. Виведення з експлуатації кожного з них – це мінус тисяча мегаватів у системі. Тому у квітні вже прогнозується нова хвиля дефіциту.
Проблеми з генерацією нікуди не зникли
За оцінками уряду, ми втратили близько 10 ГВт генерації, ще 18 ГВт залишаються в окупації. Цифри втрат залишаються незмінними вже декілька місяців, але, на жаль, це свідчить не про стабільність, а про складнощі з відновленням.
Так, протягом 2024 року вдалося відновити близько 4 ГВт потужностей. Частина цього обсягу – це результат роботи малих і середніх підприємств, які встановлювали газові когенераційні установки.
Як підрядник, ми самі не раз брали участь у таких проєктах. З досвіду знаю, що це не завжди простий, але один із найшвидших способів зміцнити локальну стійкість.
Втім, навіть ці установки сьогодні не завжди використовуються повною мірою. Через зростання сонячної генерації вдень іноді фіксується профіцит електрики – і тоді нам доводиться обмежувати виробництво або «спускати» струм у землю.
Це парадоксальна, але дуже реальна проблема, яку вже зараз називають однією з головних загроз для балансування системи.
Резервів замало, трансформаторів бракує
Одна з найменш помітних, але найбільш критичних проблем – стан мереж і трансформаторного обладнання. Тільки компанія «УРМ» за останній рік втратила понад 50 великих трансформаторів. Виготовлення одного займає щонайменше пів року, а коштує він близько 25 — 30 млн грн.
Українські виробники не справляються з обсягом, а міжнародні постачання, навіть за наявності фінансування, не завжди встигають у потрібні строки.
Саме тому уряд нещодавно вирішив подвоїти аварійний запас трансформаторів. Кошти для цього планують взяти з інвестпрограм обленерго.
Це необхідне рішення, але поки трансформатори лише в проєктах, відновлення ліній живлення у громадах гальмується. Це те, з чим стикаються щодня ті, хто, як і наша команда, працює безпосередньо на місцях.
Міжнародна підтримка: без неї було б неможливо
Без допомоги партнерів ситуація була б набагато гіршою. Фонд підтримки енергетики України уже допоміг відновити понад 2 ГВт потужностей, закупивши сотні одиниць обладнання.
Та попит на допомогу значно перевищує можливості Фонду – на початок березня 2025 року дефіцит становив пів мільярда доларів.
Тож Європа допомагає, але й нам потрібно активніше працювати над залученням інвестицій, грантів і прямих контрактів. Чимало компаній уже готові брати участь у проєктах модернізації, але їм потрібна прозора і швидка процедура, а також чітке планування.
Вода і тепло – наступні критичні точки
Енергетика – це не лише електрика. Сьогодні вже очевидно, що наступними критичними точками стають тепло і вода.
Втрати води в деяких громадах перевищують 30%, а система централізованого водопостачання зазнала збитків на $12,7 млрд. Водоканали роками працюють у мінус і накопичили мільярдні борги.
А без води не буде ані опалення, ані нормального життя.
Це означає, що плани з відновлення енергетики мають виходити за межі генерації. Потрібна системна модернізація всіх інженерних мереж – і для цього вже зараз слід будувати коаліції: держави, бізнесу, міжнародних партнерів.
Час дій, а не самозаспокоєння
Я не люблю гучних фраз. Втім, у цьому випадку мушу сказати: війна не закінчилася, і енергетичний фронт – це один із ключових напрямків.
Те, що ми пройшли зиму краще, ніж очікувалося, стало результатом величезних зусиль. Але зараз не час розслаблятися. Показово, що органи влади всіх рівнів, не чекаючи закінчення поточного опалювального сезону, вже планують проходження наступного.
Тому, окрім зміцнення протиповітряної оборони критичних об’єктів, потрібно:
- нарощувати локальну генерацію та енергоефективність;
- вкладати у мережі та накопичувачі енергії;
- не зволікати з модернізацією водо- та тепломереж.
Україна показала, що здатна тримати удар. Тепер маємо показати, що здатні не лише відновлювати, а й будувати нове – стійке, надійне і сучасне.
Читайте також
Ревізія стану енергетичного сектору після зими та заяв про «енергетичне перемир’я»
We make it Grain: реєстрацію на міжнародну конференцію Grain Ukraine 2025 відкрито
