16 лютого в Україні відзначають День військового журналіста. Починаючи від 2014 року й до сьогодні військові журналісти боронять українських громадян від фейків і дезінформації, які російська пропаганда поширює як в Україні, так і по всьому світуі.
Потреба у військових журналістах в Україні значно зросла після анексії Криму, початку війни на сході України й особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року. У мирний час робота журналіста не надто помітна, але журналіст — це саме та людина, яка є «мостом» між каналами передавання інформації та аудиторією.
Скільки журналістів загинули під час повномасштабної війни
Зараз величезна відповідальність лежить на плечах військових журналістів. Ризикуючи своїм життям, вони довели, що можуть боронити інформаційний фронт від загарбницьких і маніпулятивних атак агресора, підвищили довіру до ЗСУ в нашому суспільстві, показали приклади професійного ведення інформаційної війни.
За рік повномасштабного вторгнення в Україні загинули 39 журналістів. Наприклад, Віра Гирич, продюсерка «Радіо Свобода», загинула 28 квітня внаслідок влучання російської ракети в будинок. Макса Левіна, фотожурналіста, 12 березня 2022 року вбили окупанти біля села Мощун, де він активно документував воєнні злочини російської армії.
4 травня українці дізналися про смерть Олександра Махова — воєнний кореспондент загинув у бою під Ізюмом Харківської області, а до того брав участь у воєнних діях на Донбасі ще з 2014 року. Віталій Дерех — журналіст із Тернополя, військовий ЗСУ, загинув у бою 28 травня 2022 року поблизу Попасної Луганської області.
Ці імена — лише маленька частина тих, хто віддав своє життя через російську агресію.
Сьогодні робота журналістів на фронті поділяється на роботу фіксера, що працює на західні медіа, часто збираючи ключову інформацію для репортажів в англомовних ЗМІ, проте не бачачи свого імені в кінцевих матеріалах, і власне роботу кореспондента, оператора або фотокора для українських ЗМІ.
Робота фіксера полягає в координації, налагодженні, організації робочого процесу журналіста, фотографів під час закордонних відряджень.
поспілкувалося з фіксерами та військовими журналістами про аспекти та нюанси їхньої роботи, дізнавшись, скільки платять фіксерам, що потрібно знати для такої роботи та наскільки небезпечною зараз є робота журналістів у зонах бойових дій.
Скільки платять фіксерам і військовим журналістам в Україні
Дмитро Горевий: скільки коштує робота фіксера
За словами фіксера Дмитра Горевого, у середньому за його роботу платять від $100 до $300 на день, залежно від видання та виду послуг.
«300 доларів — це зазвичай робота з великими медіа, які мають кошти. За ці гроші журналіст виконує роботу фіксера, займається організаційними та логістичними питаннями, для пересування використовує свою автівку та перекладає як під час інтерв’ю, так і після», — розповів він
Іноземці-фрілансери, що також працюють на війні, отримують $100-150 на день, якщо працюють на США, Францію, Німеччину, Велику Британію, Швейцарію, зазначає Дмитро, проте країни Центральної та Східної Європи стільки заплатити не можуть.
Журналіст і фотокор Стас Козлюк зазначає, що до початку війни в Україні за досить важкий матеріал, підготовка якого займає тиждень, фіксер міг отримати до $450, але зараз за подібний обсяг роботи платять десь $55 — 68, гонорари в середньому зменшилися в 2 — 3 рази.
Стас Козлюк про оплату роботи фіксера в Україні.
Зазвичай, за його словами, фіксери отримують 100 — 250, іноді — до 400 доларів/євро на день, але це залежить від медіа, з яким ти працюєш і в якій зоні. Утім, іноземні медіа справді можуть платити більше.
Він розповідає також, що працюючи не як фіксер, а як військовий журналіст на українські медіа, часто вкладає власні кошти, щоб кудись приїхати та зробити матеріал: кошти на дорогу, бензин, проживання тощо.
Фіксерка Ілона Македон називає схожі цифри оплати — від $100 до $400 на день.
Якщо іноземні журналісти приїжджають до України одноосібно за власним бажанням, то вони значно обмежені в фінансах, тому не можуть платити багато фіксеру за його роботу. За словами Ілони, з таких журналістів самі українці-фіксери беруть значно менші кошти — від $150.
Важливо пам’ятати, говорить Ілона, що фіксер, який працює за велику суму $350 — 400/день, працює обмежений проміжок часу, наприклад тиждень — два, а далі знову треба шукати роботу. Журналістів, яких би редакція відправила працювати на постійній основі, не так багато.
Ті осноосібні журналісти, що платять нашим фіксерам $150 — 200 /доба, це зазвичай люди із сусідніх країн — чехи або поляки, і їхній рівень заробітку не надто відрізняється від нашого. Журналіст із Великої Британії, Франції та США може мати більше коштів, але необовʼязково, пояснює Македон.
Говорячи про оплату роботи українських журналістів від наших медіа, Ілона зазначає, що військові кори отримують ту саму зарплату, перебуваючи в зоні вогню, яку вони отримували за роботу в офісі. Це повʼязано з тим, що багатьом українським ЗМІ довелося зменшити оплату та/або штат співробітників, аби залишитися на плаву.
