З Оксаною Макаровою, власницею майстерні з пошиття військового спорядження Tetrapod і майстерні сучасного мистецтва Orange, 
зустрівся безпосередньо на виробництві у місті Луцьку.
У шоурумі зі зразками продукції (сумок, рюкзаків, плитоносок, підсумків тощо) на полиці стоїть розмальований у стилі петриківського розпису сувенірний тетрапод. Він нагадує про окупований Маріуполь. Адже там до великої війни такі самі розписані художниками залізобетонні тетраподи, які зазвичай використовують для облаштування берегозахисних споруд, прикрашали міські вулиці.
Саме силует тетрапода став логотипом майстерні, яку Оксана разом зі своїм чоловіком-військовослужбовцем Олегом заснувала в Луцьку у 2022 році.
Оксана Макарова, власниця майстерні з пошиття військового спорядження Tetrapod. Фото: Марія Бабенко
Як гранти для бізнесу допомагають переселенцям запустити виробництво
Як ви обирали назву вашого бренду?
Тетраподи захищали Маріуполь у 2014 році. В наступні роки вони, розмальовані художниками, прикрашали центр міста і стали його символом. Тому ми з чоловіком навіть не думали, як назвати наш бренд. До того ж тетрапод асоціюється з захистом, надійністю, потужністю, силою.
Логотип придумав чоловік. Він одразу намалював такий тетрапод і запитав, чи я не проти. Це було ще в Милушах — селі біля Луцька, куди я приїхала з Маріуполя весною 2022 року з півторарічною дитиною. Чоловік був на війні. Для себе я однозначно вирішила залишатися в Україні і думала, що робити далі.
Тетраподи на вулицях Маріуполя. Фото: Вікіпедія
В Маріуполі у вас був бізнес?
В Маріуполі у мене була майстерня, де я займалася художніми виробами, проводила майстер-класи, продавала свої роботи. Крім того, у нас була невеличка майстерня з пошиття шкіряних виробів (сумок, рюкзаків тощо), де працювало двоє співробітників. Там серед іншого ми виготовляли розгрузки для військових. Бо у чоловіка є досвід служби 25 років, він розуміє потреби військових і шиє сам. В Маріуполі це був переважно його напрямок бізнесу.
Тетрапод у офісі Оксани Макарової в Луцьку. Фото: Марія Бабенко
Отже, на Волині довелося все починати спочатку?
Коли я приїхала в Милуші, подумала, що емоційно мені потрібна художня майстерня. І я подавалася на грант, щоб її створити. Але від чоловіка з фронту надходили запити про потреби, бо дефіцит військового спорядження тоді був страшний. Тоді ми звернулися до українського ветеранського фонду, який купив мені першу швейну машинку. Я почала шити сама спочатку чоловікові, потім його побратимам. А десь в листопаді 2022 року ми вже відкрили маленьке виробництво.
Потім я отримала грант «єРобота» [від 50 до 250 тис. грн на створення або розвиток бізнесу]. Я його розділила на обидва напрями діяльності.
Наскільки складно було підготувати необхідні документи і виконати вимоги, щоб отримати грант?
Я займалася цим сама. Пройшла державні курси, де більш-менш показали, як все порахувати. Оскільки в мене економічна освіта і досвід підприємництва, з цифрами було не складно. Я посиділа над документами днів три і подала заявку. Але першого разу її відправили на доопрацювання. Бо з цифрами я спочатку щось зробила не так, і мені запропонували або меншу суму, або подаватися вдруге. Я вирішила готувати документи повторно. Усе це зайняло майже три місяці.
Логотип Tetrapod. Фото: Марія Бабенко
Крім власне гранту «єРобота», які ще кошти інвестували в бізнес?
Створення робочих місць є однією з обов’язкових умов грантів «єРобота». Ви найняли персонал?
