Фото: колаж ОП, ООС, Getty Images, Pixabay
Західні ЗМІ продовжують висвітлювати війну в Україні — сьогодні, 11 березня, вони писали про те, що цивілізаційний конфлікт світу посилюється, незважаючи на видиму єдність Заходу, а Путін та Сі Цзіньпін закрили своїх громадян цифровою завісою брехні.
Також американські ЗМІ визнають, что санкції не впливають на поведінку путінського режиму і Україні потрібні літаки — їхнє постачання продовжують погоджувати. Тим часом Брайтон-Біч підтримав Україну, а російські танкери з нафтою продовжують прямувати до портів Британії через лазівки в законі.
The Page зібрала свіжий огляд того, що пишуть європейські та американські медіа, висвітлюючи 16 днів активного російського вторгнення.
Зіткнення цивілізацій та «зона комфорту» для США
The New York Times опублікувала колонку міжнародного оглядача Томаса Міні з Берліну під назвою «Путін хоче зіткнення цивілізацій. Чи купиться на це Захід?»
На тлі жаху вторгнення Росії в Україну, розширювана зона бойових дій в Європі, здається, стала зоною комфорту для більшої частини американського політичного істеблішменту, пише автор.
«Повернувшись додому, республіканці та демократи відклали у бік суперечки щодо зміни клімату та виборчих прав через ворога, який постав з часів холодної війни: імперія зла знову на марші в Європі», — пише автор матеріалу.
Вторгнення Росії в Україну також допомогло врегулювати внутрішні проблеми всередині НАТО, вважає Томас.
Про це свідчать як мінімум два наступні факти:
- Постійні прохання Вашингтона, щоб європейці сплатили свою частку за організацію безпеки, були тепер зустрінуті в Німеччині безпрецедентним голосуванням щодо збільшення військового бюджету своєї країни та її внеску в альянс;
- Туреччина, що протягом багатьох років була у НАТО членом-шахраєм, яка купувала зброю у Путіна та укладала з ним тактичні союзи, — повернулася в лоно Альянсу, надіславши безпілотники «Байрактар», що засмутило російські сили, і закрила протоку Босфор та протоку Дарданелли для військових кораблів.
Змагання за ідентичності: екзистенційність Європи
Президент США Джо Байден заявив, що перед обличчям агресії Володимира Путіна він бачить більш єдину Європу, але Томас називає польських націоналістів та бюрократів ЄС лише «раптовими братами по зброї».
Хоча цей факт іноді не помічають у Вашингтоні, європейці живуть оцінюють свої загрози інакше, ніж американці, які знаходяться більше ніж за 8 тис. км від Москви.
Проблема полягає в тому, що європейський Захід сам демонструє ознаки того, що поділяє дуже викривлену логіку Путіна щодо цивілізаційної ідентичності та конфлікту, вважає Томас.
Результатом може стати ескалаційне змагання, в якому кожен супротивник запевняє іншого, що його роздута цивілізаційна ідентичність — екзистенційно — на кону.
Це відбувається тому, що агресія пана Путіна також відродила іншу ідею, яка останнім часом боролася: західну цивілізацію.
Цій ідеї близько 100 років: вона вийшла на перший план під час Першої світової війни, задумана англомовними лібералами як війна західної цивілізації проти східного деспотизму.
Вільний світ та країни, що «не мають значення» для Путіна
Фото: Getty Images
З початком Холодної війни, пояснює автор, термін «вільний світ» витіснив меседж західної цивілізації, оскільки американська влада вимагала більш глобального прапора.
Однак після закінчення Холодної війни консервативні американські мислителі відродили ідею як спосіб драматизації того, як набір цінностей зараз перебуває в облозі нових загроз: мігрантів, терористів і моральних релятивістів.
Закінчення холодної війни мало ліквідувати поділ Схід-Захід. Сам Путін колись дуже хотів вступити до клубу Заходу. Коли він уперше прийшов до влади, він грав з ідеєю вступу Росії до НАТО, яка сама дивом не застаріла після зникнення свого сенсу існування, Радянського Союзу.
