11 лютого 2024 07:22

Політика

Відео

Як українські полярники поїхали боронити Україну прямо з Антарктиди: розповідає Євген Дикий

Автор

Артур Гмиря

Коли почалася повномасштабна війна, 20 полярників Національного антарктичного наукового центру відправились на передову. На відомій українській станції в Антарктиді «Академік Вернадський» нині працює 14 фахівців.

Директор Антарктичного наукового центру, кандидат біологічних наук Євген Дикий, більш відомий українцям як військовий експерт і колишній командир роти батальйону «Айдар», у першій частині інтерв’ю розповів про перспективи України на полі бою.

У другій частині розмови ми спитали Дикого про життя центру після початку вторгнення, про те, як полярники поїхали боронити Україну прямо з Антарктиди, про те, як шукали гроші на існування станції та про наслідки глобального потепління.

Які завдання стоять перед Антарктичним центром під час війни

Не так багато людей насправді знають вас як керівника Антарктичного наукового центру через те, що зазвичай ви зараз говорите тільки про війну.

Так, при тому, що взагалі-то я науковець, біолог, наразі директор Антарктичного центру. У нас на одному з телеканалів навіть є такий «дежурний» жарт: «Як би хотілося з вами поговорити про антарктичних тварючок, а знову доведеться про цих тварюк».

Як Національний антарктичний науковий центр підійшов до 2022 року?

Нагадаю для тих, хто не слідкував за розвитком української антарктичної програми. З 21-го року в нас є свій власний криголам. За пів року до війни ми в Британії придбали чудовий абсолютно криголам James Clark Ross, який наразі називається Noosphere.

Я серйозно ставився до попереджень, що буде війна, бо сам ветеран. Тому тоді ми кістьми лягли буквально, щоб зробити неможливе. Ми за п’ять місяців встигли підписати купчі з британцями, пригнали судно до України, зробили йому повне технічне обслуговування, набрали з нуля всю команду, переоформили всю документацію, закупилися в експедицію і вийшли в море.

28 січня 2022 року, тобто майже за місяць до вторгнення, «Ноосфера» вийшла з Одеси і наразі чудово працює в Антарктиді. Ми тепер обслуговуємо дві експедиції: українську і польську.

Як кліматичні зміни впливають на Антарктиду та роботу полярників – дивіться з 47 хв (відео)

Звідки антарктичний центр бере гроші на роботу під час війни

Наскільки важко було знайти гроші на продовження роботи антарктичної програми?

Скорочення фінансування 22-го року ми ледь-ледь пережили, якщо чесно. Нам дуже помічним виявився контракт з поляками.

На фото станція «Академік Вернадський». Усі фото надані НАНЦ

Це, до речі, весела історія. Мені дзвонив директор польського Антарктичного центру десь 26 лютого 2022 року. Каже: «Євгеніош, у нас тут раніше був зафрахтований Polar Pioneer, а це російське судно.

Але, оскільки російські кораблі тепер можуть ходити тільки нах…й, то…» Ну і далі пішла пропозиція, щоб ми замість москалів перебрали на себе обслуговування польської експедиції. У 22-му, насправді, саме це нас врятувало від бюджетного колапсу. А з 2023-го все нормалізувалося.

Маю відзначити дуже професійну позицію Міністерства фінансів. Власне, ми з топчиновниками буквально з калькулятором сиділи і рахували, які наші потреби є мінімальними: від чого можна відмовитись на час війни, а без чого станція «Академік Вернадський», судно просто загнуться. Бо тоді через багато років доведеться стартувати абсолютно з нуля і робити зовсім іншого масштабу інвестицію.

Так, вони по кожній копійці ставили питання, а для чого це? От реально по кожній копійці. Але на те, що було обґрунтовано, знайшли (фінансування — ) і вони нас не питали, де знайти гроші.

Які завдання наразі стоять перед Антарктичним центром?

Я думаю, ви зрозуміли, що наша антарктична програма, яка на момент початку вторгнення якраз дуже бурхливо розвивалася, не стала на паузу, але вона чітко розділена на дві частини. Усі наукові цікавинки та нові проєкти розвитку відкладено на після війни або фінансуються за рахунок тільки міжнародних проєктів, за кошти інших держав.

Робота українських полярників на станції Академік Вернадський – фото

А підтримання критичної інфраструктури станцій і важливі безперервні наукові спостереження, ті вимірювання, які робляться з дня в день, з року в рік — дуже важливо, щоб в них не було дірок у цих рядах спостережень. Саме це робить їх цінними. От це все збережено.

