У 2014 році, коли Путін окупував Крим, майбутнє здавалося прихильникам «руського миру» безхмарним. Півострів повернувся «в рідну гавань», російські пенсії красиво падали з неба, а зарплати росли як на дріжджах. Через сім років реальність розставила все по своїх місцях.
Середня зарплата в Криму — 32 тис. рублів або 12 тис. грн. Середня зарплата в Миколаївській області, яка не курорт і не нашпигована бюджетними грошима військова база, — 14 тис. грн. У Маріуполі, який не так давно полірували російськими реактивними системами, блокували з моря й він досі є прифронтовим містом — 14,7 тис. грн. Усі заклики перетерпіти санкції, воду та електрику по годинах заради світлого майбутнього зазнали фіаско.
Водночас розрив виробничих ланцюжків із Україною стався не тільки в сегменті АПК, а й у високотехнологічному кластері — наприклад, у двигунах для гелікоптерів і силових установках для кораблів. І він не подоланий через сім років. Про те, як Володимир Володимирович украв у союзників по СНД один півострів і чим це поки що закінчилося для російського кораблебудування — Кирило Данильченко для 
.
Південний турбінний завод
З 1956 року газові турбіни для суден СРСР виробляли в місті Миколаїв, Україна. Південний турбінний завод (нині «Зоря»-«Машпроєкт») справив приблизно 30% потужності радянського ВМФ. Гігантська силова установка потужністю 110 тис. кінських сил для «вбивць авіаносців» типу «Атлант» була розроблена у нас — на підприємстві «Зоря»-«Машпроєкт».
Судна на повітряній подушці типу «Зубр» для Китаю та РФ, здатні перевозити десяток 13-тонних бронемашин, оснащувалися українськими двигунами. Сторожові, десантні та протичовнові кораблі, есмінці — до всіх цих суден вироблялися турбіни в «місті корабелів».
«Велика морська держава»
Ну і звичайно, після розпаду СРСР російські фрегати проєкту 22350 «Адмірал Горшков» і 11365 «Буревісник» були зав'язані на українські технології. Бо носії крилатих ракет «Калібр» і «довга рука» ВМФ РФ без Миколаєва теж, виявляється, не ходять.
Коли трапився «Крим наш» і вторгнення на Донбас, очікувано, співпраця була перервана. Поки йшло імпортозаміщення під дорогі та складні у виробництві фрегати на заводі в російському Рибінську, спішно була виліплена заміна — серія малих корветів «Каракурт» в 800 тонн. Теж носії керованої зброї, але менше, дешевше, з урізаними ТТХ і під двигуни з РФ. Які незабаром повинні були розробити на петербурзькому заводі «Звезда».
До того ж окупанти розмістили замовлення в Криму — на заводі «Море» у Феодосії та «Залив» у Керчі. За планом до 2026 року повинні були стати в стрій 18 суден. Притому, що прямо заявлялося, що це паліатив, тимчасове рішення — судна ближньої морської зони, по суті, та ж «вовча зграя», тільки з КРЗ (керована ракетна зброя. — Прим. ред.), на час, поки не буде освоєна силова установка для більших фрегатів.
Два роки даремно
Але віз і нині там. З багаторазовим перенесенням термінів вдалося запустити тільки три «Каракурти». А 9 лютого витекли в мережу новини про те, що 17 лютого 2021 року відбудеться суд, і проти заводу «Зірка» викотили позови на 16 млн рублів претензій за зірвані терміни поставок трьох дизельних двигунів. Заголовки хороші — «затягомотили судно» і «два роки даремно». Притому, що стала відомою і вся сума контракту — 350 млн рублів. Менше 5% прибутку для підприємства?
А, виявляється, санкції зробили росіян «багатшими», і не так давно було заборонено ставити націнки на ДОЗ понад 10% доданої вартості. Що, природно, сильно вдаряє по можливостях заводів інвестувати в модернізацію і загалом виживати без експортних контрактів.
Але ракетні катери не продаються як гарячі пиріжки. Тому доводиться йти на скорочений тиждень і звільняти частину співробітників. Підсумок — два втрачених роки, люди на вулиці та повільно іржавіє «Каракурт». Два з них уже, за офіційними планами, не будуть збудовані — серія урізана до 16 суден.
Фото: World Defence Review
А «Зоря»-«Машпроєкт» продовжує успішно працювати. У 2019 році — 376 млн грн прибутку. Спільне підприємство з ремонту двигунів з індійцями — вони експлуатують турбіни з Миколаєва на 8 есмінцях та 16 ракетних корветвах.
Підписано меморандум на співпрацю з Туреччиною. Як і раніше, один із трьох світових лідерів з виробництва ГТД (газотурбінних двигунів. — Прим. ред.) для суден. Тут повинна бути мораль про камені з неба і вітрину «руського миру». Але її не буде — просто ринок так відрегулював. Хто не велика морська наддержава, а просто вкрав у сусідів на пожежі.
Читайте також
