Російські обстріли енергетичної інфраструктури вивели з ладу понад 50% енергогенерації країни. Через обмеження споживання електроенергії Україна повернулася до графіків відключень світла. У Києві електроенергії немає по 8 — 12 годин на добу. Тож містянам, які працюють дистанційно, доводиться шукати wi-fi або ж місця, де можна підзарядити гаджети. Саме для цих цілей і задумувалися Пункти незламності — острівки порятунку на випадок аварійного відключення зв’язку чи електроенергії.
Фото автора
вирішив з’ясувати, як працюють пункти у столиці — чи всі відчинені, яка там атмосфера, чи є світло та інтернет. Результати виявилися не дуже втішними.
Чи можна розраховувати на інтернет в Пунктах незламності
Отже, для початку шукаємо найближчий Пункт незламності на відповідному сайті. Для мене це будівля Ліцею податкової та рекламної справи №21 за адресою: Саксаганського, 64. На вхідних дверях є табличка, яка підтверджує: тут таки він, Пункт незламності. Вивіска обіцяє наявність світла, тепла, води та інтернету.
Фото автора
- Доброго дня. Я в Пункт незламності. Хочу попрацювати, чи є інтернет? — питаю в охоронця.
- Ні, світла ж немає, то й інтернету немає, — відповідає він і додає. — Так же всюди: як вимикають світло, то інтернет теж.
Я вирішую не гаяти час на заперечення і вирушаю у другий за віддаленістю Пункт незламності, що на вулиці Тарасівській.
І знов за парту
Пункт незламності базується у школі №92 ім. Івана Франка. У вікні біля вхідних дверей бачу таку ж саму вивіску Пункту незламності з обіцянкою доступу до інтернету. Що ж, перевіримо! У вестибюлі школи мене з тривогою зустрічає охоронець. Роззирнувшись, справа бачу чотири шкільні парти з вивіскою «Пункт незламності». Навряд чи тут можна одночасно розмістити велику кількість людей.
Фото автора
- Чи можна зарадити ноутбук і чи є підключення до інтернету? — запитую в охоронця.
- Розетка біля телевізора, — відповідає він і починає комусь телефонувати.
Я кажу, що мій провід до ноутбука не дотягується до тієї розетки. На це мені відповідають, що я можу сісти під телевізором.
Фото автора
Що ж, розетка працює. З реакції охоронця відчуваю, що такі як я — рідкі гості. Запитую, чи часто бувають відвідувачі у Пункті незламності.
- Вперше, за весь час поки я тут працюю, тобто за останній місяць, — чую у відповідь.
- Та й світло почали активно вимикати саме зараз… То чи можна отримати пароль від wi-fi?
Охоронець знаходить блокнот, ввожу цифри — вуаля, доступ є. Цього разу мені пощастило з інтернетом. Очевидно, під час телефонної розмови з директором мій співрозмовник отримав інструкції виділити мені подовжувач, щоб я могла працювати за партою, і попросив розписатися у журналі.
Фото автора
Серед опцій Пункту незламності — вода. Прошу дати попити.
- З водою у нас проблема, — відповідає адміністраторка, яка незабаром приєдналася до нас у вестибюлі.
- Чи можна напитися води з крану? — питаю.
- Давайте краще вам зі свого чайника кип’яченої наллю. — Жінка знаходить мені чашку і запевняє, що вона чиста.
У цей момент я нарешті відчула турботу, яку очікувала від Пункту незламності, де працюють освітяни.
Наприкінці питаю, як працює пункт — на сайті вказано, що цілодобово.
- До 21:00 можна приходити, — відповідає адміністраторка. — А краще до 20:30.
«Юрта Незламності»
У пішій доступності у парку Шевченка є «Юрта Незламності». Цей проєкт ініційований нардепом від «Слуги Народу» Сергієм Нагорняком за підтримки представників казахської діаспори в Україні.
Фото автора
- Підключитися до інтернету зможете, якщо є світло. Без світла немає інтернету, — пояснює адміністраторка.
- То це не пункт незламності?
- Ми відкривалися як пункт незламності, проте генератор передали на Миколаїв. Зараз це просто культурний центр.
У юрті дуже душно — сидіти тут під час літньої спеки було б неможливо.
Як бачимо, не всі Пункти незламності забезпечені тим, чим мали б. Альтернатива їм — кафе з генераторами. Проте в такому разі, щоб попрацювати, доведеться щось замовити.
Читайте також