Так, за умовами програми треба було працевлаштувати двох робітників. Але я спочатку взяла одну співробітницю, бо там дається пів року на реалізацію, а потім другу. Зараз у штаті 12 людей. В мене працюють дівчата з Маріуполя, з Бахмута. Одна з працівниць — жінка літнього віку, і сьогодні вона вирішує свої питання у Пенсійному фонді.
Оксана Макарова у майстерні Tetrapod. Фото: Марія Бабенко
Як працює виробництво військового спорядження
Які матеріали використовуєте для виробництва?
Ми беремо лише американську фурнітуру — найбільш надійні деталі, які тільки можуть бути. Використовуємо тільки оригінальну липучку Velcro, посилену блискавку, американську тканину, стропи. Адже на якості ми робимо найбільший акцент. Ми беремо українське лише тоді, коли це дозволяє нам не поступатися стандартами якості. Але, наприклад, поліамідну стропу українську ми, на жаль, не беремо.
На початку повномасштабної війни з поставками було складно. Але тепер ми закупаємо трохи наперед, щоб не було затримок. На ринку є основні постачальники, з якими напевно працюють всі. А я вже знаю всіх оптових гравців, які привозять тканини, комплектуючі.
Нині ми ще чекаємо машинку, яка буде нам вишивати тетраподики [логотип компанії]. Бо ми поки їх замовляємо у наших місцевих бізнесів, але це також варто оптимізувати.
Чи вдалося вийти на рівень рентабельності?
Як формується ваш асортимент?
Є певні підрозділи, з яких до нас приходять із запитами. Саме тому у нас з'явився шоурум. Бо безпосередньо в майстерні зустрічати військових було незручно. Зокрема, вони приносять нам свої антени, зарядні станції, дрони та інші речі, для яких потрібно зробити сумки.
Наприклад, ми зробили сумку для FPV-дронів на 10 штук, бо до нас звернулися хлопці, яким була потрібна така торбинка. І ми вигадували, як її краще зробити. Оскільки війна зараз дуже швидко трансформується, нові запити надходять постійно. Все дуже стрімко міняється. Наприклад, зараз насувається зима, і ми готуємо термосумки для батарей, бо хлопці вже дають такий запит.
Тобто, в принципі, все, що є на штурмовику, з чим він іде у бій, є у нас. Наприклад, сумки, рюкзаки, каремати, підсумки для турнікетів, рацій, аптечок. Але ми не зробили все одразу. Починали з дощовиків і маленьких підсумків. Потім у нас з'явився технолог, і ми почали робити розгрузки. Тобто ми тримаємось на плаву завдяки постійному зв'язку з нашими військовими і розумінню їхніх потреб. Ми розробляємо те, чого найчастіше немає на ринку, чого найбільше не вистачає.
Шоурум Tetrapod. Фото: Марія Бабенко
Які найбільш незвичайні запити надходили від військових?
Наприклад, нещодавно до нас антену хлопці принесли висотою 2,2 м. Вона крихка і дуже важлива. Ми її заміряли і зробили чохол. Ці індивідуальні запити опрацьовуються довго і складно. Адже щоразу це є нова розробка. Але це наш профіль. Я думаю, що без цього внутрішнього запиту, ми би вже давно закрилися. Тому вони [військові] тут, тому вони нам диктують свої умови, побажання і готові реально чекати.
Які товари найбільш затребувані?
Я думаю, це підсумки під пульти, під окуляри, тому що вони крихкі і потребують захисту. Ми робимо такі підсумки посиленими з усіх сторін, тестуємо їх. І хлопці нам пишуть, що в підсумках пульти витримують падіння з третього поверху. Зараз прийшов запит на зиму зробити один універсальний підсумок для пульта і окулярів.
Є позиції, де ми вийшли на рівень державних замовлень. От зараз у нас купують 50 підсумків під турнікети, 150 підсумків під магазини і так далі.
Підсумки для турнікетів Tetrapod. Фото: Марія Бабенко
Як продавати військове спорядження в роздріб і через державні закупівлі
Як реалізуєте вашу продукцію?