Наприклад, за деякими кліматичними даними у нас найдовші ряди у всій Антарктиці. З 1947 року їх робили британці, а з 1996-го підхопили ми (саме в цей рік станцію «Фарадей» Велика Британія передала Україні, після чого її перейменували. — ). За ними відслідковують процеси глобальних кліматичних змін, без цих рядів даних у дослідженнях не обходяться.

Відповідно, зробити в них дірку через війну — це був би злочин проти світової науки. Те саме з даними по магнітних полях, озоновому шару.

Як кліматичні зміни вже вплинули на роботу станції «Академік Вернадський»

Чи кліматичні зміни та танення льодовиків впливають на роботу самої станції, взагалі на можливі нові відкриття і проєкти?

Так, впливають навіть вже і на роботу, тому що ми сильно залежимо від того, яка там льодова обстановка: коли морська акваторія відкрита, коли є окремі плавучі крижини і айсберги, а коли вона більш-менш щільно забита цими плавучими крижинами.

Клімат змінився там так, що це взагалі важко собі уявити. Найхолодніша зима в Антарктиді в історії була ще в «британський період»: -46 градусів. В «український період», тобто вже в 90-х, так температури не падали: -30, -26 і тому подібне.

Цієї зими взагалі температура жодного разу не падала нижче -10 градусів. Це Антарктида, вибачте. А літня температура цього року побила історичний рекорд. У нас на піку літа один день було взагалі +11. Там в принципі не має бути таких температур. Традиційно зима — це -20, -30, а літо — десь -5.

Клімат на нашій станції фактично змінився за два покоління та стає субантарктичним із антарктичного.

Як зміна клімату впливає на флору та фауну Антарктиди

Взагалі в Антарктиці рослинності майже немає. Але по мірі потепління з'являються аж цілих два види квіткових рослин, які взагалі виживають в Антарктиці.

На фото субантарктичні пінгвіни в Антарктиді, вони витіснили собою пінгвінів Аделі

Але головне – це пінгвіни. Одні види зникають і відступають на південь, де холодніше. Наприклад, мої улюблені пінгвіни Аделі. Це такі-от чудові, дуже няшні, мультяшні пташки.

Натомість приходять субантарктичні пінгвіни. Коли ми переймали станцію від британців, були поодинокі особи. Зараз 5 тис. гніздових партнерів з цього літа. Коли виходиш з дверей станції, таке враження, що ти потрапив на фабрику «Наша ряба», тільки з пінгвінами.

Чи є якась небезпека через танення вічномерзлих ґрунтів безпосередньо в Антарктиді?

Так, спрацьовує страшний кліматичний процес. Річ у тім, що при розмерзанні оцих вічномерзлих ґрунтів виділяється величезна кількість метану. А метан – це парниковий газ, причому він діє значно сильніше, аніж така сама кількість СО та СО2.

От ми звикли, що основний парниковий газ – це СО2, тому що його найбільше. Але якщо брати коефіцієнт, наскільки нагріває (планету. — ) кожний із газів, то метан у десятки разів сильніше нагріває, аніж така ж кількість СО2.

Механізм глобального потепління працює на самоприскорення. От стало тепліше, виділився метан, від цього стало ще тепліше, розмерзли ще ґрунти, виділився ще метан, тобто працює отаке колесо, де власне потепління підсилює саме себе.

Як полярники поїхали боронити Україну прямо з Антарктиди

Якщо не помиляюсь, близько 20 полярників наразі воюють в Україні.

В нас зараз зимує на «Вернадському» 14 людей, а на фронті знаходяться 20 полярників. Двоє вже повернулися з фронту після тяжких поранень, один, на жаль, інвалідом. На щастя, ніхто поки не помер.

На фото робота наших полярників у Анарктиді

Двоє наших колег відправились на фронт прямо зі станції, першим був Андрій Зотов. Він не дочекався навіть перезмінки експедиції у 2022-му. Стрибнув на першу ж яхту, яка проходила, і через три тижні вже був в окопах на Миколаївщині у своїй 28 бригаді Лицарів зимового походу. Він атошник, от одразу саме в свою бригаду і повернувся.

Андрій вже відвоював, але, на жаль, теж вже з інвалідністю. Зараз повертається до науки. Сидить за мікроскопом, рахує наші антарктичні проби якраз.

Другий, дизеліст Шучаєв, подивився на Андрія і через тиждень так само стрибнув на яхту. Через чотири тижні від початку війни він теж був на фронті. На щастя, живий, здоровий, воює досі, прямо зараз на нулі, побажаю йому удачі.

Ми їх між собою називаємо «бойовими пінгвінами». От наші бойові пінгвіни розкидані різними підрозділами: у теробороні, сухопутці, ССО, у ГУР навіть є.