«Коли ви маєте намір запросити нас до НАТО?», — питав Путін генерального секретаря альянсу Джорджа Робертсона в 2000 році.
Коли пан Робертсон пояснив, що в клубі існує процедура подання заявок, Путін зневажливо відповів йому:
«Ну, ми не стоїмо в черзі з багатьма країнами, які не мають значення».
Росія у ЄС та шлях Путіна від олігархів до тоталітаризму
Фото: Getty Images
Тоді все ще можна було уявити, що до ЄС одного дня ввійде Росія. Президент Франції Франсуа Міттеран навіть висував ідею нової організації — Європейської конфедерації — до складу якої вступить Радянська Росія, а не Сполучені Штати.
Білл Клінтон вважав Путіна тим, з ким «Сполучені Штати можуть мати бізнес».
Щодо того, як саме Володимир Путін вів бізнес, вже написано досить багато. У словах Клінтона могло бути зерно істини, зазначає автор, адже Путін успадкував дуже особливе бачення того, чим насправді є «Захід».
Для нього це було синонімом ліберально-капіталістичного порядку, який він розумів у кращих термінах радянської карикатури: терпимість до олігархів, приватизація державної промисловості, хабарництво, спустошення державного потенціалу та поділ влади. Путін вважав, що його попередники Михайло Горбачов і Борис Єльцин зазнали невдачі, тому що не зрозуміли цього.
Путін багато в чому поводився як кмітливий претендент до вступу в «Захід». Але оскільки економіка, якою керував Кремля, погрожувала зруйнуватися через розорення держави, він спробував зміцнити державний сектор і вдавався до все більш авторитарних заходів вдома.
У міру того, як колишні країни Варшавського договору вітали розширення НАТО, Путін перейшов до більш цивілізаційного розуміння місця Росії у світі, що базується на «східних» цінностях:
- православній церкві;
- патріархальному шовінізмі;
- антигомосексуальних законах;
- уявленні про велику етнічну російську ідентичність, древнім джерелом якої, хоч як це незручно, є український Київ.
Протестувальники, такі як Pussy Riot та інші, які завдали прямого удару по цьому неоцивілізаційному образу, швидко поплатилися за це.
Авторитаризм під соусом лібералізму: Китай, Індія та Туреччина
Фото: Getty Images
Феномен лібералізаційної економіки під керівництвом авторитарної влади — це не лише Росія, підкреслює автор колонки.
У Китаї також наприкінці 2000-х стався поворот до цивілізаційного розуміння в Пекіні, де поширилися уявлення про китайську цивілізацію у вигляді міжнародних інститутів Конфуція або програми «культурної віри в себе».
Туреччина за часів правління президента Реджепа Ердогана просувала бачення неоосманської сфери, що простягається від Північної Африки до Центральної Азії.
Нещодавно прем'єрміністр Індії Нарендра Моді відродив ідеї про перевагу індусів, прославляючи стародавнє минуле своєї нації — Індостан — а це його Київська Русь — і використовуючи його як палицю проти своїх супротивників.
«Чим більше ми чуємо про рішучість «Заходу», тим більше цінності ліберального міжнародного порядку виглядають як провінційний набір принципів певного народу в певному місці», — каже він.
Санкції не викликають ентузіазму
Фото: Getty Images
Причина цивілізаційних конфліктів ще й у тому, що з 10 найгустонаселеніших країн світу лише одна — США — підтримує серйозні економічні санкції проти Росії. Індонезія, Нігерія, Індія та Бразилія засудили російське вторгнення, але вони, схоже, не готові слідувати за Заходом у його кращих контрзаходах.
Незахідні держави також не вітають економічні потрясіння, які стануть результатом «затягування петлі на путінській економіці». Північна Африка та Близький Схід покладаються на Росію щодо основних продуктів, від добрив до пшениці, населення Азії залежить від його грошових переказів.
«Великі збої у цих економічних мережах навряд чи полегшать страждання України», — пише автор.
Хоча санкції були напрочуд ефективні в стомленні голодом іракських, іранських, а тепер і афганських дітей, вони рідко стримували поведінку будь-якого режиму.
