Заведено вважати, що людський нюх є слабким і не надто важливим у нашому житті, проте ми не звертаємо увагу на те, що свідомо майже не користуємося цим органом чуття. Здебільшого людині властиво довіряти очам, дотикам і слуху: якщо щось виглядає, як лимон, і на дотик схоже на нього, найімовірніше, ми запевнимо себе, що й пахне воно, як лимон. Проте якщо, заплющивши очі, спробуємо відчути запах бутафорних фруктів зі сцени театру, ми відчуємо аромат пилу, можливо, засобів для прибирання та театрального гриму, але аж ніяк не того самого жовтого, кислого й соковитого цитруса.
Понад 10 років свого життя я присвятила ароматам і вивченню того, як вони впливають на людей. В Україні я популяризую інтеграцію аромамаркетингу в бізнес. Ці технології дають змогу посилити емоційний зв’язок людей із брендом, створити комфортну й доброзичливу атмосферу та збільшити прибуток. Навчання в Парфумерному інституті Грасса надало мені можливість глибше поринути у світ запахів і зрозуміти, як усе працює й чому має такий потужний вплив на нас.
Дуже цікавим виявилося те, як працює ольфакторна (нюхова) система. За це відкриття у 2004 році Річард Аксель і Лінда Бак отримали Нобелівську премію. У своїй роботі вони дослідили шлях, який проходять молекули аромату, перш ніж ми на них реагуємо. Найцікавішим виявилося те, що запахи проходять набагато коротший шлях, ніж інші відчуття, як-от звук або смак, що попередньо проходять через таламус (ділянку мозку, що розподіляє інформацію від органів чуття, окрім нюху, у відповідні частини мозку). Ольфакторні рецептори в нашому носі передають інформацію нюховій цибулині, яка транслює її безпосередньо в нюхову кору та інші частини нашого мозку, що відповідають за спогади, формування та регуляцію емоційних реакцій.
Саме тому, коли ми потрапляємо до приміщення з неприємним запахом, наша реакція відбувається миттєво. Вона може проявитися у виразі обличчя, спробах видихнути цей неприємне відчуття або зіпсувати нам настрій. З іншого боку, приємні, важливі для нас аромати мають зворотну дію. Наприклад, аромат кави тонізує й покращує концентрацію, лаванда заспокоює, допомагає заснути, ваніль і деревина додають впевненості й викликають відчуття довіри та рішучості.
Запахи мають ще одну цікаву властивість, пов’язану з нашою пам’яттю, — так званий «прустіанський ефект». Так називають здатність ароматів викликати живі, чіткі й емоційні спогади, які здавалися втраченими назавжди. Свою назву цей ефект отримав через Марселя Пруста, який уперше описав такий вплив у своєму циклі «У пошуках втраченого часу» в 1910 році.
Уперше дослідити й підтвердити цей поетичний ефект спробували Дональд Лерд і Харві Фітц-Джеральд у своїй роботі «Що ви можете зробити за допомогою носа» 1935 року. Вони проаналізували ольфакторний досвід чоловіків і жінок й дійшли таких висновків: у 91,7% жінок і 79,5% чоловіків запахи викликали спогади, які майже 70% опитаних назвали дуже живими й насиченими.
Лерд також наводить відгуки учасників експерименту:
«Їхній вигляд нагадує про факти, проте вони виринають із пам’яті нечіткими й позбавленими форми – мертвими. Те, про що мені нагадує запах, приходить без запиту, без будь-яких зусиль із мого боку. Вони здаються чимось більшим, ніж просто спогади, я ніби знову в тому світі, яким він був тоді, ніби і я знову такий, яким був».
Такі властивості ароматів змушують нас обирати певних людей, їжу, оточення й навіть напрямки для подорожей. Любити одні кав’ярні й сторонитися інших, ходити саме до того магазину, бо там ви відчуваєте комфорт і безпеку. Спробуйте хоча б раз на день зупинитися і спробувати відчути ті запахи, що вас оточують. Ця проста вправа із часом дасть вам змогу краще зрозуміти себе й наочно побачити, як аромати впливають на людей. Маю ще одну круту пораду: якщо ви хочете запам’ятати якусь подію чи подорож, скористайтеся новим парфумом — завдяки йому ви потім зможете відтворити ті емоції, що відчували.
Фото на обкладинці: Oscar Salgado / Unsplash