Джерело: Укрінформ
Ну що ж — спорт Росії під забороною. Це законно та справедливо.
Давайте розставляти крапки над «і». Бо маніпуляції навколо принципів олімпізму вже остогидли, скажімо відверто.
Коли кажуть про незаконність та несправедливість відсторонення російського спорту від змагань, федерацій і ліг, це потребує деяких пояснень. Та розвороту цього сфальшованого дампу навздогін розповсюджувачам.
Основна пастка, до якої російські спортивні функціонери та решта намагаються спрямувати дискурс, це – «спорт поза політикою».
Так, вгадали – спорт дійсно поза політикою. Згідно до ст. 5 Преамбули Олімпійської хартії спортивні організації всередині Олімпійського руху зобов’язані дотримуватися політичного нейтралітету.
Але ж ось воно що – нейтралітет якраз і означає обов’язок утримуватися від чинення та потакання агресії у будь-якій формі, способом та за ознаками. А ви як думали? Ба більше – 24 листопада 2021 року Генасамблея ООН прийняла спеціальну резолюцію, що закликає не вчиняти війну (ну це так по простому – для необтяжених вичитуванням) щонайменше за сім днів до початку Олімпійських ігор та закінчуючи спливом семи днів аж після завершення вже Паралімпіади. Не чули?
МОК її підтримав.
Якого біса РФ порушила це?
А там, де стяг та символи держави-агресора, яка порушує принципи олімпізму, де її представляє НОК (у Росії це Олімпійський комітет Росії), що не забезпечив дотримання цих принципів олімпізму, там – біда. Невизнання та незатвердження МОКом. А треба ж ще і кордони щоб співпадали. Ті, у яких веде діяльність НОК та офіційно визнані. Порушувати не можна – Олімпійська хартія. В цьому аспекті не скасоване визнання Олімпійського комітету Росії МОКом взагалі є спірним та мабуть незаконним. Ну, це наступна ітерація.
А порушили нейтралітет, не заявили про осудження країни-агресора, яку представляєте – будь-ласка до бану. Спортивного бану. Саме за порушення політичного нейтралітету.
Російські скривджені спортовці дуже полюбляють позитивістський легалістський підхід. Ну що ж, будь-ласка, далі.
Щодо законності
З 2 березня 2022 року, з моменту прийняття Генасамблеєю ООН резолюції «Агресія проти України», МОК зобов’язаний дистанціюватися від агресивних дій Росії край як далеко. Бо це означає, що допоки Росія не припинить агресію, там де стяг та символи держави-агресора, — там і порушення принципів олімпізму. А так не можна. Інакше – порушення Олімпійської хартії. Інакше – ГУЛАГ. Пробачте – суд. А як же? Спортивний суд. Агов до суду, телепні.
Олімпійська хартія – це основоположний документ спортивного руху. Всі спортивні організації, що прямо або опосередковано включені до олімпійських видів спорту, зобов’язані її дотримуватися.
Увесь російський спорт давно та методично, маніпулятивно та кривдячи правила, цинічно та підло, невгамовно та безкомпромісно, а головне – бездумно та незграбно використовує спортивні змагання всупереч принципам олімпізму.
Організація російського спорту повністю протирічить основоположному принципові існування спорту в суспільстві – автономності спортивних організацій.
Увесь спорт в Росії залежить, фінансується, скеровується державою-агресором на догоду власним спотвореним ідеалам, та адмініструється державним же чиновницьким апаратом. Спортивні федерації – ширма. Це є ганьбливим порушенням Олімпійської хартії, зокрема її ст. 5 Преамбули. Основним принципом в спорті по відношенню до суспільства та влади є автономність.
Це передбачає право спортивних організацій встановлювати власні правила спорту та його функціонування в рамках суспільства. Й обов’язок усунути від спорту тих, хто паплюжить Олімпійську хартію. «Олімпізм – це філософія життя, що об’єднує у збалансоване ціле гідність тіла, волі та розуму» – ст.1 Преамбули. А ще там – про гідність та повагу всезагальних основних етичних принципів. Зрештою, про розум. Де він у діях спортивних функціонерів з РФ? МОК не може потакати нерозумним діям російського агресора. Збалансуйтеся спочатку – поговоримо.
Це якщо щодо законності, на яку так полюбляє посилатися російське керівництво.
Й так було увесь час. Різниця, що сталася в порівнянні з минулими часами, проста – МОК наважився розплющити очі на очевидне.
Щодо справедливості
Ну, про там всілякі права, свободи, відсутність дискримінації расової, мовної, релігійної, політичної, сексуальної орієнтації, наявності особистої думки etc., що передбачено Олімпійською хартією, – вже навіть мовчимо – це в РФ не виконується на систематичній основі.
А ось справедливість є! За неї навіть не варто боротися росіянам.
Права на заснування власних ліг, федерацій, клубів та (бажано) нових видів спорту; подальшого проведення турнірів, чемпіонатів й просто забаганок з художніми гімнастками (бажано поза межами цивілізованого світу) – будь-ласка – все є.
Агов до чарівного світу лапти! Еволюційну розвилку ніхто не скасовував.
Так само цивілізований світ має невідчужувані (скрепні – по російськи) права в автономному режимі, не цікавлячися спотвореною хворою думкою кремлівських владних дурнів та їх посіпак, приймати рішення щодо усунення російських спортивних федерацій та їхніх спортсменів, менеджерів, керманичів федерацій від участі та присутності на спортивних змаганнях під егідами визнаних МОКом міжнародних федерацій.
І не тільки МОКом. І не тільки спортивних.
Агресія повинна бути припинена, а до того — ті, хто представляє вбивць, не повинні бути штучно інтегровані до цивілізації.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора