У травні обсяг субсидій, які уряд РФ направив своїм виробникам бензину, зріс до 202 млрд рублів (близько $2,5 млрд). Цей показник зростає щомісяця, починаючи зі 145 млрд рублів у січні. На ці витрати влада змушена йти на шкоду виснаженим резервам бюджету, щоб стримати зростання споживчих цін на бензин. Одним із головних факторів, які зараз впливають на ринок нафтопродуктів у Росії, є удари українських безпілотників по нафтопереробних заводах (НПЗ).
розповідає про ці удари і про те, як зараз виглядає російський ринок переробки нафти.
Як Україна атакує НПЗ у Росії
Російські НПЗ ставали цілями для українських БПЛА починаючи з червня 2022 року. Але у 2024 році вони стали однією з найважливіших цілей. Усього завдано близько 40 ударів, до 80% яких стали результативними.
НПЗ у Новошахтинську Ростовської області зазнавав ударів тричі: у ніч на 6 червня та 13 березня цього року та 22 червня 2022-го (про цей НПЗ ми докладніше розповімо нижче).
Удар по НПЗ у Новошахтинську 5 червня 2024 року (відео)
На супутниковому знімку помітні наслідки пожежі після атаки українського дрона. Як випливає з даних сервісу Wikimapia, удар припав на установку ЕЛОУ-АВТ, найважливішу для підприємства. Про технологію переробки нафти ми розповімо нижче, але зараз зазначимо, що установки ЕЛОУ-АВТ є своєрідними вхідними воротами для нафти, що надходить на будь-який НПЗ. Виведення їх із ладу означає фактичну зупинку підприємства.
Новошахтинський НПЗ після удару безпілотника 6 червня 2024 року
Економічні наслідки ударів по російських НПЗ
Оцінки збитків внаслідок ударів можуть бути лише експертними, думки дуже відрізняються. Максимальна оцінка – пошкоджено 17% потужностей переробки загалом у країні. Але треба враховувати, що НПЗ працюють із споживачами локально. Тому збитки для заводів, що знаходяться в європейській частині РФ і постачають паливо військам агресора, можуть досягати 20%.
Реагуючи на перші успішні удари по НПЗ, уряд РФ у березні на пів року заборонив експорт бензину, щоб стабілізувати ціни на внутрішньому ринку в умовах зростання попиту. Обмежень на експорт дизельного палива немає, але його обсяг впав на 11%, оскільки насамперед моторне паливо поставляється до військ та АЗС. Через обмеження на експорт бензину бюджет РФ став отримувати менше доходу від експортних мит.
У першій половині березня Росія збільшила імпорт нафтопродуктів із Білорусі: у січні постачання взагалі були відсутні, у лютому вже становили 590 тонн, а у першій половині березня досягли 3000 тонн. Крім того, за даними Reuters, Росія попросила Казахстан бути готовим поставити їй 100 000 тонн бензину у разі його нестачі.
Обсяги виробництва нафтопродуктів у РФ
До 18 березня нафтотрейдер Gunvor Group оцінив втрати добової нафтопереробної потужності Росії через удари українських безпілотників у 600 000 барелів (1 барель нафти дорівнює приблизно 136,4 кг. – ). Банк JPMorgan Chase & Co оцінив цей показник у 900 000 барелів.
У другій половині квітня Bloomberg зазначав, що переробка нафти в Росії наблизилася до мінімальної позначки за останні 11 місяців. Добові темпи переробки на НПЗ, які постраждали від атак українських безпілотників, становили в середньому 1,23 млн барелів з 1 по 17 квітня, що приблизно на 280 000 барелів менше, ніж середній показник за період 1–24 січня (до атак).
Наприкінці травня російське Міненерго «з метою забезпечення інформаційної безпеки ринку нафтопродуктів» перестало публікувати статистичні дані щодо виробництва бензину.
Топ-10 НПЗ у РФ за обсягом річної переробки нафти
Власники російських НПЗ часто досить швидко повідомляють про усунення пошкоджень, але до таких заяв слід ставитися скептично. Значна частина основного обладнання НПЗ або повністю імпортна, або в ньому використані ключові імпортні компоненти. Замінити їх дуже важко через санкції. Розраховувати можна хіба що на допомогу Китаю. Але складне обладнання для НПЗ майже завжди виготовляється на замовлення, строки можуть досягати двох років, а вартість деяких установок – $1 млрд.
