Видавництво Vivat, що входить до трійки найбільших видавництв України за сумарним накладом, пропонує новинки січня 2024 року.
Марк Лівін. «Космос, прийом»
Космос, прийом
Зоряна складає сумні пісні на укулеле й зачитується книжкою про хлопця, який мандрує лісами. А інколи боляче б’ється ногою об кут, щоб вивільнити свої емоції й почуття. Зоря — м’який, потайливий і трохи незграбний підліток. Ніхто не знає, що вона відчуває насправді. Навіть Мама. Ровесники закохуються, курять травку, завойовують авторитет, а Зоря витрачає всі заощадження на пошук батька, про якого багато років поспіль затято мовчить уся родина. Дівчина вирушає на пошуки чоловіка, причетного до її появи на світ, — і опиняється на порозі дому батька, який вважає себе ветераном міжгалактичної війни…
Це зворушлива історія про дорослішання, людські байдужість і небайдужість, дружбу, ментальне здоров’я та маленькі кроки назустріч людям, яких любиш.
Про автора
Книжки письменника та журналіста Марка Лівіна у тренді: навіть його дебютну повість перевидавали двічі, хоча текст був у вільному доступі, а передмову до неї написав Любко Дереш. Наступні твори також були гарно прийняті як читачами, так і критиками, перекладалися іншими мовами, отримували літературні премії та відзнаки від УП, L'Officiel Ukraine тощо. Лівін є членом українського ПЕН-клубу, працює заступником головного редактора у The Village Україна, веде психологічний подкаст «Простими словами», має відзнаку «Мікроінфлюенсер 2021».
Павло Паштет Белянський. «Я працюю на цвинтарі»
Я працюю на цвинтарі
Павло Паштет Белянський пише короткі, але проникливі історії про життя та смерть очима працівника ритуальних послуг. Павло написав книжку після кількох років роботи на кладовищі — він був співвласником контори з виготовлення пам’ятників. Замальовки про живих і мертвих, про неймовірне кохання й нестерпну дріб’язковість, про образи й прощення нікого не залишають байдужими. Філігранний стиль, щирість, реалістичність оповіді не відпускають читача аж до останньої сторінки. Збірку покладено в основу фільму «Я працюю на цвинтарі», сценарій до якого написав також Белянський. Зараз Павло «Паштет» воює в одній з бригад ЗСУ старшим стрільцем штурмової роти.
Про автора
Письменник має строкату біографію: народився на Луганщині, закінчив Дніпропетровський хіміко-технологічний інститут і за своє життя встиг попрацювати охоронцем, вантажником, експедитором, журналістом, рекламістом… та відкрити свою фірму з виготовлення надгробків. Видавався у незалежних видавництвах, написав понад 100 оповідань та кілька романів.
Анатолій Дністровий. «Битва за життя: щоденник 2022 року»
Битва за життя: щоденник 2022 року
Перед вами — щоденник-хроніка наближення, початку і розгортання великої війни. Битва за життя й свободу триває, Україна дає рішучу відсіч «русскому міру». Автор є спостерігачем та учасником низки описаних подій, зокрема як митець, аналітик, військовослужбовець. У книжці зафіксовані голоси військових, письменників, журналістів, політиків, науковців, жертв війни. Рішуча битва точиться і на фронті, і в інформаційному полі — із ворожими стереотипами, що прижилися в багатьох країнах світу під впливом російської пропаганди. Попереду ще багато днів боротьби, випробувань, болю. І все заради перемоги — права українців бути та впевнено рухатися до власного майбутнього. Щоденник обрамлюють графічні картини Анатолія Дністрового, частину із яких він створював під час блекауту при свічках взимку 2022-2023 років.
Про автора
Анатолій Дністровий aka Гліб Успенський (справжнє прізвище Астаф’єв) — помітна постать української культури. Народився в Тернополі у сім’ї літературознавця і поета, професора Олександра Астаф’єва, відтак з юності почав свій творчий шлях. Тепер має понад 20 виданих книжок у різних жанрах (багато з яких перекладені іншими мовами), 7 персональних виставок як художник, численні премії та відзнаки, є членом українського ПЕН. Кандидат філософських наук, викладав в українських та закордонних ВНЗ, працював піарником, аналітиком і спічрайтером у політичних проєктах, редактором у медіасфері. Зараз служить у лавах ЗСУ.
