Сьогодні існує безліч методів психологічної реабілітації, проте серед них особливе місце займає каністерапія. Для покращення ментального здоров'я та соціальної адаптації вона передбачає взаємодію зі спеціально навченими собаками-терапевтами. Метод неодноразово довів свою ефективність та набуває все більшої популярності у світі, зокрема, й в Україні. Так, за підтримки Royal Canin Foundation у Києві нещодавно відкрився перший центр каністерапії InNikos, в якому безкоштовну психологічну підтримку отримують військові, їх родини та люди, що постраждали від війни.
Своїм досвідом у цій галузі з редакцією, поділилась експертка з Нідерландів, кінолог Менді ван Лаар. Вона також розповіла про розвиток та впровадження терапії за допомогою собак у своїй країні, дала кілька порад для її розвитку в Україні та рекомендації для тих, хто цікавиться каністерапією для покращення свого психологічного здоров’я.
Чотирилапі терапевти: відмінності від собак-помічників
Існує суттєва різниця між собаками-терапевтами, яких залучають до каністерапії, і собаками-помічниками та поводирями. Останні відіграють важливу роль у житті осіб з обмеженими можливостями, постійно перебуваючи поруч зі своїм власником та надаючи постійну підтримку з певними завданнями. Водночас каністерапія — це форма терапії, де собака (яка зазвичай працює разом зі своїм власником) є активним учасником у конкретній сесії за чітко визначеним завданням.
«Собака-терапевт — це не постійний супутник, а партнер, що надає підтримку за конкретним запитом. Це можна порівняти зі зверненням до психолога чи іншого фахівця для отримання допомоги, періодично повертаючись до цього методу залежно від потреб особистості. Іншими словами, це не постійний співмешканець, а скоріше форма терапії, до якої можна звертатися за потреби. Це подібно до психологічної консультації, де особа звертається за підтримкою для подолання психологічних викликів, що встали перед нею», — говорить пані ван Лаар.
На думку експертки, ефективність та привабливість цього методу зумовлені невимушеною та природною атмосферою, що виникає в процесі взаємодії з собаками-терапевтами. Вона наголошує, що сама присутність тварини робить процес більш невимушеним порівняно із традиційними формами терапії. Люди значно охочіше повертаються до сеансів, оскільки не просто слідують інструкціям терапевта, а насолоджуються взаємодією з собаками, які стають для них не лише помічниками, але й вагомою частиною процесу зцілення.
Найбільш популярні породи для каністерапії в Нідерландах — лабрадори та ретривери. Ці породи відзначаються доброзичливістю та соціальністю, що робить їх ідеальними кандидатами для взаємодії з різними людьми. Проте Менді наголошує, що визначальним фактором є характер конкретної собаки, а не її порода.

Фото надане партнером
«Для оцінки придатності собаки до каністерапії у країнах Європи використовується тест PADA. Він оцінює стабільність, спокій та соціальні навички тварини, а також те, наскільки легко вона адаптується до нових середовищ та наскільки вільно взаємодіє з оточуючими. Однак, навіть якщо результати тесту позитивні, собака має пройти відповідну сертифікацію та курс тренувань для безпечної участі в терапевтичних сесіях».
Каністерапія: від терапевта до мотиватора
Пані ван Лаар, також відзначила, що в Нідерландах каністерапія здобула особливу популярність серед літніх людей, особливо серед тих, у кого діагностована деменція чи хвороба Альцгеймера. За її спостереженнями, багато з них, особливо тих, хто проводить час на самоті, отримують велике задоволення від взаємодії з собаками. Тварини допомагають їм розслабитися, хоч ненадовго забути про самотність та відчути радість.