Важливе доповнення: страхові компанії не платять потерпілим від потрапляння безпілотників нафтобазам і НПЗ, вважаючи, що сталося, «нестраховим випадком», що підлягає форс-мажору.
Військові наслідки ударів по російських НПЗ
Для надійного захисту НПЗ від ударів безпілотників необхідні ешелоновані системи ППО. Але оскільки заводів у потенційно небезпечній зоні багато, а зенітних засобів мало, керівництво РФ має обирати: або відбивати українські атаки на НПЗ, які можуть завдати серйозної шкоди російській економіці та поставити під загрозу здатність Кремля вести війну, або захищати свої війська та резиденції Путіна.
Поки що для захисту НПЗ зроблено небагато. У березні йшлося про плани захисту нафтогазових об'єктів РФ з допомогою систем ППО «Панцир». За даними Deutsche Welle, нафтопереробні підприємства почали активно закуповувати системи РЕБ для боротьби з БПЛА. Такі системи були замовлені навіть Ангарською нафтохімічною компанією, розташованою за 5000 км від кордону з Україною.
Захисні троси на Новошахтинському НПЗ
На деяких НПЗ почали використовувати фізичний захист найважливішого устаткування від ударів БПЛА.
На відео пожежі на Новошахтинському НПЗ можна побачити, що одну із частин установки закрили спеціальними тросами від дронів. Але, за повідомленнями росЗМІ, експерти оцінили подібний спосіб захисту як неефективний, оскільки «установка тросів захищатиме лише від БПЛА з мінімальним зарядом або саморобних, з боєприпасом кумулятивного типу».
Раніше сітками від дронів стали накривати резервуари на деяких НПЗ та нафтобазах.
Які НПЗ є в Росії та скільки їх
Реєстр НПЗ Росії веде Міністерство енергетики. Станом на 24 червня 2024 року у ньому зазначено 90 НПЗ. З них введеними в експлуатацію вказано 37, решта – такими, що будуються, реконструюються та проєктуються. Галузеві джерела говорять про наявність у країні 32-35 великих НПЗ та близько 80 малих.
Значна частина НПЗ у Росії (16 заводів) будувалася з 1945 по 1965 роки. Деякі підприємства ще старші. Але майже всі НПЗ пройшли через модернізації. Проте середня глибина переробки нафти залишається за світовими мірками невисокою – 83% у 2018 році. Цей параметр на деяких нових НПЗ наближається до 99%.
Ще у 2010 році уряд заборонив підключення до магістральних нафтопроводів нових НПЗ, глибина переробки у яких менша за 70%. Тоді ж повідомлялося, що у Росії було близько 250 міні-НПЗ із глибиною переробки не більше 40%.
За даними Міненерго Росії, на території країни на кінець 2020 року функціонували 74 НПЗ сумарною потужністю первинної переробки нафти 332 млн тонн на рік, при цьому обсяг нафтопереробки того року становив 270 млн тонн.
Російська нафтопереробна промисловість за валовими обсягами є однією з найбільших у світі – поступається лише США та Китаю. Вона значною мірою консолідована. На дев'ять вертикально інтегрованих нафтогазових компаній (ВІНК) припадає 83% переробки нафти в країні. Частка незалежних компаній – близько 15%, а міні-НПЗ – 2%.
Трійка лідерів виглядає так: «Роснефть» контролює дев'ять НПЗ (сумарна потужність переробки 82 млн т), «Лукойл» – чотири НПЗ та два міні-НПЗ (49 млн т), «Газпром нафта» – два НПЗ (32 млн т).
Карта розміщення основних НПЗ у Росії
У регіональній структурі галузі перше місце за обсягом первинної переробки нафти посідає Приволзький федеральний округ – 37% первинної переробки нафти країни. Найбільші заводи в окрузі належать компанії «Лукойл». У регіоні розташовані найбільш технологічні заводи з глибиною переробки близько 99% (Марійський, ТАНЕКО), лише тут 14 великих НПЗ.
