Обмежена військова операція на території Білгородщини та Курщини, як її називають російські добровольці, що служать в лавах ЗСУ, привела до того, що вони взяли під контроль лише декілька прикордонних селищ. Проте деякі експерти пов’язують наступ добровольців із операцію зі знищення російських НПЗ і називають це підготовкою до чогось більшого.
з’ясував із Євгеном Диким, військовим оглядачем і ветераном АТО, чому добровольці навряд чи зараз підуть далі та як знищення НПЗ росіян впливає на ситуацію на фронті та економіку рф.
Чому російські добровольці не пішли на Бєлгород
На пресконференції російських добровольців 21 березня прозвучала теза, що вони своїми діями зірвали серйозний наступ росіян і через це стабілізували фронт. Чи не переоцінюють вони свої заслуги?
Як було в одного з російських класиків: «Самомнение у вас, батенька, титаническое». При всій моїй щирій повазі та симпатії до російських добровольців, стверджувати, що вдалося стабілізувати ситуацію на фронті, м'яко кажучи, передчасно.
Так, там стало значно краще, ніж було два-три тижні тому, тому що нарешті закінчується снарядний голод. Дякувати абсолютно неймовірному Петру Павлу.
Чи буде росія перекидати реальні частини для витіснення добровольців? Це вплине на фронт?
Поки їх немає, але думаю, що побачимо. Річ у тім, що не зможе путінський режим довго терпіти існування хоча б п'яти крихітних прикордонних сіл без режиму путіна.
Це те, що реально російським добровольцям вдалося. Вони створили першу в росії територію без путіна. Кремль цього терпіти не може. До того ж стало очевидним, що погранвійська ФСБ та Росгвардія не впорались. Єдиний спосіб, який лишається російському командуванню, це все ж таки перекинути якісь дійсно боєздатні частини з фронту туди.
Коли вони їх перекинуть, добровольців витіснять. Росіян на стороні ЗСУ там неповних три батальйони (один батальйон – 500-600 військових), з незначною кількістю техніки. Тому коли туди перекинуть хоча б одну дійсно бойову бригаду (3-4 тис. осіб) з фронту, вони їх витіснять. Але для цього цю бригаду все ж таки доведеться перекидати.
Звернення російських добровольців до росіян 16 березня. Головний меседж – путін на останніх виборах цілковито втратив легітимність, час боротися проти режиму зброєю. Джерело: РДК
Як мінімум, на одній ділянці фронту дійсно стане спокійніше. Можливо, це станеться на Куп’янському напрямку.
Крім того, вони дуже залежать від нашої допомоги і підтримки. Своєї артилерії у них нема. Таким чином зона контролю добровольців збільшується, але тільки смужкою вздовж кордону. Це має абсолютно просту причину. Вони успішно воюють і закріплюються там, де ми можемо з нашого боку кордону прикрити їх артилерійською парасолькою.
Чому ЗСУ не заходять на територію росії (відео)
Яка кінцева мета саме цієї операції? Створити зону нестабільності на прикордонні рф, як це зараз відбувається, щоб вони завжди там тримали армію в більших кількостях?
Думаю, у підсумку зведеться до цього, хоча, можливо, плани були і більш амбітні. Судячи з напрямку перших ударів, могли бути сподівання зайти якщо не в Бєлгород, то хоча б в [райцентр] Грайворон.
В чому головна проблема для заходу в Бєлгород або хоча б Грайворон: нестача техніки чи особового складу?
«Знищення російських НПЗ – це вже велика стратегія»
Успішна атака дронами Куйбишевської НПЗ у Самарській області 23 березня, вже після мільйону заяв про те, що наші союзники нібито забороняють нам бити по російських НПЗ
Наскільки масове знищення НПЗ пов'язане з тим, що відбувається на Бєлгородщині? Це можна вважати частиною однієї операції?
Ні, це дві абсолютно різні операції, різного масштабу. Якщо операція російських добровольців має локальний характер і більше спрямована на внутрішньополітичні процеси в росії, то удари по НПЗ – це вже велика серйозна стратегія.
