Зміна міністра оборони України викликала великий резонанс усередині країни і стала предметом жвавого обговорення серед наших партнерів. У зв’язку з цим хотів би зупинитися на кількох важливих моментах, від яких залежить повноцінне функціонування ключового міністерства нашої перемоги.
Оборонно-промисловий комплекс має стати головним пріоритетом
Півтора року війни засвідчили надважливу роль Міністерства оборони як на зовнішньому, так і на військовому рівні. Усі спроби швидкого захоплення низки українських міст, зокрема з головною ціллю – Києвом, були вщент зруйновані ЗСУ. І це стало можливими, не в останню чергу, завдяки оборонному відомству, що за надскладних умов забезпечувало мобілізацію усіх ресурсів (людських, матеріальних, фінансових), придбання й доставку озброєння для ЗСУ та багатьох інших компонентів, які посилювали обороноздатність країни.
Причому всі ці завдання вимагали колосальних бюджетних витрат. За даними Кабміну, витрати на відсіч російським окупантам та підтримку Збройних сил України становлять майже 2 трлн грн на рік. Це більше, ніж дохідна частина бюджету в мирний час (1,3 трлн грн). Враховуючи більш ніж 11-кратну різницю економічних потенціалів України та рф і збільшення російського військового бюджету майже на 70%, ми також маємо сконцентрувати всі ресурси економіки для ведення тривалої війни.
Оборонно-промисловий комплекс має стати головним пріоритетом, а всі кошти спрямовуватися передусім на потреби ЗСУ, що є не просто запорукою боєздатності наших Збройних сил, а й єдиним шляхом до перемоги та збереження цілісності країни.
Звичайно, що кадрові зміни у відомстві, яке опікується не лише забезпеченням бойових дій і військовослужбовців, а й усім спектром завдань щодо оборони України, виробництва власного озброєння, питаннями інформаційної взаємодії з громадянським суспільством і його інститутами є серйозним викликом, особливо під час війни, що триває.
Виклики Резнікова
Колишній керівник Міністерства оборони України Олексій Резніков, який очолив відомство в листопаді 2021 року, від самого початку задав високу планку в питаннях комунікації із західними партнерами. Завдяки вибудованим Резніковим гарним особистим контактам з колегами з багатьох країн, зокрема міністром оборони Великої Британії Беном Воллесом і міністром оборони США Ллойдом Остіном, Україна отримала пряму та опосередковану військову допомогу в розмірі, що перевищує оборонні витрати за всю попередню історію незалежності держави (понад 76 млрд доларів США). При цьому лідери західного світу продовжують виступати за безстрокову підтримку України у війні проти рф.
Не секрет, що на початку військової агресії проти України чимало західних політиків, генералів та експертів скептично ставилися до наших шансів у війні проти «другої армії світу»: 72 години максимум відводили на падіння Києва і три тижні – всієї країни. Через це практично вся допомога партнерів напередодні і в перші дні війни зводилися до постачань протитанкових систем Javelin і NLAW для партизанської боротьби, а також амуніції, шоломів, приладів нічного бачення.
Але перелом у війні здобувався не лише на полі бою, а й за столом численних переговорів і консультацій з військових питань, у першу чергу на зустрічах «Рамштайну». Й Олексій Резніков, безперечно, був одним із тих, хто зламав стереотип західних країн про українські перспективи. Наші закордонні колеги побачили, що Україна не тільки не програє цю війну, а й зможе перемогти, і що це буде спільна історія успіху – України та західного світу. І в цю перемогу є сенс інвестувати.
На засіданнях «Рамштайну» українська делегація активно демонструвала, як західна зброя змінює характер війни на її користь: ПЗРК, ПВО, HARM – у небі, Harpoon – на морі, Leopard, Challenger та Bradley – на полі бою. На рахунку HIMARS – сотні знищених російських складів боєприпасів, військових баз і командних пунктів, фото та відео яких облетіли весь світ. Така логіка дозволила подолати чимало військових табу в отриманні західної зброї, просунувшись від «стінгерів» та «джавелінів» до РСЗО Himars, систем протиповітряної оборони і танків. На черзі – далекобійні ракети ATACAMS, TAURUS і авіація. І це не лише важлива та необхідна передумова для деокупації української землі, а й поглиблення інтеграції України до європейського безпекового простору.
Яких змін зазнала українська армія протягом 2022-2023 років
Протягом останнього часу українська армія зазнала радикальних змін. Відбулося швидке переозброєння з радянських на західні артилерійські системи та бронетехніку, перехід на стандартні боєприпаси НАТО. Для цього довелося повністю змінювати логістику, перенавчати людей, з нуля створювати інфраструктуру для її обслуговування в умовах активної фази бойових дій. Істотно реформований сержантський корпус у ЗСУ, який тепер побудований за прикладом армії США. У рамках реформи Міноборони започатковано аналогічні до натівських структури (NSPA) закупок (одна з яких займатиметься закупівлею озброєння, а інша – засобами захисту), а також система контролю, обліку та звітності LOGFAS.
