1 серпня стартує газова реформа для населення: споживачі зможуть змінювати постачальника, обираючи за принципом найкращої ціни на газ; почнеться перехід до ринкового ціноутворення.
Це допоможе стимулювати конкуренцію серед газотрейдерів, оптимізувати ціну для кінцевого споживача, поліпшити сервіс. Але є кілька причин, за якими вільний ринок може повноцінно не відбутися.
Ще 5 років тому зміни почалися у сегменті газу для бізнесу. Чи виправдалися надії, які проблеми залишилися у «спадок» новому етапу реформ і що буде заважати роботі газотрейдерів?
Реформа газового ринку почалася у 2015 році з послуг комерційним споживачам.
Функціонал з продажу та доставки газу розділили між двома типами компаній – газорозподільними операторами та постачальниками газу (продавцями); зняли держконтроль над роздрібними цінами для споживачів.
Зараз за клієнта в бізнес-сегменті змагаються більш ніж сто постачальників, які активно працюють.
Згодом це дало свої плоди: скоротилася монополія облгазів (вони перекваліфікувалися на газорозподільні компанії), ринок став привабливим для трейдерів – постачальників газу бізнесу.
Продавці газу почали ділити «пиріг» між собою, по черзі збиваючи ціну, щоб залучити покупців, і цим «змушувати» учасників ринку підлаштовуватися та продавати газ за більш низькою ціною.
У підсумку – споживач отримав вигідну ринкову ціну, постачальники газу стали більш гнучкими та почали конкурувати не тільки за вартістю, але й покращувати сервіс.
Зараз за клієнта в бізнес-сегменті змагаються більш ніж сто постачальників, які активно працюють; конкуренція максимальна, і чим більше гравців, тим більш чесною виходить кінцева ціна.
Тут ринку газу для населення пощастило більше: постачальники, які працюють із бізнесом, вже зараз готові прийняти побутових споживачів (не потрібно починати все з нуля).
Це означає, що шлях до ринкової ціни в цьому сегменті буде істотно коротшим.
Ринок продовжить насичуватися новими газовими трейдерами: поріг входу в галузь досить низький (потрібно отримати ліцензію, що здебільшого не викликає труднощів), а ринок газу для населення набагато більший і привабливіший, ніж ринок непобутових споживачів.
Зараз процес зміни газового постачальника спрощено: до іншого постачальника можна перейти «у кілька кліків», з мінімальним пакетом документів і можливістю зробити це онлайн, використовуючи електронний цифровий підпис, mobile ID або його аналоги.
І якщо колишній постачальник «не відпускає» клієнта, то його відкріплюють від старого постачальника автоматично. Ці нововведення суттєво полегшать новим газотрейдерам роботу з населенням.
Але залишилося кілька нерозв'язаних проблем, які можуть стати серйозною перешкодою на шляху до повноцінної роботи ринку.
Борги населення та постачальник останньої надії
Зараз споживач може змінити постачальника навіть з боргом за газ.
До іншого постачальника можна перейти «у кілька кліків», з мінімальним пакетом документів.І це хороша новина – зовсім недавно це було неможливо, що зменшувало шанси запустити ринок повноцінно та давало привід для маніпуляцій з боку газзбутів.
Останні утримували клієнтів, «малюючи» неіснуючу заборгованість (дуже поширений прийом у сегменті продажу газу для комерційних споживачів).
Але за весь період незалежності України у населення упродовж десятиліть накопичувалися борги за газ. І зараз немає зрозумілої та прозорої процедури реструктуризації боргів.
Також якщо споживач має раніше накопичений борг і укладає договір з новим постачальником (але продовжує не платити і за новими зобов'язаннями), то останній має право розірвати договір, і такий споживач потрапляє до постачальника останньої надії.
Постачальник останньої надії обслуговує такого клієнта лише упродовж 60 днів, і за цей час споживач має знайти нового постачальника.
Якщо й інший постачальник відмовляється від такого клієнта, тоді той знову потрапляє до постачальника останньої надії та продовжує накопичувати борги.
Замкнуте коло. У якості спрощення цієї ситуації бачиться повне обнулення боргів населення. Це дасть можливість і побутовим споживачам, і газотрейдерам почати все з чистого аркуша.
На ринку електроенергії вже є невдалий прецедент – «Укрінтеренерго». З початку 2019 року компанія була постачальником останньої надії та забезпечувала електроенергією клієнтів з низькою платоспроможністю.
Сьогодні це підприємство з великою заборгованістю, що призвело до неплатоспроможності й арешту рахунків. Чи повториться цей сценарій з «Нафтогазом»? Навряд чи.
Упродовж останніх 20 років «Нафтогаз» і був (за своєю суттю) постачальником останньої надії, якому всі заборгували: населення, теплокомуненерго і т. д. Компанія напрацювала механізм, який дозволяє компенсувати борги.
Крім того, щоб виграти у тендері на постачальника останньої надії, «Нафтогаз» запропонував найнижчу ціну — 2711,86 грн за тисячу кубометрів.
Ціна явно неринкова, але дозволить на старті забрати клієнтів облгазів у регіонах.
Імовірно, далі ціна від «Нафтогазу» зросте, оскільки сама ідея постачальника останньої надії – давати ціну, яка на 10-20% вища за середню на ринку, щоб стимулювати споживачів швидше піти до нового, більш вигідного постачальника.
Поки що до кінця немає розуміння, якою буде тактика «Нафтогазу» щодо ціноутворення і як це впливатиме на розвиток вільного ринку, як працюватиме механізм роботи з боржниками і т. д.
Газзбути можуть залучати кращих клієнтів і контролювати постачання
Історично так склалося, що газзбути, які було створено облгазами як окремі компанії для продажу газу, мають доступ до баз даних про споживачів (з історіями платежів, обсягами споживання і т. д.).
Така інформація дає можливість сегментувати клієнтів і залучити найбільш платоспроможне населення, а споживачів із несприятливим прогнозом щодо оплати віддати на відкуп ринку або постачальникам останньої надії.
Інші учасники ринку такої інформації чи доступу до неї не мають.
У сегменті роботи з комерційними споживачами така перевага газзбутів – доступ до баз даних – зіграла невеселий жарт.
Маючи інформацію щодо фактичного та прогнозного споживання газу підприємствами, газзбути приваблюють клієнтів, пропонуючи уникнути небалансу газоспоживання (різниці між фактичними обсягами споживання та обсягами купленого газу).
Постачальник останньої надії має давати ціну, яка на 10-20% вища за середню на ринку.Якщо дивитися на європейський досвід, то цю проблему давно розв'язано. Оператор газотранспортної системи (у нас – облгаз) зводить воєдино дані щодо споживання населенням та комерційними підприємствами та ретранслює кожному продавцю газу інформацію про його клієнтів.
І на завершення. Як бачимо, деякі рішення часто не дають того результату, який бачився на старті.
Але під час їх корегування ринок має всі шанси зростати більшими темпами. І для цього не потрібно вживати якихось особливих заходів – необхідний досвід вже є в Європі.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
