Крим – це Україна, проте чи може Україна наблизити повернення окупованого півострова під свій контроль у перемовинах з росією за допомоги таких інструментів, як міжнародний протекторат чи мандат ООН? Микола Семена, український журналіст і активіст, підняв цю тему на пресконференції в Представництві президента України в АР Крим 17 грудня.

Микола Семена впевнений, що зовсім скоро на Україну очікують мирні переговори і перемир’я у війні проти росії. А з ним і необхідність приймати рішення. «Очевидно, що Крим певний час залишиться в такому стані, як він зараз є. Політико-правовий і політико-дипломатичний шлях [повернення Крима, про що казав президент Зеленський] – це довго, і до цього треба бути готовими»
Микола Семена був засуджений в окупації за свою журналістську діяльність і отримав заборону на професію до самого визволення в 2020 році.
Громадяни України, які виїхали з окупованого півострова, досить давно пропонують розширити українську позицію в перемовинах з росією, зауважив Семена. Про що йдеться:
- Встановити на окупованих територіях, які росія вже незаконно включила до свого складу, зокрема в Криму, підмандатну територію ООН чи подвійний протекторат – з тим, щоб Україна також отримала доступ до своїх громадян. Таким чином буде можливо змусити країну-окупанта «поділитися владою» в Криму.
- Домовитись про можливість пропуску на окуповані території для українських громадян, у яких в окупації залишились сім’ї. Микола Семена нагадав, що за понад десять років російської окупації ми отримали вже «сотні тисяч розділених сімей». І зустрітись їм стає все складніше. Щоб дістатися рідних, кримчани мають «повторювати подвиг Леніє Умєрової» і їхати тисячі кілометрів через декілька країн Європи чи через Туреччину. І тому в процесі майбутніх мирних перемовин варто домовитися про те, щоб мешканці Криму могли потрапляти на окуповані території через пропускні пункти.
- Забезпечити вільний проїзд на окуповані території України і Криму – «без фільтраційних таборів, обшуку телефонів і таке інше», як це відбувається з початку великої війни.
На жаль, судячи з відповідей представників Представництва президента в АРК, наразі в «кримському питанні» немає варіантів рішення через мандат ООН.
Ольга Куришко, тимчасово виконуюча обов’язки постійного представника президента в АРК, нагадала, що підтримання зв’язків з Кримом, який окупований майже одинадцять років, є «найбільшим викликом» для представництва.
«Зараз ситуація одна, через деякий період вона може бути зовсім іншою, і ми маємо бути готові до цього», – сказала вона. Вона підтвердила, що кримчани звертаються до представництва з різними пропозиціями про шляхи потрапляння до своїх сімей на окупованій території. Проте наразі «багато залежить від російської федерації, міжнародних партнерів», а представництво готово «до будь-яких рішень і пропозицій».
В президентській формулі миру для України і мирному плані йдеться виключно про територіальну цілісність України, нагадала Таміла Ташева, яка у листопаді пішла з посади представника президента, щоб стати народною депутаткою України.
«Невідомо, які модальності будуть [на майбутніх мирних переговорах], до чого нас будуть схиляти чи не схиляти. Дуже важливо зараз бути максимально обережними. Це питання територіальної цілісності нашої держави, увага до міжнародного права, до міжнародно визнаних кордонів і статуту ООН. Мені здається, ще дуже рано говорити, що буде з Кримом, чи будуть там подвійні протекторати тощо. Головне, що територія Криму – це територія нашої держави. Ми ніколи від неї не відмовимось», – підкреслила вона.
Ташева нагадала, що 89,7% опитаних українців впевнені, що Крим має бути повернений під контроль України, скільки би часу для цього не знадобилося, а 55%, вважають повернення Криму особисто важливим для себе.
«Нам дуже важливо наполягати на незмінності позиції щодо міжнародно визнаних кордонів, що було закладено у формулу миру президента Зеленського ще в 2022 році. Безумовно, певні перемовні процеси будуть, але говорити, в якому форматі, на яких умовах Україна буде заходити в ці перемовини, ми поки не можемо», – додала Таміла Ташева.
Довідка . У різні роки під протекторатом ООН знаходилися Західна Нова Гвінея (1962-1963), Камбоджа (1992-1993), Східна Славонія, Бараня та Західний Срем у Хорватії (1996-1998), Східний Тимор (1999-2002). Тимчасова адміністрація ООН досі працює в Косово (з 1999 року).
Мандат ООН у спадок від Ліги націй після Другої світової поширювався (у статусі підопічних територій ООН) на колишні німецькі і італійські колонії в Африці: Камерун, Руанду, Бурунді, Того, Сомалі, Еритрею, а також на деякі країни Океанії. Під мандат ООН чи опіку великих держав також пропонували помістити Корею, В’єтнам, Конго і Афганістан.