Утім, якщо впоратися із шоком перших днів і розблокувати міжнародну підтримку Резнікову успішно вдалося, то перейти до структурної розбудови очолюваного ним відомства – ні. Основне, чого, на мою думку, не вистачило Резнікову для перетворення Міноборони на ефективну структуру, – це розгортання власного виробництва зброї та створення реальних антикорупційних запобіжників, на чому в останній час наполягали іноземні партнери. І, як вже обнадійливо заявив новий міністр оборони Рустам Умєров, на вирішенні саме цього завдання буде зроблено акцент, зокрема через прискорення цифровізації усіх можливих процесів у відомстві.
Проте «важка праця і відданість» Олексія Резнікова, на чому наголосив глава Пентагону Ллойд Остін, і оплески, якими вперше в історії проводжали міністра з посади депутати Ради, є найкращим визнанням його вмінь, знань та внеску в оборону країни за час перебування на посаді.
Якою має бути стратегія нового міністра оборони України
Безумовно, майданчик «Рамштайну» і надалі залишатиметься для України важливим простором для продовження співпраці з представниками оборонних відомств інших країн. І досвід переговорника, міжнародні контакти та чудові менеджерські якості Умєрова, що відзначають його колеги, допоможуть йому підтримувати і розвивати ці комунікації й надалі.
Однак до нього в нас є й інші важливі вимоги. Перша — активізувати роботу з виробництва власного озброєння та техніки. Друга — бути ефективним менеджером, аби налагодити якісне управління процесами всередині відомства, що за умов тривалої війни є надважливим. І третя — налагодити постійну та ефективну координацію з іншими відомствами, задіяними в оборонній галузі країни, а також уникати корупції, що є союзником ворога під час війни. Зупинімося на цих викликах докладніше.
Так, ми всі розуміємо, що Резніков обіймав посаду в найскладніший період життя України. Через постійні форс-мажори і необхідність багато часу присвячувати роботі з міжнародними партнерами він не міг ефективно діяти одночасно на кількох напрямах. Тому Умєрову доведеться оперативно організувати системну роботу з виробництва власних видів озброєння і техніки, ремонту та відновлення західних зразків, проведення реконструкції та технічного переоснащення діючих виробництв.
Насамперед йдеться про налагодження серійного виробництва різноманітних типів дронів та комплексів з протидії їм, різних калібрів боєприпасів (мінометних, артилерійських тощо), ракет («Вільха», «Нептун», «Точка У»), власної української артилерії («Богдана»), засобів зв’язку, автоматизованих систем управління. При цьому працювати на повну потужність мають як державні, так і приватні оборонні підприємства, чисельність яких стрімко зросла останнім часом.
Одночасно необхідно разом з партнерами будувати (купувати ліцензії) заводи у тій галузі, де Україна поки що не має можливості самостійно забезпечити свої військові потреби – від бойової авіації до високоточної зброї. При цьому планування держоборонзамовлення повинно відбуватися, зважаючи на нагальні потреби ЗСУ. Загалом високотехнологічний ВПК, який буде акумулювати інвестиції та створювати робочі місця, може стати драйвером економіки та основою післявоєнного відновлення країни, а також головним запобіжником від повторення рф подібної агресії у майбутньому.
Окремим важливим завданням є перебудова Міноборони на середньо- та довгострокову роботу, для чого потрібно буде провести цифровізацію армії, налагодити ефективну логістику на підставі збору та аналізу потреб армії, змінити сотні застарілих нормативних актів відомства, зокрема щодо питань доступу до державної таємниці, удосконалити принципи комплектування армії і матеріального забезпечення військових, покращити комунікацію з суспільством. Недостатньо бути просто гарним переговорником. Потрібно по-новому будувати роботу довіреного міністерства і при цьому робити це якнайшвидше.
Зрозуміло, що масштабний розвиток ВПК потребуватиме політичної волі, величезних коштів і часу. Тоді як озброєння необхідне на полі бою вже зараз. Тому від Умєрова чекатимуть продовження переговорів з нашими партнерами щодо збільшення поставок передового західного озброєння, зокрема того, в наданні якого Україні поки що відмовляють.
І це далеко не повний перелік викликів, з якими стикатиметься новий очільник Міноборони. При чому успішність його дій багато в чому залежатиме від співпраці з іншими міністерствами та відомствами, які задіяні в системі оборони країни (у першу чергу Мінстратегпрому, Мінфіну, Мінекономіки, Мінветеранів тощо). Урешті-решт підсумком реформ у Міноборони має стати підвищення боєздатності армії, прозорі механізми роботи і взаємодія з громадянським суспільством, а також усунення корупції, яка є неприпустимою у військовий час. Це буде ключовим показником ефективності для нового міністра.
