У Кишиневі побував Дмитро Козак – не лише довірена особа Путіна, але й формальний автор «меморандуму Козака», який у 2003 році ледь не перетворив Молдову на федеративне утворення. Нагадаю, що федералізація пострадянських країн залишається одним з улюблених прийомів політики Кремля.
Візит Козака виглядає достатньо цікавим, адже з ним зустрілися президент Молдови Мая Санду, керівники дипломатії країни та міністр внутрішніх справ. Тем для обговорення було чимало, і це дає змогу припустити, що емісар Кремля прибув не з порожніми руками. Об’єктивно йому є що запропонувати Молдові, зокрема відкриття ринків РФ і Молдови для товарів обох держав. Для Кишинева можливість експорту сільгосппродукції та вина до Росії важить досить багато.
Ще одне ключове питання – доля Придністров’я. Конфлікт на берегах Дністра залишається замороженим три десятки років, російська військова присутність там зберігається. Гігантські склади боєприпасів у Колбасній, де їх налічується понад 20 тисяч тонн, розташовані за 2 кілометри від кордону з Україною. Вивозити вибухонебезпечну спадщину СРСР до Росії неможливо, ліквідовувати на місці без участі російських спеціалістів проблематично – склади розташовані на території невизнаного Придністров’я. Для Маї Санду навіть початок процесу розмінування Колбасної може принести політичні дивіденди, і в Кремлі це добре розуміють.
Не просто так постало й питання постачання російського газу компанії «Молдовагаз» — спільному підприємству Росії, Молдови та Придністров’я. Його заборгованість перед «Газпромом» складає 7,5 мільярда доларів, і для бюджету Молдови це непідйомна сума. Кремль має неабиякий досвід використання газових боргів у політичних цілях, тому запевнення Дмитра Козака про дружбу Росії та Молдови варто сприймати скептично. До речі, Козак зустрічався не лише з представниками влади, але й опозиції – лідерами блоку соціалістів і комуністів Ігорем Додоном і Володимиром Вороніним, кожного з яких знає не перший рік.
Насправді логіка Кремля щодо Молдови є доволі зрозумілою: там прагнуть якщо не повернути країну до сфери впливу, то зіштовхнути на узбіччя євроінтеграційних процесів. РФ дуже гостро переживає прагнення колишніх республік СРСР стати членами Європейського Союзу й не шкодує сил, щоб завадити реалізації подібних намірів. Тому варто подивитися, чи візьмуть участь Мая Санду або прем’єрка Молдови Наталія Гаврилиця в саміті «Кримської платформи», хто прибуде з Москви на святкування 30-річчя незалежності Молдови та якими будуть реальні кроки всередині «Асоційованого тріо».
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