Другий регіон за обсягом первинної переробки нафти – Південний федеральний округ – 16% загальної переробки. Там вісім великих НПЗ. Найбільший – Волгоградський НПЗ компанії «Лукойл» з потужністю 15,5 млн тонн сировини на рік.
Центральний округ – третій за масштабами первинної переробки (15%). У ньому розташовані три великі НПЗ.
Четвертий – Сибірський федеральний округ (14%). У ньому розташовані чотири великі НПЗ, у тому числі найбільший у Росії Омський НПЗ.
У Північно-Західному окрузі переробляється 10% російської нафти. Там знаходиться один із найбільших російських НПЗ – «Киришинефтеоргсинтез» з обсягом первинної переробки 20,1 млн тонн на рік. Загалом в окрузі працюють три великі НПЗ.
Як переробляють нафту
Найзатребуванішими на ринку нафтопродуктами досі залишаються світлі: бензин, керосин та дизельне паливо. Попит на мазут – темний продукт – скорочується: його використовують як паливо для суден та теплових електростанцій. Тому показником ефективності або глибини нафтопереробки для заводу є кількість мазуту, що залишився: чим його менше, тим глибше вважається переробка сирої нафти. Крім цих продуктів на НПЗ можна отримувати паливні гази, кокс, різні продукти нафтохімії тощо.
Нафта складається з багатьох органічних речовин із домішкою неорганічних, наприклад, сірки. Основні нафтопродукти – це також суміші, але не такі складні.
Установка первинної переробки нафти з блоком для вакуумної перегонки на Московському НПЗ
Найлегші складові нафти – це гази пропан та бутан (ними заправляють, наприклад, автомобілі на АЗС та використовують у побуті). У їх молекулах лише три чи чотири атоми вуглецю. Найважчі складові – в'язкі смолисті речовини – їх молекули містять 18–35 атомів вуглецю. Між ними розташовуються вуглеводні, що містять до 11 атомів вуглецю – наприклад, бензин та дизельне паливо.
Дещо спрощуючи, можна сказати, що у сирій нафті компоненти бензину та інших нафтопродуктів містяться у готовому вигляді, їх потрібно лише виділити.
Нафта, що надійшла на НПЗ, містить солі, що викликають сильну корозію обладнання. Для їх видалення нафта змішується з водою, в якій розчиняються солі, і надходить на ЕЛОУ — електрознесолюючу установку. Це високі циліндричні апарати з електродами усередині. Під впливом високої напруги (25 кВ і більше) суміш води і нафти руйнується, вода з солями збирається внизу апарату і відкачується.
Знесолена нафта з ЕЛОУ надходить на обладнання атмосферно-вакуумної перегонки, що позначається абревіатурою АВТ – атмосферно-вакуумна трубчатка. Така назва обумовлена тим, що нагрів сировини здійснюється в змійовиках трубчастих печей. Потім нафта надходить на первинну перегонку.
Перегонка відбувається в колоні ректифікації, де нафту нагрівають. При температурі 30 °C з неї відокремлюються гази, які потім збирають і зріджують. При температурі 80 °C скипають і випаровуються компоненти бензину з найменшим вмістом вуглецю. Потім настає ряд компонентів бензину з температурою кипіння 80-180 °C. При подальшому нагріванні відокремлюється керосин (до 240 °C), а потім дизельне паливо (до 350 °C).
Компоненти бензину після перегонки потрібно ушляхетнити: очистити від сірки, азоту, кисню. Потім – піддати хімічним перетворенням: ізомеризації та риформінгу. Це збільшує октанове число бензину та очищає його від шкідливих домішок.
Після перегонки в нафті залишається багато компонентів, які можна перетворити на світлі нафтопродукти. Але якщо нагрівати її далі, розпочнуться небажані хімічні реакції. Тому другий етап переробки нафти – вакуумне перегонування.
Під час нього нафта поділяється на легкий вакуумний газойль, важкий вакуумний газойль та гудрон. З гудрону роблять бітум, який використовується для будівництва. Легкий газойль після очищення переважно йде на виробництво дизельного палива. Тяжкий газойль у чистому вигляді не використовується: його перетворюють на бензин за допомогою крекінгу.
