Помаранчева революція була масовим громадянським протестом, спрямованим проти фальсифікації результатів другого туру президентських виборів, де змагалися Віктор Янукович (тодішній прем’єр) і Віктор Ющенко. Вона почалася 19 років тому — 22 листопада 2004 року.
Тоді Віктор Ющенко разом із Юлією Тимошенко, Олександром Морозом та іншими представниками опозиції підняв протести на захист демократичних цінностей, чесних виборів та прав людини. Люди вийшли на вулиці, вимагаючи перерахунку голосів та проведення нових чесних виборів.
нагадує про головні події Помаранчевої революції.
Як фальсифікація виборів викликала Помаранчеву революцію
Перший день протестів на Майдані, вечір 22 листопада 2004 року
У 2004 році під час другого туру виборів президента Україні екзит-поли показували суттєву різницю між результатами офіційного підрахунку голосів та даними опитувань виборців. Наприклад, екзит-пол Фонду Демократичної ініціативи свідчив про суттєвий відрив Ющенка – 53.0%, проти 44.0% Януковича. Схожий результат мали й інші опитування.
Деякі з головних фактів, що вказують на фальсифікації, включають:
- Порушення під час підрахунку голосів: було декілька повідомлень про це, включаючи підміну виборчих бюлетенів.
- Намагання впливати на виборців під час голосування.
- Незаконне використання адміністративних ресурсів: владні структури використовували свій вплив та ресурси для підтримки одного з кандидатів.
«Сьогодні я оголошую, що навіть ще з більш важким серцем мушу дійти висновку, що влада не відповіла позитивно на наш заклик: другий тур виборів президента України не відповідав значній кількості зобов’язань ОБСЄ, а також стандартам Ради Європи та іншим європейським стандартам щодо демократичних виборів», – сказав після виборів Брюс Джордж, тоді високопоставлений представник ОБСЄ на виборах в Україні.
Медіа широко висвітлювали фальсифікацію виборів, тому на Майдан Незалежності, який став епіцентром протестів, виходило від декількох сотень тисяч до мільйона людей під час найбільших масових акцій протесту. Одним з головних мемів Майдану став заклик «Ківалов (голова ЦВК на той час), підрахуй».
Мітинг в підтримку Віктора Ющенка у листопаді 2004 року
Підтримка опозиції зростала, включаючи страйки та акції громадянської непокори, що підтримували вимоги провести чесні вибори та відставку чинного уряду Віктора Януковича.
У результаті публічного тиску, масових протестів і деяких підтверджених фактів порушень Верховна Рада України, у якій більшість мала опозиція до Партії регіонів Януковича, ухвалила рішення про скасування результатів другого туру виборів і призначення повторних виборів президента.
Людмила Янукович розповідає про «наколоті апельсини» і «американські валянки»
Якими були результати Помаранчевої революції
Помаранчева революція на поштовій марці 2005 року
Уряд Януковича подав у відставку 29 листопада 2004 року під тиском масових протестів та міжнародної спільноти. Вже 3 грудня Верховний суд України визнав численні факти порушення законів і Конституції України в ході виборів, тому результати другого туру голосування оголосили недійсними і призначили повторне голосування. Переможцем виборів став Ющенко.
Але поразка та фальсифікації не викинули тодішнього ставленика Кучми Віктора Януковича з політики. Навпаки, він згодом знову став прем’єром, а вже у 2010 році українці попри все обрали його президентом України.
Янукович вибачається перед тими, кого образив «оранжевими крисами» під час теледебатів із Ющенком після революції (відео)
Згодом Верховна Рада прийняла виправлення до закону про вибори президента з метою перекрити основні канали фальсифікації виборів.
У пакеті з ними була затверджена конституційна реформа, що обмежує владу президента України і передає частину його повноважень Кабінету Міністрів і парламенту. До наступних виборів України була парламентсько-президентською республікою.
Важливо сказати, що саме Віктор Ющенко дав перший реальний поштовх до нашої євроінтеграції. За його каденції почались перемовини про:
- Спільний план дій Україна – ЄС 2005-го, який чітких вимог до України щодо вступу в ЄС так і не визначив;
- переговори про угоду про вільну торгівлю, які запустили у лютому 2008 року;
- початок переговорів про безвізовий режим у жовтні 2008-го.
Представники ЄС всюди вели перемовини з нашими дипломатами, але навіть у питаннях безвізу ніхто не був готовий ставити точні терміни. Більш предметними ці розмови стали вже після Революції Гідності.
Читайте також
