У квітні 
за підтримки Центру «Розвиток КСВ» почав дослідження воєнних КСВ-практик українських компаній. Ми ставили його завданням зрозуміти, що змінилося в підходах українського бізнесу до корпоративної соціальної відповідальності за рік війни, які сьогодні пріоритети компаній, чого бракує в їхніх практиках.
Спеціально для цього дослідження Центр «Розвиток КСВ» розробив нову модель оцінки, що враховує саме воєнні умови роботи. Дослідження дало змогу скласти рейтинг із 30 компаній, які готові були поділитися деталями своїх стратегій.
Ми поговорили з Мариною Саприкіною, засновницею Центру, авторкою п'ятикомпонентної моделі КСВ під час війни, про те, що показало опитування, чим відрізняються зараз українські стратегії від стратегій європейських компаній, чого іноді бракує нашим компаніям, а чим ми здивували весь світ.
Українські компанії готувалися до війни та її наслідків
Твої враження від результатів дослідження
Давай на самому початку бесіди намалюємо таку велику зірочку, під якою зазначимо, що всі висновки стосуються тільки тих даних, які компанії надали нам самі. Участь у цьому Індексі передбачала самодекларацію, тож якщо компанії роблять ще щось, але не розповіли нам про це, то ми відповідно не можемо це врахувати. І це, мабуть, перше враження: компаніям треба вчитися краще розповідати про свої стратегії сталого розвитку, про те, що вони роблять для держави, громади, співробітників і ЗСУ. Бо ми побачили дуже багато поміток про конфіденційність інформації, яка наче не має підстав бути комерційною таємницею, наприклад, про сплачені податки.
Ми інтегруємося у Європу, до нас заходитимуть усе більше європейських інвесторів і партнерів, і бути відкритими — то вже бізнес-потреба, не тільки іміджева.
Це деталі, які можна й треба покращувати, проте лише деталі.
Насправді я була вражена, скільки компаній-учасниць Індексу мали план безперервності бізнесу. Тобто вони здебільшого були готові й до повномасштабного вторгнення загалом, і до зимових відключень зокрема.
Дуже цікаво було почитати плани «Нової пошти» та ПУМБу — вони були найдокладніші, і там добре видно, наскільки великі системні компанії можуть продумати всі варіанти розвитку подій. Вірю, що й у багатьох інших так само, просто не всі були настільки відкриті.
Що ще тебе здивувало
В анкеті було запитання про сплату податків наперед, але більшість чомусь вирішили закрити цю інформацію. Це дивно, адже сплата податків — абсолютно публічна історія. Проте сам факт того, що компанії навесні 2022 року були готові зробити такий внесок у бюджетну стабільність, не бувши взагалі впевненими в будь-якому «завтра», приємно дивує, особливо іноземних експертів. Хоча інші відповіді показують, що більшість компаній ще не до кінця усвідомлюють глибину свого впливу на державні процеси, але про це згодом.
Дуже порадували ІТ-компанії. Майже всі відповідали ствердно на запитання про співпрацю з урядом. У нас небагато деталей цієї співпраці, тому що більшість проєктів — це кібербезпека чи мілтек-проєкти, і їх дійсно не варто публічно розголошувати. Але така масова готовність приємно вражає.
Засновниця Центру «Розвиок КСВ» Марина Саприкіна
І, звичайно, піклування про своїх співробітників та їхні сім’ї. Останній момент дуже важливий.
Шкода, звісно, що це усвідомлення прийшло на тлі таких жахливих подій. Але добре, що воно є.
Зверни увагу: найбільший бал у компаній саме в блоку піклування про своїх людей — релокація, безпека в офісах, дитячі кімнати в компаніях, щоб можна було перебувати поруч із дітьми, коли їх немає куди відвести або просто страшно відправити в школу. Наші компанії повелися здебільшого дуже «по-людськи». Це, до речі, те, що відрізняє наші програми сталого розвитку від європейських.
Там ведуться не «по-людськи»?
Справа в іншому. У західному світі все частіше застосовується підхід ESG (environmental, social, governance). Так от, там усі здебільшого сконцентровані на E. А, у нас у центрі тільки S — social — люди. Звісно, нам теж доведеться звернути увагу на складник environmental. Особливо в контексті відновлення країни. А от на governance я б радила звертати увагу вже зараз, бо це про прозорість, а прозорість — необхідна сходинка на шляху до отримання партнерів, інвесторів чи допомоги із заходу.
Про які КСВ-практики компаніям варто подумати вже зараз
Поки що ти здебільшого хвалиш компанії. Утім, очевидно, були речі, які потішили, скажімо так, менше?
Так, це передусім готовність до об’єднання з конкурентами заради спільної мети. Ми все-таки ще дуже уособлені. До того ж я впевнена, що якби ми питали не навесні 2023 року, а навесні 2022-го відповіді були б геть іншими — тоді готовність до кооперації була значно вища, але пріоритети були інші: треба було фізично рятувати людей і активи, до розвитку й відбудови було ще далеко. Уже за рік, коли для кооперації саме «час настав», готовність до неї суттєво зменшилася.
А дарма, бо наша здатність об’єднуватися — я зараз не тільки про бізнес, а взагалі — на заході створює WOW-ефект. Вони дійсно в захваті від того, як у нас працюють волонтерські рухи, взаємодопомога. Для них це важливий важіль в ухваленні рішень про надання допомоги.
І ще один момент — це допомога ЗСУ. Більшість компаній, що взяли участь у дослідженні, дуже масштабно допомагають ЗСУ, і це суперважливо, бо ми розуміємо: без ЗСУ ніякого бізнесу вже б не було. Тому підтримка військових — це один із найважливіших компонентів, що можуть робити компанії з-поміж своїх КСВ-активностей. І тому навіть міжнародні компанії, яким політика хедофісів не дозволяла підтримувати напряму, підтримували своїх співробітників і співробітниць, які створювали платформи для донатів і в такий спосіб допомагали ЗСУ.
Про що б ти порадила компаніям подумати от прямо вже?
Програми підтримки ветеранів. Це відсьогодні й на роки вперед один із найважливіших стримів, і мені здається, що компанії поки що недостатньо усвідомлюють його важливість і масштабність. Працевлаштування ветеранів, програми їхньої підтримки — реабілітації, реінтеграції в бізнес-середовище, програми підвищення інклюзивності загалом, але ветерани — на першому місці. Сподіваюся, що вже найближчим часом побачимо в компаній такі програми, бо вони мали з’явитися вже давно, адже війна розпочалася вже 9 років тому. І дуже абстрактна порада, розумію: але відчувати більшу відповідальність за розвиток країни й більше брати в ньому участь. Поки що компанії зводять свою роль до функціонування бізнесу та сплати податків.
Відновлення країни потребує більшого залучення компаній, і це потрібно обговорювати всередині компанії, ззовні, об'єднуватися зі своїми постачальниками, партнерами та конкурентами задля кращого сталого відновлення.
Це, мабуть, найважливіша цеглинка будь-якої стратегії сталого розвитку.
Читайте також