Серія Vivat Класика
Іван Франко. «Маніпулянтка»
Маніпулянтка
«Жіночі» тексти чоловіка... Це взагалі можливо? Несподіваний і нехрестоматійний Франко переконливо доводить, що так. Сексуальне рабство, проституція і торгівля людьми, війна і посттравматичний синдром, теорія і практика брехні й техніка пікапу, криза традиційного подружжя і патріархальної моралі, кримінальні злочини й слідство, мобінг і суїцид — усе це круто змішано в міцному коктейлі його «профеміністичної» прози й драматургії. Та головне — усі ці твори об’єднують тема жіночої емансипації та наскрізний образ сильної, пристрасної, харизматичної жінки, котра змагається за власне щастя, свободу і незалежність. Навіть ціною життя.
Про автора
Іван Якович Франко не потребує яскравої презентації. Бо з прозою та поезією одного із найвизначніших авторів української літератури ми всі познайомилися ще у школі. Творчий, публіцистичний та науковий спадок його величезний — понад 100 томів, які вміщають кілька тисяч текстів. Ще б пак, адже Франка вважають одним із перших професійних письменників у нашій історії. А ще справжньою «людиною Відродження», бо ж особистість його багатогранна, — він був критиком, філософом, соціологом, політологом, етнографом і фольклористом, істориком, перекладачем, мистецтво- і мовознавцем, громадським діячем.
Ольга Кобилянська. «За ситуаціями»
За ситуаціями
Жінка та її «взаємини» зі світом — головна тема прози Ольги Кобилянської. Щасливо вийти заміж чи знехтувати особистим щастям заради мистецтва? Це та точка, у якій фокусуються пошуки в повісті «За ситуаціями» й новелі «Ідеї». Фатальний збіг обставин, містичні знаки й сеанси гіпнозу переплітаються з розмовами про народ і музику, вибір життєвого шляху і хаос жіночої душі, гроші і зраду в різних її варіантах. І ще — два чоловіки, між якими неможливо знайти рівновагу дівчині з химерним характером і екзотичним ім’ям Аглая-Феліцітас у світі, що вже відчуває на собі подих Першої світової війни.
Про авторку
Творчість Ольги Кобилянської відіграла величезну роль не лише в українській літературі, але й у становленні феміністичних ідей поміж тогочасного суспільства на заході України. Адже проза письменниці наскрізь просякнута модерними тенденціями та настроями — Кобилянська часто надихалася найкращими зразками європейської літератури кінця ХІХ і початку XX століть. Однак особливий шарм її творам надає ще й неабияке знання внутрішнього світу та важкої рутини саме української жінки — й однаково, чи є вона панянкою, чи селянкою.
Юрій Яновський. «Майстер корабля»
Майстер корабля
Одеса, у яку прилітали тільки скажені шторми з моря. Українське кіно, свіже і сміливе, як юнга на високій щоглі. Молоді люди, які шукають себе і знаходять — дружбу, кохання, вірність, мужність. Режисер, художник, балерина, матрос, одеські рибалки, портові дівчата, директор кінофабрики, власник шхуни. Тонка любовна інтрига, дух романтики і творчого неспокою, вино «Кров землі» і солоний запах моря — все це є в романі Юрія Яновського «Майстер корабля». А те, чого немає, є в нарисах Яновського і в ранньому варіанті роману. Вперше «Майстер корабля» виходить без цензурних купюр і з невідомими фрагментами.
Про автора
Юрій Яновський (псевдо Георгій Ней) — один із найсамобутніших українських авторів початку XX століття. Закоханий у кінематограф, письменник та поет зміг перенести виразні засоби цього мистецтва на літературний ґрунт. Саме тому його твори набули унікальної стилістики, аналогів якій годі й шукати навіть у європейській прозі того часу. Автора зачисляють до когорти неоромантиків, його спадок має виразні риси модернізму: деконструкцію сюжетних ліній, переплетення фантазій та дійсності, використання «потоку свідомості» тощо.
Читайте також