Що треба знати фіксеру й військовому журналісту та де шукати роботу
За словами Дмитра Горевого, аби стати фіксером, треба:
- мати зв'язки в різних структурах, організаціях, щоб можна було оперативно домовитися про інтерв’ю, бажано, щоб ці зв’язки були з історією, а не холодними контактами; або хоча б знати, де такі «теплі» контакти знайти;
- володіти іноземною мовою (потрібно в 99% випадках) на рівні вміння перекладати та знати військову термінологію (дуже рідко буває, коли великі телеканали чи великі медіа можуть дозволити взяти місцевого фіксера без знання мови, маючи окремого фіксера-перекладача).
Англійська для роботи фіксера на війні — мастхев. Фото: Дмитро Горевий
За його словами, ринок розвивається, і був шалений попит на фіксерів за нульової пропозиції навесні 2022 року, але потім ситуація вирівнялася: попит зріс, і вже влітку 2022-го пропозиції було більше, ніж попиту, почалися змагання за те, хто себе краще представить.
Стас Козлюк додає до цих вимог також вимогу бути журналістом: фіксер має розуміти контекст, суть журналістської роботи, правила журналістики.
Також треба обов’язково пройти безпековий тренінг:
За його словами, зазвичай фіксер знаходить роботу через знайомих, адже в прямому сенсі «ринку» фіксерів немає. Багато колег Стаса почали займатися фіксерством саме через проблему з грошима, проте це все-таки не прогулянка парком, попереджає він знову:
Ілона Македон: що треба знати, аби працювати фіксером
Ілона Македон розповіла про такі необхідні речі для роботи фіксера:
- бути чинним журналістом, аби мати навички організувати інтерв’ю з високопосадовцями країни (що зараз дуже важко через їхню зайнятість);
- бачити та пропонувати історії: простих людей, військових, історії з війни, розуміти, що цікаво для ЗМІ, для читачів, адже журналіст відчуває це інтуїтивно, навіть не замислюючись;
- уміти водити авто: робота фіксерів передбачає постійне пересування на великі відстані, у небезпечних зонах (фіксер, який працює з іноземними медіа, організовує інтерв’ю, пропонує історії, знаходить людей, порозуміння з місцевими та звісно возить їх на автівці);
- пройти хоча б мінімальні курси медичної допомоги, мінімальний курс із володіння зброєю — це гарний бонус, бо на війні бувають різні ситуації.
- мати психологічну стресостійкість: людина, яка боїться крові, зброї, війни, навряд чи візьметься за таку роботу.
Македон, як і Козлюк, говорить, що роботу знаходять через знайомства, часто завдяки сарафанному радіо: іноземні журналісти мають знайомих українських журналістів, і ті вже пропонують своїх знайомих, є спеціалізовані чати фіксерів-журналістів, де з’являються оголошення.
Зазвичай іноземні ЗМІ самі шукають фіксерів-журналістів через знайомих, а не через офіційні майданчики з пошуку роботи.
Петро Сазонов: для роботи фіксером на війні треба мати досвід журналіста
Військовий журналіст Петро Сазонов підтверджує, що для роботи фіксером і воєнкором треба мати хоч якийсь попередній досвід журналіста, фотографа чи перекладача, продюсера.
Як змінилися умови роботи військових журналістів за останній рік
Говорячи про умови роботи військових журналістів від початку повномасштабного вторгнення, Дмитро Горевий зазначає, що подорож у зону бойових дій — це дуже небезпечно, і були випадки смертей фіксерів на війні в Україні. Кращі умови роботи були, за його словами, на Донбасі, як порівняти з півднем України:
Стас Козлюк зазначає, що зараз зʼявилося багато запитів на роботу фіксера саме не в зоні бойових дій з оплатою $100 — 150 за день, бо з доступом стало складніше:
Ілона Македон також говорить, що за 2022 рік особливості роботи військового журналіста змінилися, тому що інтенсивність бойових дій зросла, відповідно та робота, яку виконує журналіст чи фіксер, стала небезпечнішою.
Робота фіксера на війні. Фото: Ілона Македон
Зараз робота журналіста в Україні є небезпечною навіть поза зоною бойових дій, адже росія здійснює обстріли всієї території України.
Отримання дозволів для роботи стало важчим, підтверджує фіксерка, на деяких ділянках фронту неможливо проїхати без попередньої акредитації, без цілої низки документів, і всі журналісти мають отримувати акредитацію від Генштабу Міноборони.Водночас, їдучи в регіони, наближені до зони зіткнення, усі журналісти зобов'язані отримати ще одну акредитацію для роботи в цій місцевості від місцевої військової адміністрації.
Вона згадує також, що журналістів одразу не пускають на щойно звільнені території: наприклад, коли журналістів не пускали до щойно звільненого Херсона, розгорівся великий скандал.
Війна в Україні. Фото: Петро Сазонов
Петро Сазонов також говорить, що робота є небезпечною, але військові журналісти розуміють ризики:
