Фонд держмайна України одним зі своїх головних пріоритетів вважає створення Суверенного фонду. Під його управління мають перейти стратегічні підприємства, такі як «Укрзалізниця», «Енергоатом» та ін. Відповідно до бачення ФДМУ, вартість цих активів за кілька років має зрости в рази. Скільки вони коштуватимуть та що може завадити втіленню амбіційних планів, 
розповідає виконувач обов’язків голови Фонду держмайна України Олександр Федоришин. В кінці інтерв’ю він називає, хто може зайняти крісло голови ФДМУ, яке звільнилося після призначення Рустема Умєрова міністром оборони України.
Відеоверсія інтерв’ю на каналі в YouTube
Що таке Суверенний фонд і навіщо ФДМУ прагне його створити в Україні
Пріоритетним проєктом ФДМУ наразі є запуск Українського суверенного фонду. Чому виникла необхідність створення цієї структури?
Ідея Суверенного фонду не нова, вона обговорюється в Україні вже 4-5 років. Просто Фонд держмайна на сьогодні найбільше зробив для її реалізації. Скільки коштують стратегічні активи.
Рустам Умєров — голова Фонду держмайна, який нещодавно став міністром оборони, обрав шлях, який передбачає, що ми не лише зосереджуємося на приватизації, корпоративному управлінні, оренді й оцінці, а зокрема й на створенні нових продуктів, які будуть успішними для України. Одним із них є створення Суверенного фонду.
В чому полягає ідея Суверенного фонду?
Україна понад 30 років не мала галузевої стратегії розвитку сфер, в яких представлені державні компанії. Майже рік тому я прийшов на державну службу з бізнесу в департамент корпоративних прав. У мене в департаменті було близько 150 компаній, які «розкидані» по 16 галузях. Я запитав тоді спеціалістів, які були в департаменті: чи у вас є якась програма або план розвитку, галузеве бачення? Але відповіді не почув і побачив, що взагалі немає ніякого розуміння, як має розвиватися цей сегмент і якою взагалі є стратегія розвитку державних компаній.
Ті самі приклади існують і в інших міністерствах та відомствах. Для розуміння: усього в Україні є 89 суб'єктів управління, таких як ФДМУ, з абсолютно різними підходами, різною класифікацією, різним розумінням того, як має формуватися політика розвитку тих чи інших компаній. Тому результати ми бачимо не дуже втішні за фінансовими показниками, кримінальними справами, репутаційними історіями.
Виходячи з цього, ми почали дивитися, що [в цій сфері] є у світі взагалі. І побачили, що в Україні є 3600 державних компаній, а, наприклад, в Норвегії — 74, у Швеції — близько 40. Тобто світ зосереджується не на кількості, а на якості. Більш розвинені економіки зосереджуються на розвитку і утриманні в державній власності від 30 до 100 компаній.
Тоді ми задалися питанням, чому б нам не створити групу «національних чемпіонів», які будуть бюджетоформуючими.
Виконувач обов’язків голови Фонду держмайна України Олександр Федоришин. Фото: ФДМУ
Це буде пул компаній, які не підлягатимуть приватизації, чи все ж таки вони будуть до неї готуватися?
Це мають стати саме ті компанії, які підпадатимуть під критерії стратегічних, які не підлягатимуть приватизації. Конкретний список цих компаній зараз опрацьовується на рівні уряду, а в подальшому буде закладений в основу законопроєкту.
Але тут треба зробити застереження. Якщо ми візьмемо практику інших країн, то бачимо як стовідсоткову державну власність, так і утримання у власності держави не менше 50% компанії, тоді як решту акцій віддають під викуп інвесторам. Тобто залучають стратегічних інвесторів, які вливають кошти і, відповідно, займаються розвитком тієї чи іншої компанії. Для цього держава має передбачити можливість утримання у своїй власності контрольного пакету і допускати інвесторів.
Ви згадували, що ця ідея вже обговорюється 4-5 років. А хто був ініціатором — ФДМУ чи інша структура?
Ця ідея обговорювалася на рівні Офісу президента. Я особисто там бачив багато презентацій, які пов'язані з концепцією Суверенного фонду. Але він там мав інші робочі назви. На сьогоднішній день концепт відпрацьований. Ми обговорили його в Офісі президента, в Мінекономіки і далі плануємо обговорити на нараді з прем'єр-міністром.
Про залученість інших гілок влади ми більш детально поговоримо далі. А поки давайте згадаємо про велику приватизацію. Чи залишається цей напрямок приоритетним на тлі створення Суверенного фонду?
У нас нещодавно було засідання Єврокомісії в Україні, де нас запитали, що відбувається з розподілом і категорізацією державних компаній. Вони чудово обізнані з тим, що з цих 3600 компаній у нас більше половини — неробочі, які потрібно ліквідувати.
Близько 30% держкомпаній підуть на приватизацію. Вони [представники Єврокомісії] хочуть бачити список цих компаній і активні наші дії, спрямовані на зменшення економічної присутності держави на ринку. І є близько 2,5% компанії, які будуть формувати пул «національних чемпіонів», що підуть під управління національного суверенного фонду.
Які компанії контролюватиме Суверенний фонд
Всі об'єкти великої приватизації, які були визначені, залишаються у такому ж статусі. Тоді поясніть, які саме підприємства і активи увійдуть під контроль Суверенного фонду України?
Ми для себе визначали певні галузі. Є, наприклад, суб'єкти природних монополій, як, приміром, «Укрзалізниця», енергетичні підприємства, пов'язані з національною безпекою у сфері енергетики, (»Укренерго», «Енергоатом»), розподільчі компанії тощо.
Ми для себе побудували еволюційну модель, як має формуватися суверенний фонд, і визначили, що на першому етапі це може бути група з 30 компаній. По мірі роботи фонду до них може долучитися наступна група компаній.
Крім того, Фонд держмайна робить проєкт, який називається «Земельний банк». Це передбачає консолідацію державних сільськогосподарських земель з наступною їх передачею у прозору суборенду. Для держави це буде прекрасна історія, тому що раніше землі так само були у різних міністерствах, в Академії аграрних наук, і ми знаємо, яка склалася критична ситуація щодо їх використання. Зараз ми хочемо зробити максимально прозору оренду. Для держави це пасивний дохід, який оцінюватиметься, можливо, вже за результатами наступного року. Бо наступного року в першому кварталі ми плануємо запустити перші аукціони.
Чи є серед цих активів такі, які постраждали від російської агресії або знаходяться частково чи повністю на окупованій території? Як буде вирішене питання з цими об'єктами?
Я казав, що ми розглядаємо включення компаній, які входять в енергетичний сектор. Ми розуміємо, що практично всі енергетичні компанії перебували під ударами російської агресії. Зараз вони якраз проходили ремонтну кампанію для того, щоб підготуватися до нового опалювального сезону. Та сама «Укрзалізниця» також має ушкодження у зв'язку з російськими атаками. Тому, безумовно, ми орієнтуємося на те, що в Україні Суверенний фонд виконуватиме, зокрема, і функцію залучення інвесторів, які вкладатимуться в наступні реновації, ремонти, модернізації тих чи інших підприємств і, відповідно, відновлення їх після російської навали.
Олександр Федоришин в студії The Page
А як бути з корупційною складовою? Бо у нас історично склалося, що навколо великих держпідприємств вибудовуються різноманітні схеми і хтось «сідає на потоки». Як це подолати?
Ми провели близько 30 зустрічей з суверенними фондами інших країн. Ми намагалися знайти найкращу модель, з'ясувати, серед іншого, як у них з питанням корупції. І, відповідно, напрацювали певні пропозиції до концепту Суверенного фонду України.
Але крім цього, ще має бути політика державної власності. Нині у тих державних службовців або міністерств, які займаються управлінням державними компаніями, виникає відчуття прив'язаності до цих компаній. Вони вважають, що це вже ніби їхні компанії, і приймають не державницькі рішення щодо діяльності таких компаній, а використовують їх у якихось приватних цілях. Бо ми в Україні, по-перше, не маємо чіткого розуміння, як має розвиватися державна власність взагалі. По-друге, ми не маємо індивідуальних галузевих стратегій. Тому насамперед має бути напрацьована загальна політика, яку повинен затвердити уряд.
І далі галузі, які входитимуть в Суверенний фонд України, повинні працювати на конкретні завдання, мати плани розвитку. Це необхідно для того, щоб тих, хто буде далі управляти [державною власністю], поставити в рамки, з яких вони вже не зможуть вийти.
Тобто ми опрацьовуємо загальну стратегію на короткострокову або середньострокову перспективу, наприклад, п’ять років. Тоді залежно від зміни політичної кон'юнктури, міністрів чи голови Фонду держмайна вже не вийде всіх керівників звільнити, щоб призначити своїх. Тому ми хочемо, щоб була випрацювана політика держвласності.
Далі, всі суверенні фонди, підкреслювали важливість політичної волі під час їхнього створення. Це зрозуміло, бо [активи] забираються з-під управління міністерств, які одночасно і формують політику, і в ручному режимі ними управляють.
Також мають бути сформовані відповідні органи управління. Тобто якщо дивитися на архітектуру самого Суверенного фонду, то планується дворівнева структура. Буде створена наглядова рада, яка матиме відповідну галузеву спрямованість. Ми дуже уважно підходили до питання, як вона має відбиратися. Наглядова рада підбирає правління, і далі вже йдуть галузеві команди.
До речі, які саме галузеві команди будуть створені?
Ми орієнтуємося на 6-11 галузей — енергетика, інфраструктура, машинобудування, гірничо-металургійний комплекс тощо.
Також не орієнтуємося поки що на банки, оскільки є вимоги Міжнародного валютного фонду і нашого законодавства стосовно того, що державні банки мають бути під управлінням Міністерства фінансів. Стосовно інших галузей ми бачимо програму дій, як вони мають поступово входити в Суверенний фонд.
Чи є вірогідність, що ці активи, зібрані в Суверенному фонді, на початку його роботи згенерують збиток?
Ми переймалися цим питанням. Фактично під час кожної зустрічі з іншими суверенними фондами запитували, чи була у них така історія? Вони підтверджували, що були випадки, коли та чи інша компанія могла в перший рік [роботи фонду] показувати неналежні результати. Але далі вони підтверджували, що за правильно вибудованої моделі корпоративного управління кожна з цих компаній, яка перебуває під управлінням Суверенного фонду, показує суттєве зростання у дохідній частині. І я вважаю, що це можливо за тієї корпоративної структури, яку ми пропонуємо, і при відібраних топ-менеджерах. Це вже не будуть ті державні службовці, які 20-30 років залишаються на своїх місцях, це буде саме топ-менеджмент, який бачитиме, як живе бізнес, до чого йде та чи інша галузь. Вони налаштують прибуткову роботу.
До речі, тут виникає кадрове питання: як залучити таких кваліфікованих фахівців і чи є вони на українському ринку?
Людський ресурс – це натепер найбільше питання, особливо в умовах війни. Ми з ним стикаємося й у своїй організації, але ми проводили певну підбірку, хто нам потрібен, які зарплати мають бути, щоб для себе зрозуміти, який бюджет потрібен бодай на перший рік.
Тобто це будуть конкурентні, ринкові винагороди?
Абсолютно. Ми орієнтуємося лише на міжнародний рівень.
Скільки коштують стратегічні активи
Розкажіть про світовий досвід — хто зі створених за кордоном суверенних фондів є для вас взірцем?