У нас є три канали реалізації. По-перше, підрозділам, якими ми опікуємося, просто передаємо як допомогу. По-друге, беремо участь у державних закупівлях. По-третє, продаємо в Instagram, на сайтах [маркетплейсах]. Нині робимо власний сайт, бо вже доросли до цього.
Чи зручно працювати з держзамовленням?
Спочатку я переживала, бо ніколи з цим не стикалася і не знала, як взагалі туди вийти. Але мені знов допомогла наша міська рада — розповіли, що є сайт, є можливості, і як це все виглядає. Якщо мені потрібна консультація, запропонували юриста.
Потім я розпитала у інших підприємців, як це буде впливати на податкові перевірки. Мені пояснили, що особливо не варто хвилюватися. До речі, у мене вже була податкова перевірка. В принципі, я цього не боюся, бо у нас все працює прозоро, ми платимо офіційну зарплату, у нас стоїть термінал і все проходить однозначно через касу.
Які виникають затримки?
Буває, що ми вже все пошили, а торги ще навіть не почалися. Тим часом я маю платити зарплати, податки. Але перекривати це допомагає роздріб, тому нам важливо цей напрямок розвивати.
Чому новим гравцям важко працювати на ринку військового спорядження
Є виробники, які не витримують конкуренції?
Дійсно, ідея шити щось військове приходить багатьом, тому що це зараз у топі. З’являється дуже багато нових виробників, але більшість із них просто не розуміють, що роблять. І не тому, що вони не хочуть або не вміють, а просто не відчувають, яким буде їх виріб в експлуатації. А у нас є з ким порадитись напряму, і є запити, що конкретно треба на фронті.
Наприклад, у Луцьку якось відкрився великий цех, куди активно набирали людей, обіцяли автобусами возити на роботу. Я тоді теж шукала швачок і переживала, що вони візьмуть весь потік на себе. Але це підприємство пропрацювало дуже недовго — місяців три. Так само я знаю, що у Луцьку були інші великі підприємства, які намагалися цим займатися, але вже припинили. Бо у цій сфері все дуже швидко змінюється, а потреби зсередини знають лише наші військові, з якими має бути постійний контакт.
Ви розглядали можливість масштабувати виробництво?
У нас мас-маркету немає і, напевно, не буде. У мене були пропозиції до нового року інвестувати в це виробництво. Питання було не одного мільйона. Але я злякалась, що втрачу якість, контроль над цим, а мій інвестор буде диктувати умови. У цьому питанні ми радилися з чоловіком. Адже це все ж таки його бізнес, його майстерня. Коли він повернеться з війни, буде тут шити, я думаю, вироби зі шкіри, як це було в Маріуполі. В принципі я це зробила для нього.
Як засновниця Tetrapod готується до перемоги
Тобто ви не виключаєте розворот виробництва на інший асортимент?
Ви вже паралельно розвиваєте цей напрям?
Я просто зрозуміла, що не вивезу без цього. Нині я виконую індивідуальні замовлення переважно від своїх постійних клієнтів [художні вироби з епоксидної смоли — стільниці, підставки, годинники, панно тощо]. Наприклад, нещодавно дівчина замовила мені стільницю з квітами, які хлопець подарував їй, коли зробив пропозицію. Адже епоксидна смола дає можливість зберегти наші спогади.
Стільниця з висушеними квітами від майстерні сучасного мистецтва Orange. Фото: Марія Бабенко
В Маріуполі в моїй майстерні дівчата могли зробити це своїми руками на майстер-класах. Зараз я їх не проводжу, бо весь час забирає Tetrapod. Але після перемоги я буду однозначно займатися майстернею Orange. Я вже це планую і маю в уяві багато проєктів.
Стільниця з морськими мотивами від майстерні сучасного мистецтва Orange. Фото: Марія Бабенко
Читайте також
