Крім санкцій проти каналів із пулу Медведчука, значною мірою прихильно сприйнятих в Україні, президент Зеленський підписав і інші персональні обмеження.
Зокрема, проти громадянина КНР Ван Цзіна та компанії Beijing Skyrizon, де він де-юре є власником контрольного пакета акцій. 31 січня СБУ провела оперативні заходи, з допомогою сили не допустивши зборів акціонерів «Мотор Січі», які ініціювали китайці. Пресцентр СБУ в Запорізькій області викотив пояснення, що було припинено рейдерське захоплення підприємства.
Конфлікт триває вже досить давно — китайці придбали 56% акцій «Мотор Січі» в грудні 2019 року, пообіцявши вкласти чверть мільярда доларів у модернізацію ($100 млн грантового фінансування вже надійшли в Україну), і придбали ліцензію для складання двигунів у провінції Чунцін. Але угоду заблокувала Служба безпеки України, також триває розгляд в Антимонопольному комітеті. Крім того, Національна комісія з цінних паперів знайшла певні порушення під час організації зборів акціонерів.
Уже після укладання угоди китайська сторона залучила харківського бізнесмена Олександра Ярославського та його компанію DCH, щоб вони представляли їхні інтереси в регіоні. Вони подали до Антимонопольного комітету спільну заяву про купівлю заводу, натомість DCH мала отримати чверть пакета акцій. Китайці, вочевидь, вирішили, що краще отримати хоч щось, а там уже буде видно.
Але все закінчилося санкціями на 3 роки та силовим припиненням проведення зборів. Плюс міцні хлопці спортивної зовнішності з плакатами біля прохідної «Не дамо пограбувати рідний завод». Ймовірно, це були хлопці Богуслаєва, який не в захваті від ідеї змінити наглядову раду та керівництво заводу, поки акції перебувають під арештом, а реєстр акціонерів заблоковано.
У відповідь Skyrizon звернулася до міжнародного арбітражу, створеного спеціально під цей розгляд. Тепер на Україну чекає тяжба на $3,5 млрд. А МЗС Китаю 1 лютого видав різку ноту, у якій заявив протест проти односторонніх санкцій. Міжнародний скандал, суд, блокування акцій, санкції... Що стало причиною невдачі та чи дійсно мала місце спроба рейдерського захоплення?
Фото: Моторсіч
«Мотор Січ» без гучних слів — унікальне стратегічне підприємство. Двигуни для літаків, вертольотів, крилатих ракет, газотурбінні двигуни та електростанції — $300 млн на рік чистого прибутку на експорті. МС-400 — «серце» української протикорабельної ракети «Нептун» — розроблено в Запоріжжі.
АІ-450Т — «серце» турецького стратегічного ударного дрона Bayraktar Akinci в 450 коней — звідси ж. Продукція постачається до десятків країн світу, включно з Німеччиною, Польщею, Канадою та Австрією, а не тільки до «бананових республік». А в Китаї одночасно експлуатуються 13 типів двигунів «МС».
Фото: Bayraktar Akinci
Звісно, Пекін хоче й імпорт технологій, і зменшення вливань валюти в обслуговування. В азійців є все: гроші, замовлення, людські ресурси. Немає поки що тільки школи. Адже в Запоріжжі ще 1916 року збиралися двигуни для російської імператорської армії під літаки «Ілля Муромець».
Відтоді завод фактично безперервно працював — передавався досвід, формувалася школа. А вона є важливою — індійці, наприклад, вклавши понад $2 млрд у розроблення бойового літака 4 покоління Tejas, так і не отримали ані масштабної серії, ані модифікації, здатної сідати на авіаносець.
Китайці ж не мають наміру стрибати по граблях, а хочуть поставити руки та мізки своїм фахівцям спочатку за ліцензією, а потім, відпрацювавши техпроцес, рухатися далі.
Фото: КБ Прогрес і Мотор Січ
Тому вони придбали контрольний пакет акцій через громадянина Ван Цзіна та його компанію. Богуслаєв саме був засмучений тим, що через війну відвалився російський ринок і постачання майже 250 двигунів на рік для «крокодилів» «Мі-24», «Нічних мисливців» «Мі-28» і протичовнових вертольотів «Ка-27».
А дюжина ремоторизованих машин «Мі-8» на рік для ЗСУ не могли стати рівнозначною заміною — постало питання про скорочення та триденний робочий тиждень. Китайці тоді виглядали як відмінна угода.
Поки 14 січня 2021 року не опинилися в списку санкцій США разом із Китайською офшорною нафтовою корпорацією. Так званий список Military End-User, коли державні компанії маскуються під приватний бізнес, співпрацюючи з армією КНР як із кінцевим бенефіціаром.
Приводом стали чергові сутички з В'єтнамом за штучні острови, які створює Пекін для видобутку газу та нафти в Південно-Китайському морі.
«Skyrizon — китайська державна компанія, і її прагнення купувати та впроваджувати іноземні військові технології являють собою серйозну загрозу національній безпеці та інтересам зовнішньої політики США», — дослівна цитата з пресрелізу. Відтоді бізнес китайців в Україні не пішов.
Але питання стоїть ширше, ніж звичні скоромовки про «зовнішнє управління» та «заокеанських господарів». У нашого стратегічного партнера, який заводить сюди допомогу в розмірі $700 млн на рік, є інтереси. У нас теж є інтереси — хоча б не відправити взимку у відпустку за власний рахунок 27 тис. робітників і інженерів «Мотор Січі». Попри пропаганду про «аграрну наддержаву» та «туалети в Польщі» українські технології застосовуються в десятках країн у неоднозначних ситуаціях.
БТР-3 беруть участь у військовому перевороті в М'янмі. БТР-4 ведуть бої в сунітському трикутнику в Іраку. Двигуни від «Івченко-Прогрес» запускатимуть турецькі крилаті ракети «Мандрівник» — аналог «Томагавка». А китайських військових пілотів готують на навчально-бойових літаках за участю «Мотор Січі». Іноді ціна всього цього — потрапляння до санкційних списків або позов на $3,5 млрд. Готуємося до суду та спостерігаємо за темою — тут явно нудно не буде.
Читайте також
Не один у полі: як бізнес-комʼюніті допомагає підприємцям масштабуватися
Кримінальний тиск на бізнес в Україні: виклики для інвесторів та юридичний захист
