У компромісному мирі з росією для України немає сенсу. Фото: Getty Images
Хоча контрнаступ України повільно просувається вперед, прихильники компромісного миру та створення нової лінії розмежування у війні з рф продовжують закликати сторони домовитися.
Чому це нічого не дасть, крім часу для росії на відновлення сил для нової атаки, пише у своєму матеріалі The Conversation. The Page наводить ключові тези зі статті.
Чим обернеться для України компромісний «мир»
Тимчасове припинення вогню створить де-факто лінію розмежування, що відокремить території, які утримують українські сили, від тих, що знаходяться під контролем росії на момент припинення бойових дій.
Водночас припинення вогню навряд чи призведе до довготривалого врегулювання.
«Для України перемир’я означало б дати противнику час відновити сили для відновлення агресії, покинувши своїх громадян на жахіття окупації на контрольованих рф територіях», – підкреслює авторка матеріалу Наталі Зауер.
Встановлення тимчасової лінії поділу зруйнувало б давно сформовані адміністративні та економічні структури. Це на невизначений час завадить розділеним регіонам відновити безпеку та добробут своїх жителів, зазначає вона.
Як СРСР змінював кордони України
Щоб зрозуміти, наскільки невизначеним може виявитися час потенційного хиткого перемирʼя, проти якого жорстко виступає Київ, авторка повертається до історії, нагадуючи, як СРСР проводив кордони між радянською росією та УРСР.
Посилаючись на дослідження «Територіальний виклик у ранньорадянській державі», Зауер пише про те, як російські та українські комуністи у 1919 році, формуючи кордони між республіками, брали за вихідні межі колишньої Російської імперії.
«Вони розвивалися випадково протягом століть і не відображали ні географічного розподілу україномовних та російськомовних, ні економічних міркувань, таких як транспортне сполучення, розташування галузей промисловості чи потоки товарів на ринки», – зазначає авторка (тут варто ще врахувати наслідки русифікації силами російської імперії, через які певні етнічно українські регіони також могли розмовляти російською у містах – прим. ред.).
Протягом наступного десятиліття СРСР неодноразово переносив кордон з метою формування УРСР, і у деяких випадках радянська влада залучала до встановлення кордону місцевих чиновників і жителів.
Однак, як нагадує авторка, регіональні інтереси тут завжди були підпорядковані потребам радянської економіки та імперативу збереження центрального політичного контролю.
Наприклад, Шахтинський та Таганрозький райони спочатку входили до УРСР, оскільки в них була більшість україномовних, але 1924 році вони були передані РРФСР «з економічних причин».
Чому Україні насправді передали Крим
У 1954 році радянський лідер Микита Хрущов передав Кримський півострів Україні. Однак це не був «подарунок», як зазвичай люблять писати росіяни, і тим більше «виключно видатний акт братерської допомоги» з боку російського народу, що випливає з його «щедрості» та «безмежної довіри та любові» до українців, як заявляли тогочасні радянські політики.
Як показує аналіз Wilson Center, це було стратегічне рішення з кількома мотивами. Хрущов мав на меті посилити центральний радянський контроль над Україною шляхом інкорпорації великого етнічного російського населення Криму після десятиліття українського націоналістичного повстання в нещодавно анексованих західних областях.
Водночас Хрущов сподівався, що ця передача здобуде йому підтримку українських комуністичних еліт, посиливши його спроби отримати верховну владу в боротьбі між фракціями, яка спалахнула після смерті Йосипа Сталіна в 1953 році.
Вже велося будівництво великої зрошувальної системи, що об’єднувала Крим і Південну Україну, що подавалась водою з Каховського водосховища на річці Дніпро через Північно-Кримський канал. Для планування та реалізації цього мегапроекту, завершеного лише в середині 1970-х років, передача Криму Україні також мала економічний сенс.
Як росія намагається змінити кордони зараз
Наразі неясно, де росія має намір провести свої нові «державні кордони», адже повернення частини анексованих територій від початку повномасштабного вторгнення було неминучим, а лінії перетину, сформовані після вторгнення у рф у 2014 році, вже також припинили існування.
У вересні 2022 року, як зазначає авторка, речник Путіна Дмитро Пєсков відмовився давати будь-яку відповідь на це.
Авторка, згадуючи його слова про анексію так званих ЛНР і ДНР, припускає, що ці території (хоча й неясно, в яких межах) росія планує повністю інтегрувати, порушуючи всі міжнародні норми. Водночас ані Херсон, ані Запоріжжя міжнародний злочинець не згадав.
Чому немає сенсу розривати Україну по-корейськи
Припинення вогню вздовж демаркаційної лінії в корейському стилі розірве об’єднану територію, яку Україна успадкувала в 1991 році, констатує Зауер.
«Крім політичних, стратегічних, правових і моральних заперечень проти перемир’я, яке закріплює територіальний поділ, такий результат спричинить нерозв’язні економічні проблеми», – підкреслює вона.
За словами авторки, незалежно від того, чи триватиме перемир’я кілька місяців чи багато років, воно й надалі перешкоджатиме зовнішнім інвестиціям у розділені регіони, виснажуючи державні ресурси та перешкоджаючи життєво важливій реконструкції.
«Проміжне рішення без постійного врегулювання – мирного договору – лише створить умови для подальших страждань і майбутніх конфліктів», – впевнена вона.