Це фонди з Сінгапуру і Малайзії. У нас нині тісна кооперація і взаємодія. Ще ми орієнтуємося на еміратський фонд, який створений буквально нещодавно і за перші роки своєї діяльності зібрав лідерську групу активів вартістю близько $2 трлн. Туди входять і цінні папери, і корпоративні права, й інше державне майно, яким вони управляють.
А є попередня оцінка вартості активів, які будуть в управлінні у Суверенного фонду України?
Ми залучили консультантів і попросили оцінити 30 компаній, які ми бачимо у Суверенному фонді на першому етапі його еволюції.
Але скажу, що $200 млрд – це, по суті, те, що було до війни і має поновитися в повоєнний період. Бо ми бачимо, що просіли в чотири рази.
Економісти прогнозують, що на Україну може очікувати «ефект Фенікса» — бурхливого розвитку після здобуття перемоги. Тобто економіка отримає потужний поштовх для зростання.
Але для цього треба досягти перемоги.
Що необхідно для створення Суверенного фонду
Яку підтримку зараз має ідея створення Суверенного фонду України в Кабміні, Офісі президента та серед парламентарів?
Ми протягом вересня завершили опрацювання законопроєкту щодо Суверенному фонду, зробили перший драфт «Політики державної власності» і, виходячи з цього, заявили, що ми можемо виходити зустрічатися [з іншими органами влади]. І вже провели перший раунд переговорів в Офісі президента, де нас благословили і допустили далі.
Ми спілкувалися з Юлією Анатоліївною Свириденко, міністеркою економіки, і вона також підтримує цей проєкт. Зараз маємо спільно провести обговорення з прем'єром. І якщо Денис Анатолійович [прем’єр-міністр України Денис Шмигаль] дасть добро, то тоді вже підемо до президента, щоб представити цей концепт. Депутати знають про ініціативу і слідкують за новинами Фонду. Тим паче, у нас був захід, де ми їм вже презентували ідею Суверенного фонду.
А чи потрібні зміни в законодавчу базу для запуску Суверенного фонду?
Необхідні колосальні зміни. Нам треба змінити ледь не все державне управління, яке було. Бо натепер в Україні допускається існування понад 80 органів управління [держвласністю], а ми маємо це уніфікувати і створити один.
Чи є ризик, що на цьому етапі виникнуть перешкоди і задум не вдасться реалізувати?
Перешкоди точно виникнуть, але ми готові боротися. Безумовно, буде спротив, оскільки в Україні історично склалося, що певні групи компаній перебувають під тими чи іншими міністерствами і відомствами. І вони не хочуть втрачати свого політичного контролю над. Але я думаю, що в процесі комунікації ми знайдемо рішення.
Враховуючи всі можливі перешкоди, скільки часу може зайняти процес створення фонду?
За найкращого сценарію це відбудеться вже цьогоріч. Але більш реалістичний сценарій — наступного року.
Хто очолить ФДМУ після Умєрова
Завершимо нашу розмову кадровим питанням. Бо поки крісло керівника ФДМУ чекає чинного голову, складно реалізовувати будь-які ініціативи. Які нині розглядаються кандидатури на цю посаду і чому вона є відлякуючою для потенційних кандидатів?
Зі свого досвіду скажу, а я вже рік працюю у Фонді на різних посадах, що це робота дуже корупціогенна і небезпечна в плані репутаційному, особистісному.
До того ж є дуже багато викликів, тому не факт, що все вдасться реалізувати.
Голова, який був — Рустам Умєров, сильний лідер, який започаткував правильні традиції. Ми їх намагаємося далі супроводжувати. Ніяких корупціогенних історій в жодному випадку не допускаємо, і вони виключені на теперішній час. Тому в цій ситуації ми сподіваємося, що незалежно від того, кого оберуть головою Фонду, він продовжить традицію, яка була.
Чи розглядається ваша кандидатура і чи можете ви стати керівником Фонду без приставки в.о.?
Є такі чутки.
Читайте також
