Геноцидна війна росії в Україні викинула Німеччину із зони комфорту, а також похитнула її багаторічну прихильність до пацифізму.
Рішення Берліна все ж збільшити військову допомогу Україні та відправити Україні танки Leopard стало можливим лише в результаті надзвичайного тиску на Олафа Шольца, пише The Guardian.
Причини того, чому Німеччина досі поводить себе так обережно, та як війна в Україні ламає її багаторічні стратегії та модель міжнародних відносин, наводить у своєму матеріалі відомий німецький політичний журналіст та засновник подкасту про Східну Європу Ostausschuss, Ян-Філіп Гайн.
Як Берлін переглядає свої пацифістичні принципи
Як зазначає автор матеріалу, повномасштабне вторгнення росії в Україну змусило Німеччину до серйозного самоаналізу.
«Це зруйнувало багато переконань, у тому числі навіть той найзалізніший принцип післявоєнної історії Німеччини, який стверджував, що жоден конфлікт ніколи не може бути розв’язаний військовим шляхом», — пише Гайн.
Зокрема, Берліну довелося переглянути відоме німецьке кредо Wandel durch Handel, яке дослівно означає «зміну через торгівлю» та описує принцип мислення, притаманний кожній частині німецького суспільства.
Німеччина до останнього підтримувала Північний потік-2
Гайн нагадує, як Німеччина підтримувала вкрай суперечливий проєкт газопроводу «Північний потік-2» ще за кілька днів до повномасштабного російського вторгнення.
При цьому Берлін відкидав і не дослухався до постійної критики з боку Східної Європи, США та багатьох західноєвропейських країн, навіть тоді, коли Москва вже скупчила свої війська на кордонах України.
Як Німеччина відмовлялася визнати природу росії
Саме події 24 лютого 2022 року завдали смертельного удару добре відпрацьованій відмові Німеччини визнати природу росії Володимира Путіна, вважає політичний оглядач.
Берлін не хотів визнавати природу росії Володимира Путіна. Фото: Getty Images
Зважаючи на все це, за неповний рік країна дійсно пройшла дуже великий шлях.
Зокрема, громадськість Німеччини тепер схвалює надсилання зброї в Україну, і країна допомогла Києву набагато більше, ніж хтось міг повірити після минулорічних виснажливих дебатів про її внески.
Як Шольц ховається за Вашингтоном
Шольц не готовий до лідерських рішень на міжнародному рівні. Фото: Getty Images
Автор зазначає, що, незважаючи на це, Олаф Шольц утримався від лідерської позиції на нещодавній зустрічі у форматі Рамштайні, так і не сформувавши альянсу для скоординованих поставок західних танків в Україну.
Він додає, що країни Балтії та Польща давно вважають Німеччину елементом нестабільності. Втім, їхні серйозні побоювання щодо «Північного потоку-2» ще до повномасштабного вторгнення у 2022 році були широко висміяні в Берліні, і не лише соціал-демократами Шольца.
Тепер експерти канцелярії докладають усіх зусиль, аби видати таку поведінку за політичний і стратегічний геній Шольца, який нібито дозволив надати ще більше танків Україні у результаті.
Втім, про такі «стратегічні задумки» нічого не знають партнери Шольца по коаліції в парламенті: розчаровані невтішною зустріччю в Рамштайні, вони задаються питанням, чи можливе продовження співпраці з канцлером через таку його співпрацю з союзниками.
Чому Шольц гальмує зі зміною позиції Німеччини
Шольц намагається сповільнити рух Німеччини з зони комфорту. Фото: Getty Images
Незрозуміле політичне маневрування Шольца, ймовірно, відображає настільки ж нечіткі позиції багатьох німців, вважає Гайн.
Пацифістичні гасла, давня традиція Німеччини наганяти антиамериканські настрої поєднувалися з майже романтичне баченням росії.
Наприклад, виступу Путіна німецькою в Бундестазі в 2001 році було більш ніж достатньо для більшості німців, щоб вони не помітили жорстокості його методів, хоча він майже нічого не приховував.
Після свого виступу Путін отримував аплодисменти, поки російські війська були зайняті зрівнянням чеченських міст.
Німеччина поза зоною комфорту: що далі
Розвʼязана росією геноцидна війна викинула Німеччину із зони комфорту, підкреслює Гайн.
Плюс цього процесу в тому, що Берлін ще може завершити свій довгий та важкий шлях до глобального Заходу, який включає взяття на себе обов’язків, що виходять за рамки фінансової та гуманітарної допомоги.
На його думку, наполегливість Шольца виглядає як відчайдушна спроба відстрочити, якщо не повністю запобігти, від’єднанню від росії.
Те, що росія має програти цю війну – надзвичайно проста вимога, яку Шольц не висунув публічно навіть після 11 місяців повномасштабної війни в Україні, не рахуючи 9 років до того.
Чи може Німеччина змінитися швидко
Берлін змінюється — але не дуже швидко — через війну в Україні. Фото: Getty Images
На позицію Берліну наразі дуже впливає тиск західних союзників та Києва, що вже призвело до політичних проблем усередині провладної коалції і навіть протестів щодо надання Україні танків під стінами Бундестагу.
уже писав про те, що у січні голова Міноборони Німеччини Крістіне Ламбрехт пішла у відставку, і її замінив Борис Пісторіус, який має покращити ситуацію в обороні Німеччини та може вплинути на швидкість постачання зброї до України. Втім, його вплив все одно не буде вирішальним.
Як пояснює голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко, політику по відношенню до України в Німеччині визначає коаліція з трьох партій, і найбільш впливова особа там саме канцлер. З ним погоджується і Виконавчий диретор Фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва Петро Бурковський, який підкреслює, що принцип німецької коаліційної системи полягає в тому, що для рішення, наприклад, про надання танків, має бути досягнута згода всіх сторін, а канцлер має його погодити.
Втім, внутрішня політична криза уже досягла і коаліції з соціал-демократів, ліві демократів і «Зелених», яку наразі очолює Шольц, і відставка Ламбрехт — це один із дзвіночків, попри всю критику її роботи, окрім питання допомоги Україні.
Політолог Дмитро Воронков вважає, що Крістіне Ламбрехт перед відставкою опинилася в тій ситуації, коли їй це давали нічого зробити, але водночас нещадно критикували. Отже, згода Німеччини на надання танків Україні — в тому числі спроба подолати внутрішні розбіжності у коаліції.
Водночас обережна поведінка Шольца — це спроба досягти балансу між зовнішнім позиціонуванням країни та внутрішнім шоком суспільства, проскнутого гаслами пацифізму заради пацифізму. Що, на жаль, не допомагає перемогти країну-терориста.
