Міжнародний валютний фонд 9 червня затвердив кредитну програму для України, яка розрахована на 1,5 року. Перший транш за програмою stand-by у розмірі $2,1 млрд має надійти вже найближчим часом.
Для того, щоб отримати ці кошти, Україна прийняла зміни до державного бюджету на 2020 рік, запустила ринок землі, а також проголосувала за банківський (або так званий «антиколомойський») закон, хоча депутати й завалили його спамом із поправок.
А доки ризик дефолту країни минув, 
розібралося у тому, як МВФ кредитує держави, за яких умов вони можуть звертатися за допомогою, а також з'ясувало, з якими країнами Фонд співпрацював успішно, а з якими — зазнав поразки.
За яких умов країни можуть звертатися по допомогу до МВФ
Міжнародний валютний фонд створено у 1945 році для того, щоб допомагати країнам виходити з економічної кризи. За 75 років існування Фонду його функції (нагляд за станом економіки, фінансова та технічна допомога країнам) значно розвинулись.
Зараз держави – члени МВФ (яких 189) можуть звернутися до Фонду з метою отримання грошової допомоги в разі, якщо вони зіткнулися з фактичними або потенційними труднощами в галузі платіжного балансу. Організація допомагає країнам, які прагнуть поповнити свої міжнародні резерви, стабілізувати валюти, мати можливість продовжувати оплачувати імпорт і відновити умови для активного економічного зростання разом із прийняттям заходів щодо виправлення первинних проблем країн. Держави з низькими доходами можуть також попросити Фонд про пільгове фінансування. Однак МВФ не дає кредитів на розвиток конкретних проєктів.
Як працюють програми допомоги Фонду
Кошти країнам МВФ зазвичай надає в рамках «домовленості про кредитування», де зазначено різні умови та рекомендації. Умови найчастіше складаються із двох частин: макроекономічна стабілізація та економічні реформи. Перша передбачає виважену монетарну політику, перехідні етапи з обмеженнями, а також вимоги щодо бюджетного дефіциту. Друга частина присвячена реформам, які потрібні для того, щоб подолати структурні проблеми в розвитку економіки.
Після затвердження домовленості Фонд виділяє кошти траншами у так званих СПЗ (спеціальних правах запозичення). Це валюта Фонду, яку закладено на основі кошика із шести світових валют. Виділення траншів залежить від виконання країнами умов програми для розв'язання своїх проблем. Ці умови країни раніше зобов'язуються виконати. Проте часто держави не отримують усю суму кредиту, про який раніше домовлялись, оскільки не виконують усі умови. Так часто бувало і з Україною.
Позитивні приклади співпраці країн з МВФ
Фонд почав досить активно кредитувати країни на початку 1980-х років. Найбільш показовими прикладами співпраці країн з МВФ (як для України, так і для інших держав) є кредитування Східної та Центральної Європи, де співпраця з Фондом давала безліч позитивних результатів.
Так, варто згадати трансформацію Польщі на початку 1990-х років. Програма реформування Польщі під назвою «Шокова терапія» (перехід від планової економіки до ринкової) розроблялася спільно з МВФ. Вже до 1995 року реформи показали результат — ВВП зріс майже на 7% за рік. Темпи інфляції також скорочувалися, хоча й повільніше. У 1995 році інфляція ще становила 28%, але вже у 2003-му — 1,3%.
Серед позитивних прикладів часто називають і Туреччину. У 2001-2008 роках країна співпрацювала з Фондом за двома тривалими програмами. Уряд успішно виконував усі вимоги, унаслідок чого реальний ВВП Туреччини за десять років зріс на 75%.
У цьому списку варто згадати й Ірландію, чий фінансовий сектор у 2008 році постраждав від світової кризи. Тоді МВФ виділив країні $22,5 млрд. Кошти було виділено на скорочення зовнішнього боргу та на оздоровлення банківської системи, зазначає в колонці liga.net журналіст і співзасновник партії «Демократична Сокира» Віктор Трегубов. За його словами, Ірландія також навела порядок із заставами та закладами, пов'язаними із нерухомістю, запровадила більш жорсткі та чіткі критерії визнання неплатоспроможності юросіб, посилила вимоги до кредитних портфелів банків.
Країна також ввела податок на нерухомість і зробила фіскальні органи більш незалежними від центральної влади щодо встановлення показників і ставок, а також почала реформу освіти та інше. Таким чином, вже у 2018 році вона виплатила МВФ останню частину боргу.
Негативні приклади співробітництва країн з МВФ
Щодо негативних прикладів співпраці Фонду з країнами, то найчастіше ці програми «провалювалися» в Латинській Америці – в Аргентині, Мексиці та Болівії.
Аргентину МВФ почав активно кредитувати ще на початку 1990-х років (після вступу — 21 домовленість). За цей час країна багато разів пережила дефолт (востаннє це сталося у травні 2020-го) та кризи.
У 1990-х роках країна почала погашати свої колишні борги за рахунок нових, які брала під більш высокі відсотки. Аргентина брала кредити також для того, щоб покрити дефіцит бюджету. Наприкінці десятиліття державний борг країни зріс до $132 млрд, що призвело до значних витрат на його обслуговування. У 2001 році сторони домовилися про додаткові кредити, і Фонд надав Аргентині транш у розмірі $8 млрд. Проте відразу після цього МВФ змінив свою позицію і відмовився надавати країні наступний. Це й спричинило черговий дефолт і важку економічну кризу. Країна почала «приходити до тями» через кілька років, однак вже у 2014-му знову опинилася в технічному дефолті, оскільки повинна була виплачувати старі кредити.
МВФ зараз називає боргове навантаження Аргентини «неприйнятним». Загальний борг країни на кінець 2019 року склав близько $323 млрд грн.
Ще одним негативним прикладом є Шрі-Ланка. Упродовж останніх 50 років країна уклала з Фондом близько 20 програм, водночас постійно була в ситуації фінансової нестабільності. Але, за словами виконавчого директора «Центру економічної стратегії» Гліба Вишлінського, МВФ у цьому не винен.
«Успішність програм Фонду залежить від внутрішньої політичної ситуації, етапів розвитку демократії та конкретного лідерства в країні. Колеги зі Шрі-Ланки пояснювали: причина їхніх невдач – у системній традиції популістської бюджетної політики. Тобто країна витрачає більше, ніж заробляє, що неодмінно призводить до фінансових криз», — розповів експерт виданню hromadske.ua.
Читайте також
PUMA переосмислює гру: старт наймасштабнішої та найгучнішої кампанії року — "GO WILD"