Фото надане партнером
«Незалежно від наявності хронічних захворювань, для багатьох літніх людей, які залишаються самі або рідко контактують з родиною, важливо мати сесії каністерапії як додатковий елемент, що урізноманітнює їхнє повсякденне життя. Через взаємодію з твариною каністерапія заповнює емоційні та соціальні прогалини, що часто виникають у їхньому житті. Особливими стають сеанси для тих, хто колись мав собак. Я помічаю, що для них це є джерелом радості та приємної ностальгії, оскільки дозволяє знову згадати та відчути близькість своїх колишніх улюбленців. Це чудова можливість для спілкування та гри, які знаходяться поза межами звичайних розмов», — додає вона.
Крім того, Менді поділилась вражаючою історією, що відображає ефект каністерапії в дії. Вона розповіла про випадок з маленькою дівчинкою, яка у віці семи років перебувала на візку, не могла самостійно їсти та говорити.
«Спочатку під час сеансів ми використовували йогурт, який наносили на пальці дівчинки, а собака сиділа поруч та злизувала його з її рук. З часом дівчинка розуміла, що на її руці є їжа, яку вона може дати собаці і яка може бути смачною й для неї. Тобто ця взаємодія із собакою допомогла їй освоїти навички самостійного харчування, — розповідає Менді, — Що робить цю історію особливо вражаючою, так це те, що собака-терапевт виступала не лише як помічник, але як і мотивуючий фактор у процесі терапії. Спільна робота собаки та дівчинки привела до вражаючого результату — вона змогла харчуватись самостійно. Ця історія ілюструє сутність каністерапії, де собака служить не тільки інструментом для досягнення конкретної мети, але і стає каталізатором для самостійності та незалежності. Взаємодія з собакою розкриває потенціал людини та робить, здавалося б, недосяжні горизонти доступними».
На шляху до визнання: особливості каністерапії в країнах ЄС та розвиток в Україні
Каністерапія у Нідерландах стикається з проблемою визнання на законодавчому рівні. Як свідчить пані ван Лаар, це питання особливо актуальне не лише у її країні, а й у багатьох інших державах Європи. Наразі відсутні офіційні правила та стандарти, що можуть спростити та унормовувати практику каністерапії. Багато ініціатив та організацій активно працюють, намагаючись розв'язати це питання та створити засади для безпечного та ефективного впровадження каністерапії на законодавчому рівні.

Фото надане партнером
«Сьогодні Міжнародна асоціація організацій по взаємодії людей та тварин (International Association of Human-Animal Interaction Organizations (IAHAIO)) та норвезька ICofa займаються питаннями офіційного визнання каністерапії та нормативного регулювання, добиваються від урядів наших країн прийняття і затвердження необхідних правил та стандартів. Проте, цей процес може зайняти певний час, орієнтовно не менше п'яти років. Стільки часу необхідно для створення чітких вимог до освіти для практики каністерапії, аби гарантувати безпеку під час взаємодії собак-терапевтів з різними групами людей».
Що стосується розвитку каністерапії в Україні, Менді рекомендує активно висвітлювати цю тему. Зокрема, проводити інтерв'ю з експертами та ділитися інформацією про неї на усіх можливих інформаційних ресурсах — від ЗМІ до соціальних мереж. Ключовим аспектом є наочне висвітлення відносин між клієнтом та собакою-терапевтом, що дозволять поділитися емоціями та переконати суспільство у потужному, позитивному впливі такого підходу.
«Додатково, я б рекомендувала починати з малих кроків та мати реалістичні очікування. Наголошую, що важливо не просто говорити про плани та ініціативи, але й дійсно ділитися конкретною інформацією, діями, враженнями та результатами. Зокрема, висвітлювати роботу організацій, які вже займаються каністерапією — це слугуватиме джерелом натхнення для інших. Крім того, варто шукати підтримку та допомогу від вже існуючих організацій, що здійснюють подібні ініціативи за кордоном. Об'єднання з іншими, досвідченими в цій сфері гравцями дозволить Україні швидше та ефективніше розвивати цю галузь», — переконана експертка.
Узагальнюючи, можна впевнено сказати, що каністерапія, або dog assisted interventions (DAI), як її переважно називають в Нідерландах, є ефективною формою терапії та психологічної реабілітації, особливо для літніх людей та осіб із діагностованим СПАУ, або розладами аутичного спектру (проте також використовується після травм, у лікарнях тощо). Пані ван Лаар вказує на важливість відкритої інформаційної політики, активного висвітлення позитивних результатів та спільної роботи з вже існуючими організаціями для успішного впровадження каністерапії в різних країнах, включаючи Україну. Виходячи з різноманітних історій успіху, бачимо, що взаємодія з собаками-терапевтами може не лише поліпшувати фізичне та емоційне самопочуття людей, але й сприяти розвитку соціальних навичок та підвищенню якості їхнього життя.