Решта світу стурбована не стільки зубожінням, скільки глобальною ескалацією конфлікту між двома «цивілізаціями», що змагаються за перевагу у володінні світовою ядерною зброєю.
«Сам Путін прийшов до влади на руїни російського економічного хаосу 1990-х років. Було б необачно думати, що з нового економічного хаосу виросте фенікс, який сподобається Заходу», — підкреслив автор.
Танкери з нафтою все одно прямують до Британії
Фото: Pixabay
Sky News повідомляє, що супертанкер із російською нафтою мав 11 березня прибути до Великобританії, незважаючи на заборону.
Як показав аналіз даних про морські перевезення, проведений Greenpeace, щонайменше 148 супертанкерів, що перевозять російську нафту та газ, залишили країну відтоді, як армія Володимира Путіна вторглася в Україну два тижні тому, і 69 з них прямували до Європи.
Екологічна група запустила в Твіттері бета-версію свого Russian Tanker Tracker — @RUTankerTracker, який використовує дані про доставку для моніторингу супертанкерів, що доставляють викопне паливо з країни.
З 24 лютого кілька танкерів вирушили з російських нафтогазових портів до Великобританії, деякі з них були перенаправлені, але інші, схоже, все ще перебувають на шляху туди.
Танкер із сирою нафтою з Росії, Seatribute, мав прибути у Фолі, неподалік Саутгемптона, 11 березня ввечері, незважаючи на жорсткі заходи уряду щодо імпорту російської нафти та газу.
Ще два танкери, що йдуть з російських терміналів з видобутку викопного палива, CB Caribic і Baltic Mariner, повинні прибути до Великобританії найближчими днями та тижнями.
Порти розкритикували уряд через те, що він не надав чорний список заборонених російських судів. Ця лазівка означає, що російські вантажі, як і раніше, прибувають на судах, зареєстрованих в інших країнах.
Маленька Одеса в США: Брайтон-Біч підтримав Україну
Фото: Getty Images
The Guardian повідомляє, що до протестів проти російського вторгнення в Україну приєднався Брайтон-Біч, де проживає одна з найбільших у світі спільнот іммігрантів з колишнього Радянського Союзу.
Брайтон-Біч став відомим як «Маленька Одеса» після того, як у 1970-х роках тут оселилися десятки тисяч російськомовних радянських євреїв, багато з яких були вихідцями з українського порту на Чорному морі.
Протягом багатьох років на вивісці продуктового магазину «Смак Росії» у бруклінській російськомовній іммігрантській громаді Брайтон-Біч було зображено характерні куполи собору Василя Блаженного на Червоній площі.
Але невдовзі після вторгнення російських військ до України 24 лютого власники магазину зняли вивіску. У вікні вивісили великий синьо-жовтий український прапор.
«Ми відчували, що це викликало протиріччя», — сказала співвласниця Олена Рахман, посилаючись на відгуки давніх клієнтів.
Ті сказали їй, що їм більше не комфортно робити покупки в магазині, названому на честь Росії. Декілька її співробітників родом з України, у них там є родичі.
«Ніхто не підтримує цю війну»
Фото: Getty Images
Зокрема, 6 березня на Брайтон-Біч деякі росіяни, що виступають проти війни, згуртувалися навколо абсолютно нового прапора, який вони вибрали для свого протесту: одна синя смуга на білому тлі.
«Ми вирішили, що більше не можемо використати російський триколор, тому що Путін перетворив його на фашистський символ», — сказав Олексій Запорожцев
Він — активіст групи «За свободу в Росії», яка понад сім років організовувала акції протесту проти путінського режиму.
Також на протест вийшов 34-річний Артем Данильчик, що мав власний прапор, червоно-білий, який використовують активісти опозиції у Білорусі. Він утік із рідного Мінська після участі у масових протестах у країні у 2020 році, які були жорстоко придушені президентом Олександром Лукашенком за підтримки Москви.
