Чи стане Бабин Яр головним пам'ятником Голокосту у світі

Минулого тижня основні донори проєкту «Меморіальний центр Голокосту «Бабин Яр»» провели пресконференцію, з якої стало зрозуміло, яким саме вони бачать меморіал і чому він дійсно може стати одним із трьох головних пам'яток Голокосту у світі.

Чи стане Бабин Яр головним пам'ятником Голокосту у світі. Фото: Tatiana Rodriguez / Unsplash

Спочатку про те, що сталося в Бабиному Ярі. У цьому урочищі в 1941 — 1943 роках розстріляли понад 100 тисяч осіб, з яких майже 70 тисяч були євреями. А також радянських військовополонених, ромів, священнослужителів, українських націоналістів, підпільників і багатьох інших не бажаних для нацистів людей. Але насамперед Бабин Яр став місцем наймасовішого розстрілу євреїв в історії. В інших місцях нацисти вбивали своїх жертв у таких масштабах тільки в газових камерах.

Аудіовізуальна інсталяція «Дзеркальне поле» в Бабиному Ярі. Фото: УНІАН

Ба більше, саме Київ став місцем першої настільки масштабної різанини. Майже 34 тисячі євреїв розстріляли впродовж двох днів — 29 і 30 вересня 1941 року. Попередній розстріл у Кам'янці-Подільському був удвічі менш численним. Саме після Бабиного Яру нацисти стали шукати інші способи страти євреїв, оскільки розстріли виявили безліч технічних проблем. Це призвело до винайдення страти «Циклоном Б» в Аушвіці.

Можна сказати, що розстріл у Бабиному Ярі — це ключова точка Голокосту нарівні з Кришталевою ніччю, ухваленням Нюрнберзьких законів, підписанням директиви про «остаточне розв'язання єврейського питання», створенням гетто й будівництвом Аушвіца.

Аудіовізуальна інсталяція, присвячена пам'яті жертв Бабиного Яру. Фото: УНІАН

Ситуація з Бабиним Яром гіршала через те, що свого часу радянська влада ухвалила рішення замовчувати, що це місце розстрілу передусім євреїв. Сором'язливо називаючи всіх мирними радянськими громадянами. Дійшло до того, що Яр вирішили залити пульпою — рідиною з побудованих поруч цементних заводів. Її прорив призвів до Куренівської трагедії, у якій, за офіційними даними, загинули приблизно 150 осіб, а насправді, ймовірно, набагато більше. Така хибна політика Рад стала темою поеми Євгена Євтушенка «Бабин Яр». Дисиденти 70-80-х років підняли на щит сам факт замовчування розстрілів.

Пам'ятник «Менора» в Бабиному Ярі. Фото: УНІАН

Дійсно, якщо приїхати до Аушвіца, можна побачити неймовірний за силою впливу музей, який неможливо забути. Музей, який входить до Списку об'єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Аналогічні музеї діють у таборах смерті Белжець, Собібор, Треблінка. Вражають меморіальний комплекс Яд Вашем у Єрусалимі, фабрика Оскара Шиндлера в Кракові, не менш сильні музеї Голокосту діють в Австрії, Бельгії, Італії, Німеччині, Франції, Польщі, Голландії, Чехії, Угорщині. Музеї Голокосту є навіть у США, Австралії, Канаді, Великій Британії, Японії та Південній Африці. І, здається, лише Київ — місце першого масового знищення євреїв за часів Другої світової — з якоюсь диявольською впертістю не хоче створювати нічого подібного. Ба більше, тут ніби не помічають місце, де було знищено десятки тисяч людей, — нещодавно безпосередньо на кістках загиблих було побудовано новий ЖК «Уно Сіті Хаус».

Бабин Яр. Фото: УНІАН

Уперше виправити помилку радянської влади Україна вирішила ще у 2001 році. Тоді побудувати великий єврейський центр зголосилася міжнародна єврейська організація Joint. З 1914 року вона допомагає євреям, які потребують допомоги або перебувають у небезпеці, по всій земній кулі. Тоді проти проєкту Joint виступили деякі місцеві єврейські організації та історики. Вдруге побудувати меморіал намагався Ігор Коломойський у 2011 році. Але й він, зіткнувшись із критикою та неприйняттям місцевих єврейських організацій, відступив.

Цього разу, схоже, усе серйозно. Є надія, що в людей, котрі затіяли створення меморіального комплексу, усе вийде. Причин для оптимізму, на мою думку, три. Спробую їх коротко описати:

1. На проєкт не шкодують грошей. На пресконференції один із головних ініціаторів — власник LetterOne і «Альфа-банку» Михайло Фрідман — на питання про те, скільки він і його партнери планують витратити на створення меморіалу, відповів дуже просто: «Стільки десятків мільйонів доларів, скільки буде потрібно». Очевидно, що обсяг фінансування не буде лімітований.
2. Усі стейкхолдери проєкту вважають, що він має бути сучасним. «Ми конкуруємо вже не стільки з музеями, скільки з Netflix», — зазначив Фрідман, заявивши, що він за те, аби меморіал досліджував не тільки історію Голокосту, а й людську психіку, показуючи, до яких пекельних глибин і небесних висот може опуститися й піднестися людина. Ще одна ключова людина — підприємець Віктор Пінчук — сказав, що ключовим способом впливу буде мистецтво. На підтвердження цих слів Марина Абрамович відкрила в Бабиному Ярі свою роботу.
3. І, нарешті, головне: Бабин Яр для спонсорів проєкту — це особисте. Принаймні у двох ініціаторів проєкту — Германа Хана та Віктора Пінчука — батьки родом із Києва. Вони дивом не опинилися в Бабиному Ярі. А от кілька їхніх родичів і друзів залишилися там лежати. Віктор Пінчук дуже проникливо розповів про свою матір, яка відмовилася приїжджати на заходи, присвячені роковинам Бабиного Яру, оскільки фізично не здатна ще раз пережити цей біль. Він також розповів історію про єврейську жінку, яку знали його батьки. Її дитину розстріляли в Бабиному Ярі. Мати збожеволіла, постійно говорячи про свою дитину: «Вона там, вона там...» Герман Хан розповів про знайомого, з яким спілкувався в дитинстві. Той на вимогу нацистів виривав золоті зуби в розстріляних у Бабиному Ярі. І тому до кінця життя не носив золото.

Усе, що відбувається зараз, це вендета трьох євреїв — Фрідмана, Хана та Пінчука. Тих, хто хоче особисто поквитатися з тим кошмаром, який довелося пережити їхньому народу в Бабиному Ярі. І поставити крапку в багаторічній несправедливості, що панує навколо цього пам'ятного й дуже важливого місця. Для того щоб ніколи не допустити нічого подібного в майбутньому.