Нас часто вводить в оману притча про Давида і Голіафа. Там все дуже красиво. У реальному житті так не буває. Коли в тебе співвідношення, як у Давида і Голіафа, то єдина ефективна стратегія – це те, що називається стратегія тисячі порізів.
Єдине, що реально приносить валюту росіянам – це дари природи. Нафти та газу в них багато, а от переробних потужностей – ні. Це небагато величезних підприємств, вивід з ладу кожного з яких одразу б’є по системі.
Так от, ми вже обнулили 13% всієї їхньої нафтопереробки. Тут просто не можна не процитувати одну з їхніх улюблених фраз: а мы еще по-настоящому и не начинали.
Як знищення російських НПЗ впливає на фронт в Україні
Масове знищення НПЗ вже впливає на фронт, чи це поки тільки перспектива?
Армія без пального вперед не їде… Назад теж. У січні цього року вони вже заборонили експорт бензину за межі росії. Тобто вже стали перед вибором: або валютні надходження, або пальне для армії.
Поки вони просто обрали пріоритет. І абсолютно логічно, що пріоритетом вони обрали армію. Отут треба віддати їм належне: на відміну від нас, вони всюди ставлять пріоритетом те, що допомагає їм перемогти у війні.
Наскільки дрони, якими знищують ці нафтопереробні заводи, можуть замінити авіацію, яка колись була ексклюзивним інструментом для атак у глибині території ворога?
Швидше навіть не авіацію, а крилаті ракети. Дрони — це певний такий більш дешевий, і за рахунок цього, як не дивно, більш ефективний засіб-замінник крилатих ракет.
Звісно, балістика має низку своїх переваг: абсолютно інша швидкість польоту, тому складніше перехопити. Але балістичних ракет у нас немає.
Які наші головні цілі на території рф, окрім НПЗ?
У нас є цілих три класи об'єктів, які нам критично важливі для нашої перемоги. Це російські аеродроми з бойовою авіацією, умовно, Енгельс, але не тільки він.
Це російські оборонні заводи, бо в них є низка критично слабких ланок, наприклад, низка оборонних заводів, які є недубльованими. Всі пороха на всі види боєприпасів виробляють всього п'ять заводів, а деякі види вибухівки — взагалі один завод виробляє. І якщо вдасться його дістати, то це реально поміняє хід війни.
Україна вироблятиме ракети «Нептун» з ураженням до 640 км (відео)
Третій клас — це нафтогазова галузь.
Оту нас три категорії об'єктів, які треба дістати. І нам на руку грає те, що ці об'єкти великі та часто недубльовані.
Які перспективи на 2024 рік в росії та в Україні
У росіян, як завжди, грандіозні плани на кампанію 2024 року, наскільки у них реально є можливість наступати протягом цього року?
Якщо ми всерйоз говоримо про розвиток війни, то стратегічних резервів у них зараз нема. Ми це побачили, зокрема, в тій самій Курській, Бєлгородській областях. Усе боєздатне зараз на фронті.
Тут я згодний з оцінкою голови ГУР Кирила Буданова, що це боєздатне перестане бути таким десь у середині квітня. Вони ще місяць наступатимуть, щось відіжмуть.
Зараз у росії мають піти повістки, бо вони закінчуються. Якщо вони підуть зараз, то наступна хвиля мобіків доїде до фронту через 4-5 місяців. От це реально час роботи мобілізаційної системи. Тобто десь на кінець літа я б очікував дійсно спроби поновити їхній великий наступ.
У цьому проміжку між квітнем та серпнем в нас би відкривалось просто прекрасне вікно можливостей. Коли можна було б нам іти в наступ, переламувати хід війни на свою користь, звільняти території.
Але ми це вікно можливостей вже проґавили, тому що провалили нашу мобілізацію. Наш політикум просто боїться її проводити, але він перестав чомусь бояться російської окупації. При тому, що її перспектива нікуди не ділась насправді.
Тобто фактично обороняємося і асиметрично намагаємося відповідати в глибині росії у 2024-му?
Читайте також
