Картини-сукні. Такий термін винайшов дизайнер Федір Возіанов, розробляючи костюми для хореографічного перформансу «Екстер.Live», який відбудеться 22 жовтня о 19:30 у Мистецькому арсеналі. Він присвячений творчості Олександри Екстер, київської художниці, яка прославилася в Парижі за часів Пікассо та Брака.
Cукні Возіанова покажуть під час хореографічного перформансу «Екстер.Live».
«Мені здалося, що було б цікаво взяти якісь елементи картин Екстер — будь-які, не всю картину — і в досить вільному плані розмістити їх на полотні. А сукні в русі зроблять ці статичні елементи дуже рухливими», — розповідає Федір Возіанов про те, як розробляв костюми для перформансу. Він презентує їх у камерній атмосфері у дворику своєї київської студії, яку багато хто називає найбогемнішою в місті.
Проєкт перфомансу — кроссекторальний: бачення художниці втілено в танці, тож і костюми до нього на стику сфер: частини її картин перенесено на сукні. «Деякі елементи картин ми деконструювали», — розповідає Возіанов, котрий, до речі, уже не вперше працює з темою мистецтва в моді. У попередніх проєктах він переосмислював творчість Малевича та Архипенка, створивши таку собі авангардну лінію суконь. До речі, його сукні-картини називаються так невипадково — їх можна вішати на стіну як piece of art або носити як одяг.
Сукні-картини можна вішати на стіну як piece of art.
Цікаві сюжетні лінії можна простежити в обраних частинах картин. От погляньте на кавун на чорному тлі. «Він із досить раннього натюрморту Екстер. Там ще є гроно, пляшка вина. Подібний натюрморт є й в італійського футуриста Арденго Соффічі. Зрозуміло, що цей натюрморт робили з однієї постановки. Якщо проаналізувати далі, то виявиться, що в них був роман у Парижі. Тому ця частина кавуна говорить про щось трохи більше, ніж просто про кавун», — розповідає Федір.
Одяг з елементами картин — це новий спосіб сприймати мистецтво.
Загалом за костюмами для постановки стоїть ціла історія, яка, можливо, народить нову течію в мистецтві. «Мої сукні можуть бути картинами в рамах або перетворюватися на частину людини, яка їх одягає, а людина в такий спосіб перетворюється на частину твору. Так життя картини стає набагато активнішим. Це або новий спосіб сприймати мистецтво, або якийсь новий різновид мистецтва, який не схожий ні на що інше», — резюмує Федір.
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
