Як проїзд у метро. Максим Нефьодов розповів, якою буде митниця через 5-10 років і що для цього потрібно

Автор

Євген Чорновалов

Новий голова Державної митної служби в інтерв'ю розповів, що відповідно до його стратегії реформування цього органу митний контроль має стати швидким і непомітним як для бізнесу, так і для простих громадян. Весь процес повинен стати схожим на дистанційну оплату в метро або на платних дорогах.

«Адже ні в кого не виникає сумнівів, що турнікет в метро знімає з вашої картки стільки грошей, скільки треба, а не якусь рандомну суму, тому що є наказ чи згори, чи знизу, чи збоку, чи ви не сподобались касиру в метрополітені і він каже, що для вас особисто ціна буде учетверо більшою, а когось пускають безкоштовно», — пояснив глава митниці.

П'ять основних напрямків реформи від Максима Нефьодова:

Повна електронізація процесів. Класична історія, така ж, як і в ProZorro. Давайте ми централізуємо всі функції і досвід, зробимо роботу конкретного інспектора за можливості настільки простою, наскільки це реально, плюс автоматизуємо всі ризики, щоб навіть якщо він хоче десь щось зробити, то система фізично йому цього зробити не давала б.
Кадрова служба. Скільки б ми не писали софту, але замінити людей роботами, на щастя, ще неможливо. Тому все одно треба набирати нових людей, треба звільняти старих корупціонерів або не дуже ефективних працівників. Треба підвищувати ефективні кадри всередині самої митниці, по-новому їх вчити і адаптувати, робити нові КРІ, систему оплати праці, підвищувати цих людей і так далі.
Митна інфраструктура. Можна мати найкращий софт, там будуть працювати янголи в новій формі. Але якщо дорога буде вузькою, якщо у цих людей не буде сканерів, систем розпізнавання обличчя, систем зчитування номерів, автоматичних ваг, все це не буде поєднано в єдину зручну інфраструктуру – все одно будуть черги. І людині, яка стоїть у 6-годинній черзі на кордоні, якось не дуже цікаво, чого вона там стоїть: чи просто дорога погана, чи митники хабарі беруть, чи ІТ-система «висить».
Євроінтеграція. Митниця – це не той орган, який працює сам по собі. По обидва боки кордону — митниці двох країн. Це обмін інформацією. Аби з Польщі не виїжджали iPhone, а до них не приїжджав пластилін чи керамічна плитка. Це так само обмін стосовно даних людей, які перетинають кордон. Щоб звідти не виїхав Януш, а до України не приїхав Іван за іншими паспортами. Це перехід за якийсь час до спільного контролю, як це було на кордоні Німеччини і Польщі перед вступом Польщі в Євросоюз, коли вже не дві митниці було, а одна. Це гармонізація українського законодавства і форм декларацій, класифікації товарів з європейськими. Це кращі можливості боротьби з контрабандою і порушеннями митних правил.
Функціональна перебудова митниці. Зараз митниця – це 26 регіональних митниць, якісь інші юридичні особи. Все треба злити в одне ціле, аби у нас були уніфіковані правила і ми зекономили на додаткових адмінпослугах, нарахуваннях зарплати, адмінперсоналі. Це також можливість переглянути сам функціонал. У нас, коли говорять про митницю, то це завжди розмови виключно про гроші, про те, скільки зібрали в бюджет. Ми не хочемо, аби до України потрапляли наркотики чи зброя, аби з території України вивозились картини та культурні цінності, аби до нас потрапляла контрафактна продукція, підробні ліки тощо. У митниці є також функція сприяння торгівлі. Митник має розуміти, що він тут не тільки, щоб не пускати, забороняти та збирати якомога більше грошей у бюджет. Білий бізнес має їхати максимально непомітно, можливо, навіть взагалі цю функцію не розуміючи.

Читайте також:

Новини