У процесі крекінгу нафту, що залишилася після перегонки, нагрівають у присутності каталізатора. Приблизно 54% суміші, що потрапила на каталітичний крекінг, перетворюється на бензин. Невелика частка припадає на гази та дизельне паливо. Все інше – мазут.
Обладнання ізомеризації Омського НПЗ
Для майже повної переробки мазуту на НПЗ має бути так званий комплекс глибокої переробки нафти. З «непоступливих» компонентів отримують кокс, який застосовується в металургії, а глибина переробки нафти досягне майже 100%.
Завершальна стадія виробництва НПЗ – змішання отриманих компонентів для отримання готової продукції необхідного складу. Цей процес називається компаундування чи блендинг.
Для порівняння: приклади НПЗ, що працюють в Україні, Росії та світі
Кременчуцький НПЗ
Цей завод – найбільше підприємство із виробництва нафтопродуктів в Україні. Станом на початок лютого 2016 року проєктна потужність заводу становила 18,6 млн тонн на рік.
Будівництво розпочалося у 1961 році. У 1965 році було введено в експлуатацію Кременчуцьку ТЕЦ, побудовану для забезпечення потреб підприємства. 23 липня 1966 року запрацювала перша черга нафтозаводу. У 1971 та 1972 році були введені в експлуатацію додаткові виробничі потужності.
Завод виробляв високоякісні автомобільні бензини, дизельне паливо, мазут, нафтобітуми дорожніх та будівельних марок, зріджені гази побутового призначення та для нафтохімії, ароматичні вуглеводні та мастила.
З березня 2012 року по 2 квітня 2022 року це був єдиний діючий НПЗ України, який працював на 16% від потужності, переробляючи близько 3 млн тонн нафти на рік. Підприємство дуже постраждало від російських ударів.
Омський НПЗ
Найбільший в СРСР (а зараз і в РФ) Омський НПЗ було введено в експлуатацію у 1955 році. За перший рік завод переробив 280 тис. тонн нафти, а асортимент нафтопродуктів складався із чотирьох найменувань.
Зараз завод випускає 50 видів нафтопродуктів: бензини, дизельне та суднове паливо, авіакеросин, бітум, побутовий газ, технічну сірку та ін.
На заводі працює 3600 осіб. Площа його території – 1290 га.
Московський НПЗ
Цей НПЗ – єдине нафтопереробне підприємство у Московській області. Він забезпечує майже 40% потреб московського регіону у паливі.
Нинішня встановлена потужність Московського НПЗ – 11 млн т нафти на рік. Це компактний нафтопереробний завод щодо такої потужності, його площа становить 284 га.
Підприємство введено в дію у 1938 році. Розташоване на південному сході Москви, в районі залізниці, яка веде у Київ.
Московський НПЗ
Новошахтинський НПЗ
Це єдиний діючий НПЗ у Ростовській області. Спеціалізується на виробництві мазуту, пічного, суднового та дизельного палива, прямогонного бензину. Потужність – 5 млн т на рік. Персонал – 1800 осіб. Площа основного виробничого майданчика складає 600 га. Будували завод із 2005 по 2009 рік.
Завод кілька разів змінював власників. Ще нещодавно його власником був український політик Віктор Медведчук. Офіційно повідомлялося, що навесні 2021 року НПЗ перейшов у власність російського НДІ нафти та газу «Петон». Але деякі джерела стверджують, що справжнім власником є дружина Медведчука Оксана Марченко.
НПЗ Reliance Jamnagar в Індії
Комплекс Reliance Jamnagar є найбільшим у світі НПЗ. Його контролює індійська група Reliance Industries Limited. У травні 2022 року вона відклала ремонтні роботи на своєму комплексі, щоб переробити більше російської нафти, яка прямувала до Індії після запровадження антиросійських санкцій.
Комплекс складається з двох НПЗ, будівництво другого завершено у 2008 році. Потужність переробки – до 1,4 млн барелів нафти на день або близько 69 млн т на рік.
