Настав час визнати: війна може тривати довго і ми всі – держава та бізнес – мусимо бути до цього готові. В першій половині 2023 року була надія, що це півріччя стане останнім у цій війні і ми зможемо жити та працювати без ризику для життя. На жаль, ці очікування не справдилися.
Війна триватиме довго
Настав час визнати: війна може тривати довго, і ми мусимо бути до цього готові. Немає сенсу відкладати на потім те, що сьогодні зробить ваш продукт кращим. Так само не варто відмовлятися від виходу на нові ринки або ж перестати працювати з командою. Завмерти, спробувати якось просто пережити ці важкі дні не вийде, бо ми не маємо жодного уявлення про часові рамки війни.
Що ми бачимо зі спілкування з клієнтами по всьому світу? Що вони живуть далі. Що у них свої виклики, вони борються за частку ринку, будують плани. І ніхто з них не чекатиме, коли в Україні закінчиться війна.
Спочатку наші клієнти та партнери були шоковані повномасштабним вторгненням. Далі був період активної підтримки. Зараз всі вже звикли до нашої складної ситуації і не готові поступатися своїми інтересами заради українських компаній.
Хочете працювати з нами? – питають потенційні клієнти. Доведіть, що у вас якісний товар за конкурентною ціною і що ви вчасно його доставите.
Тому другий висновок – світ живе далі, і ніхто не йтиме нам на поступки, бо в Україні війна.
Наведу приклад з життя. Нещодавно був у відрядженні в США, де зустрічався з нашими клієнтами. Одного з них, Тоні з Оклахоми, запитав: що нам потрібно зробити краще, щоб ви й далі купували у нас безшовні нержавіючі труби? Він каже – нічого, все добре. І одразу згадав ситуацію, коли його колега надсилав запит нашому менеджеру і не отримав відповідь протягом години. Каже, після кількох годин очікування почав хвилюватися, чи у нас все ок, бо звик, що ми реагуємо швидко. Хоча наші конкуренти інколи готують свої пропозиції тижнями.
Бізнес перебудовується відповідно до вимог воєнного часу, а чому держава відстає?
Це що стосується бізнесу. Водночас є питання до держави. Наочний приклад – повернення ПДВ. Заборгованість уряду лише перед нашим підприємством становить понад 10 млн євро. Такого, як зараз, не було жодного разу за останні 30 років роботи. Фактично компанії перекривають кисень. Нам і без того багато клопоту створюють росіяни, які щодня обстрілюють Нікополь. Так ще й держава не повертає наші ж гроші.
Ми виграли суди, але судовим рішенням не виплатиш зарплату і не розрахуєшся за сировину.
Ще один приклад – бронювання військовозобов’язаних працівників.
Зараз ця процедура повільна, забюрократизована і не досить прозора. Ми маємо статус стратегічного підприємства, але змушені регулярно його підтверджувати. Крім того, постійно подавати списки, чекати, щось з’ясовувати, хоча саме бронювання дається лише на пів року.
Якщо ми хочемо виграти, держава мусить змінити своє ставлення до тих, хто створює додану вартість і платить податки.
Коротка післямова
Війна потребує колосальних ресурсів, витримки і розрахунку. І державі, і бізнесу потрібно налаштуватися на зміни та важку працю. Ми маємо стати кращими та сильнішими. У цьому – ключ до перемоги.