«Я пишаюся тим, що я з Білорусі, але мені дуже соромно за те, що відбувається, — сказав він, маючи на увазі запуск російських ракет по Україні з Білорусі. — Ніхто не підтримує цю війну».
Акції протесту та промити мізки родичів з РФ
Фото: Getty Images
22-річна Софія Жуковська, чиї батьки втекли з Росії 30 років тому, коли розпався Радянський Союз, приїхала з Лонг-Айленду, щоб приєднатися до акції протесту у свій день народження, бо «не придумала жодного іншого місця, де воліла б бути».
Вона дуже стурбована через війну в Україні і своїх родичів, які все ще перебувають у Росії, оскільки влада придушує інакодумство, а курс рубля стрімко падає.
Її 22-річний друг Антон Кобрін, батьки якого іммігрували з Томська у Сибіру, сказав, що війна викликала напруженість у відносинах із деякими родичами в Росії.
«В моїх бабусі і дідуся у цей момент настільки промиті мізки від тамтешньої пропаганди, що вони щиро гадають, що це схоже на «військову операцію». Вони звільняють Україну від того, я не знаю, від чого… У мене розривається серце, що вони не хочуть говорити про це зі мною чи з іншими членами моєї родини», — каже він.
Активісти зазначають, що, звісно, на Брайтон-Біч є російськомовний контингент: іммігранти старшого віку дивляться російське телебачення, підтримують Путіна та купуються на кремлівський наратив про Україну.
Торгівля з РФ та винищувачі з Польщі для Києва
Фото: Wikipedia
The Washington Post пише, що президент Джо Байден має намір закликати Конгрес припинити нормальні торгові відносини між США та Росією, відчиняючи двері для запровадження адміністрацією нових тарифів у відповідь на вторгнення Кремля до України.
Штати мають намір оголосити про цей крок у тандемі з G7 та Євросоюзом. Ці зусилля знаменують собою подальшу ескалацію глобальної стратегії щодо максимального економічного тиску на президента Росії Володимира Путіна.
Тим часом видання цитує високопоставленого республіканця, члена Палати представників від Техаса Майкла Маккола, який повернувся з Польщі цього тижня та нарешті пояснив, що затримує угоду щодо відправлення винищувачів до України.
Нагадаємо, Офіс президента Анджея Дуди заявив 6 березня, що Варшава не надсилатиме свої винищувачі в Україну. Маккол запевнив, що поляки були б раді це зробити, але їм потрібна гарантія забезпечення захисту. Хоча Штати розміщують більше ракетних батарей Patriot, Варшаві потрібні також F-16.
«Їм просто потрібна впевненість, що НАТО повністю захистить їх у разі грубого прорахунку Путіна», — каже американський депутат.
Окрім F-16, Польша також хотіла б бачити більше військових — не 10 тис. чоловік, як зараз, а хоча б 40 тис. озброєних людей на захисті країни.
Путін перейшов межу, Зеленський не піде на поступки
Фото: Getty Images
Маккол також розповів, що мав Zoom із президентом України Володимиром Зеленським, і він сказав, що Польща готова поставити літаки, і хтось ще затримує процес.
Раніше, до речі, Пентагон не прийняв пропозицію Польщі передати винищувачі МіГ-29 США, щоб їх можна було відправити до України — це рішення американців республіканець розкритикував.
«Відмова підтримати передачу польських МіГів зі страху спровокувати Путіна демонструє слабкість», — сказав він.
Щодо дискусій у Європі та США, що робити з Путіним, Маккол запевнив, що дипломатія вже не спрацювала:
«Вони скажуть вам, що хочуть виснажити Путіна настільки, що він сяде за стіл переговорів. Але ми спробували дипломатію. Не вдалося. Я не знаю, від чого готові відмовитися українці тепер, коли Путін перейшов межу. Тобто, чи готовий Зеленський відмовитись від Донбасу? Ні», — пояснив політик.
Небо над Україною: «Дивно, що Зеленський ще живий»
Фото: ОП
Коментуючи найперший крок, який зараз має зробити Байден, республіканець заявив, що це, звісно, протиповітряна оборона:
- отримання літаків, про які просила Україна;
- отримання безпілотників, які будуть ефективні;
- отримання ракет класу «земля-повітря».
