Мова — не про деолігархізацію економіки, мова — про деолігархізацію країни!
Деолігархізація матиме прямі економічні наслідки. Вона дасть можливість економіці країни зростати та надолужувати втрачені за десятиліття можливості. Можливості жити краще! Краще — щонайменше вдвічі. Краще тому, що дуже «обмежена група зацікавлених осіб» ніколи не створювала можливості для розвитку реальної ринкової конкуренції. І не просто не створювала, а не давала можливості створювати. Лише великий гравець, зрощений із владою, мав реальну можливість захистити свою власність і вирішити всі питання в судах. А малому або середньому підприємцю треба було вилізти зі шкіри геть для того, щоб на нього звернули увагу. В іншому випадку шансів для нього не залишалося. Він втрачав усе, і система втоптували його в багно. Система не терпить конкуренції. Система обслуговує інтереси своїх роботодавців. Спрут цієї системи пронизав усі гілки влади, зокрема й тієї частини, яка впливає на уми громадян.
Опір системи перед здачею її інтересів — колосальний. У кризовий момент часу система задіє всі свої можливості, які вона вирощувала та культивувала кілька десятиліть. «Неконтрольовані незалежні» політики, «чесні та досвідчені» експерти, «незалежні» ЗМІ, «об'єктивні» суди, службовці виконавчої влади, що «печуться» про державні інтереси, партнери, що «лише й думають про наші інтереси», — вже відкривають другий фронт. Зрозуміло, це стосується «меншовиків» у кожній із цих груп. Саме їм є що втрачати. І ця потенційна втрата піднімає рівень їхньої агресії. Кістку виривають просто з рота.
Деолігархізація — це не про великий бізнес. Деолігархізація — це про ліквідацію можливості ухвалювати державні рішення на користь великого бізнесу за кошт усіх інших.
Священна війна деолігархізації — це війна з огидним корявим обличчям індивідуумів, які «філантропують по гривенці на публіку», блокують створення нормального бізнес-клімату в країні рівних можливостей.
Деолігархізація — це позбавлення від пут старої епохи договорняків, «підкилимної метушні» й того, що говориться на публіку, а потім страшних речей, які з'являються на злитих аудіозаписах.
Деолігархізація — це не просто ідентифікація олігарха за окремими первинними та вторинними ознаками з подальшим примусом до зміни статусу. Це ще й забезпечення прав власності, і судова реформа, і боротьба з корупцією, і зниження бар'єрів для ведення бізнесу, і багато іншого. Те, що має повернути ВВП України не просто на рівень довоєнного 2014 року в 180 млрд доларів, як це очікується в поточному році, а те, що має дати набагато більше. Дати країні ВВП в 400 млрд доларів. Адже саме таким він мав би бути, якби ми росли в «часи олігархату» точно так само, як і вся світова економіка. Економіка — це далеко не все. Але економіка — це нескінченно багато. А в нашому окремому випадку це ще й виживання всієї країни.
Олігарх, що йде на угоду (нехай навіть і з примусу), буде щедро винагороджений. Підвищена конкуренція та цивілізоване бізнес-поле з прозорими та зрозумілими для всіх учасників правилами гри з лишком компенсують зниження «річного заробітку» збільшеною вартістю активів.
ДУМАЙ-ТЕ!
Текст опубліковано з дозволу автора
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
