Задум цьогорічної Хресної дороги в Колізеї є нездійсненним. Сама ідея залучити українських і російських жінок до ходи у Світлу п’ятницю, 15 квітня, напередодні католицького Великодня, є недоречною й неможливою.
Зрозуміло, чому ця візія отримала таке негативне забарвлення в українській громаді – і в Україні, і в Італії. Бо всі чудово усвідомлюють: примирення — це вже певний акт, певна форма, яка досягається, коли є зрушення, розуміння того, що відбулося.
Українське суспільство миттєво відреагувало на цю ініціативу. Посольство України у Ватикані, поділяючи загальну стурбованість української та багатьох інших спільнот, зробило все, щоб пояснити представникам Апостольської столиці неможливість її реалізації та очікувані наслідки.
Чому неможливе це примирення? Бо доки російські головорізи, вбивці та ґвалтівники залишаються в Україні, маніфестація ідеї єдності та примирення навряд чи є прийнятною для українського загалу.
Ми мусимо також розуміти, що це не є ідеєю Папи Римського. У Ватикані є певні люди, які пишуть і формують концепти, ідеї, пов’язані з організацією таких заходів. Є підрозділ, який займався підготовкою цьогорічної Хресної дороги в Колізеї,він і запропонував ідею «примирення».
Дуже шкода, що з боку Апостольської столиці не було жодних намагань проговорити цю ідею, поспілкуватися, перш ніж робити її публічною.
Гадаю, в ухваленні цього рішення Папа є символом великого материка. І в рамках цього материка є різні думки, зокрема одна з думок стосується саме такої форми — концепції примирення.
Проти такої концепції вже виступив нунцій в Україні, зробили заяви деякі єпископи Римо-католицької церкви. Наприклад, єпископ Київської єпархії Римо-католицької церкви Віталій Кривицький у Facebook висловив сподівання, що «організатори матимуть можливість виправити сценарій, щоб уникнути подальших суперечок».
Блаженніший Святослав, глава Греко-католицької церкви, чітко визначив, що спочатку треба зупинити війну й засудити злочинців. Адже ніякого миру та примирення не може бути без справедливості.
До речі, сьогодні опубліковано дуже чіткі звернення від української громади в Італії.
Усі висловили свою позицію. Тепер чекаємо на рішення.
Для мене важливою є одностайність у позиції українців: ми не можемо говорити про примирення, коли нас убивають. Ця єдність, на мою думку, є дуже добрим жестом. Це ще одне свідчення того, наскільки українська громада є монолітною, наскільки вона зараз є ідеологічно мотивованою. І це передумова, завдяки якій ми можемо відстоювати свою єдність у рамках воєнної компанії.
І навіть якщо не буде змінено текст і все відбудеться в тих формах, як заплановано, наша позиція однаково буде великим досягненням — це глобальна маніфестація всієї української єдності.
Переконаний, що це буде усвідомленням усіма учасниками процесу того, що в перспективі, якщо виникатимуть подібні ідеї, де буде використання іміджевого концепту України, варто попередньо проговорити та знайти точки дотику з українською стороною в усіх його проявах – і дипломатичному, і релігійному.
Я чудово розумію, що коли було опубліковано концепцію й текст цієї Хресної дороги в головних виданнях Ватикану – внутрішніх і публічних, щось змінювати вже набагато складніше. А для декого взагалі неможливо.
Але ми однаково чекаємо на реакцію Ватикану. Зміни можуть бути внесено буквально в останні години.