«Для мене це зараз найбільш невідкладне. Я вражений, що Зеленський ще живий, якщо щиро. І дні його можуть бути пораховані», — підкреслив Маккол.
Водночас республіканець віддав належне президентові Байдену за зусилля щодо об'єднання НАТО, за схвалення санкцій НАТО та G7 та за голосування в ООН за засудження російського вторгнення.
«Це, безумовно, зміцнило наші позиції. Є певні речі, які, я думаю, ми могли б зробити, щоб запобігти цьому. Але маємо, що маємо, і зараз ми повинні зробити все можливе, аби допомогти українському народові», — підкреслив він.
Інформаційна війна: Путін проти Зеленського
Фото: Getty Images
Washington Post пише також, що слова голови МЗС РФ Сергія Лаврова, що Росія «не нападала» на Україну та якимось чином є жертвою агресії НАТО, є обурливими.
«Трагічно, що мільйони людей у Росії та Китаї не мають причин не вірити йому», — попереджає видання.
Хоча жорстоке і нічим не спровоковане вторгнення президента Росії Володимира Путіна на землі не є успішним, а президент України Володимир Зеленський показує у відеороликах запеклий опір його народу, пропаганда Кремля також працює.
Путін, схоже, виграє інформаційну війну там, де це важливо: вдома та у Китаї, зазначається у матеріалі.
Авторитарна влада, зокрема Путін і голова КНР Сі Цзіньпін, добилися гнітючих успіхів у захисті свого населення від незручної правди.
Щодо решти світу, то Зеленський та його адміністрація домінують у битві за громадську думку. Палата громад Великобританії аплодувала йому стоячи, коли він виступав там, цитуючи клятву Вінстона Черчілля «ніколи не здаватися».
Вірусних роликів Зеленського недостатньо
Фото: ОП
Ці виступів, ставших вірусними в Україні, однак, недостатньо для закордону, пише видання. Заклики Зеленського ввести безпольотну зону не переконали адміністрацію Байдена або інші уряди країн НАТО піти на такий ризикований крок.
Путін же закрив практично всі незалежні ЗМІ в Росії і залякав журналістів новим законом, який забороняє правдиво та точно висвітлювати вторгнення в Україну. Його режим спорудив цифрову залізну завісу.
Контроль Китаю над інформаційним простором, ще більш хитромудрий і повний, напрочуд ефективний для захисту від фактів та думок, які можуть загрожувати владі Комуністичної партії Китаю.
Принаймні поки що китайські ЗМІ також представили версію війни, в якій росіяни є визволителями та навіть поширили їхні теорії змови.
Частина правди просочується крізь перепони. Понад 10 тис. росіян заарештували за публічні демонстрації. Але для того, щоб дізнатися про звірства, що вчиняються від їхнього імені, вони повинні бути технічно підкованими.
В результаті віртуозний виступ Зеленського практично ніяк не сприяє тому, щоб внутрішній громадський тиск змусив Путіна відступити, або щоб Сі переглянув позицію Китаю. Більшість громадян Росії та Китаю просто не знають про героїзм та красномовство Зеленського.
Технології, що дають людям безпрецедентний доступ до інформації, також можуть використовуватися для посилення брехні.
Замість післямови. Незважаючи на багато слів від західних ЗМІ, схоже, вони починають розуміти, що санкції працюють на винищення економіки РФ, але не коригують поведінку Володимира Путіна. Обнадійливою новиною може бути те, що винищувачі все ж намагаються надіслати до України, але, на жаль затягування цього процесу збільшує кількість жертв війни та руйнувань.
Що цивілізаційних конфліктів — Захід хитається не тільки на тлі того, що окремі держави згадали своє славне минуле, а й через те, що гарантії безпеки, що були збудовані після Другої світової війни, більше не працюють. Як жити кожній окремій цивілізації — очевидно не є наразі нагальним питанням для Києва, що вже 16 діб виборює свою право на існування як таке.