Facebook Pixel

Про українську журбу і нашу трагічну історію

Юрій Богданов
публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Я давно вважаю цей дискурс трохи дивним. І шкідливим. Бо він дуже сильно спотворює реальність і очікування. Хоча б тому, що поняття «щаслива історія» як протилежність «трагічної історії» — це те, чого в принципі не існувало для жодного етносу, народу, держави, нації до 20 століття. Це у 20 столітті (в окремих регіонах — в 19 столітті) з'явилися суспільства з відносно рівними правами, повноцінною демократією, з високою часткою середнього класу з високим рівнем життя і порівняно низьким рівнем насильства. І їх існування в окремих регіонах планети до сього дня досі на масштаб історії — скоріше виключення, ніж тенденція.

Чи є держава запорукою щастя народу?

Часто кажуть, що нещастя українського народу (нації) в тому, що у нас ніколи не було своєї держави. І ось вона як 33 роки існує. Але тут теж є два нюанси:

  1. Народів без власної держави — купа. І набагато чисельніших за українців.
  2. Наявність держави, по-перше, не свідчить, що її населяє певний один народ, по-друге, не свідчить, що тому народу від того є якийсь позитив.

Давайте на прикладі старої успішної країни з довгою історією державності. Франція. 12 століть неперервної державної традиції. Чи було життя французів солодким, а їхня історія менш трагічною від того, що у них був король?

Ну, по-перше, історія кого? Французів? А хто такі французи і коли вони з'явилися? Коли у них з'явилася більш-менш спільна мова? Як? Багато століть єдине, що об'єднувало простір сучасної Франції — це спочатку номінальна, потім реальна влада короля і його адміністративного апарату. А мешканці Аквітанії і Нормандії ледь розуміли один одного.

А по-друге — історія яка? Не трагічна?

QuoteВся історія Франції — це набір трагедій і катастроф різного масштабу, від релігійних війн і народних повстань до банального голоду чи окупації. Ну, не рахуючи п'яти революцій, громадянської війни і участі у всіх великих конфліктах за останні 500 років. Європа залита кров’ю французів.

Так, паралельно з тим було відбудовано величезну культуру, набагато масштабнішу, ніж українська і російська разом узяті, але що від того було тим десяткам поколінь французьких селян і містян, які існували у світі нескінченної війни, нестабільності і страждань?

QuoteПро німців і італійців приблизно те саме можна сказати. У них до 19 століття взагалі не було держави, а їхні території були місцями найкривавіших війн свого часу. Що, як не Тридцятирічна війна, за час якої населення Німеччини скоротилося на третину (і не від міграції), визначає трагічність і журливість німецької історії? Але насправді ні, історія як історія.

Про Ірландію я вже багато разів писав. За всю історію острова більш-менш нормальними можна назвати хіба що останні років 40-50. Все інше — це треш та жах, від нашестя вікінгів до геноциду від Олівера Кромвеля, від Кромвеля до великого голоду, від голоду до громадянської війни і кризи, яка розтягнулася на багато десятиліть. Заглядати у цьому контексті Африку чи Азію просто немає сенсу. Там всюди так.

До доби масової освіти, демократизації, а більш широко — до початку переходу до розвиненої індустріальної і постіндустріальної економіки «успішна історія» — це майже без виключення про успіх еліт, до якого більшість населення стосунку не мала. І — найчастіше — не мала від того жодних бенефітів. Скоріше навпаки.

QuoteТак, нам не пощастило, що ми не застрибнули у ту меншість країн та народів, які мали відносно довгий період відносного благополуччя і час на побудову інституцій. Але треба розуміти, що більшості суспільств таке навіть близько не «світило». А у нас все ще є шанс, якщо наша цивілізація вціліє, таке здобути. І потрапити приблизно у 1% тих спільнот, народів і держав, у яких буде хоча б кілька сторінок, не сповнених трагедій.



Пост на Facebook опубліковано з дозволу автора.

Приєднуйтесь до нас в соцмережах!
Подякувати 🎉
The Page Logo
У вас є цікава колонка для The Page?
Пишіть нам: [email protected]