Facebook Pixel

Нові політичні, економічні та логістичні шляхи українського збіжжя у світі — які вони? Інсайти з головної зернової конференції Grain Ukraine

Автор
Зображення надане партнером

Зображення надане партнером

Третій рік поспіль бізнес, інфраструктура та економіка функціонують в умовах повномасштабної війни. Перед українськими агровиробниками щодня постають нові виклики: ускладнена логістика, блокування моря та західних кордонів, заміновані поля, мобілізація і брак робочої сили, безпека, складна енергетична ситуація чи суттєве скорочення інвестицій в агросектор. Які перспективи розвитку зернової галузі бачать наразі українські та іноземні експерти? Ми зібрали ключові висновки з IX міжнародної конференції Grain Ukraine, що відбулася у Києві 30-31 травня 2024 року.

«Україна залишається стратегічним постачальником продовольства для світу», — цими словами розпочала свій виступ Маріанна Ворд (Marianne Ward), директорка World Food Program в Україні. Вона презентувала на події ініціативу Grain from Ukraine та оцінила її вплив на продовольчу безпеку в світі. «Україна впродовж десятиліть була одним із ключових постачальників зернових та олійних у межах Всесвітньої продовольчої програми (WFP). І навіть під час повномасштабного вторгнення у 2023 році Україна була першою у топ-10 країн, що постачають продовольство у межах WFP. Завдяки програмі Grain from Ukraine, ініційованій президентом України, понад 160 тисяч тонн українського зерна було експортовано до країн Африки, що гарантувало продовольчу безпеку для 8 мільйонів людей», — розповіла експертка.

Проте експорт українського зерна та продовольства стикається з багатьма перепонами, серед яких і запровадження обмежень від ЄС, і бюрократичні та регуляторні труднощі. Під час панельної дискусії «Перспективи європейської інтеграції українського агросектору» на Grain Ukraine експерти обговорювали, як побудувати конструктивний порядок дій для інтеграції українського агросектору з країнами ЄС та зменшити вплив політичних чинників на економічні інтереси країн ЄС.

Quote«Якщо говорити про готовність українського АПК до вступу до ЄС, то хоч і більшість нормативно-правових актів, що регулюють якість сільськогосподарської продукції, було імплементовано в рамках виконання Угоди про асоціацію, але законодавство, що регулює аграрне виробництво в межах внутрішнього ринку, ще не було імплементовано. Ми маємо звернути увагу на «домашнє завдання», зокрема, що стосується регулювання конкурентних відносин на внутрішньому ринку та захисту прав малих виробників, аби їхні інтереси не утискались. Також маємо попрацювати над розробкою систем PLIS, IACS і FADN, що є трьома важливими стовпами спільної аграрної політики ЄС», — зазначила Ольга Трофімцева, експертка у галузі АПК, експосолка з особливих доручень МЗС України.

Тарас Качка, заступник міністра економіки — торговий представник України, переконаний, що європейські фермери мають усвідомити той факт, що Україна вже є частиною ринку ЄС, і без тієї моделі сільського господарства, що існує в Україні, їм не вижити, а Україні потрібно забезпечити відсутність спротиву до запровадження правил ЄС.

«Одне з ключових завдань України — перемогти в думках і серцях людей, — зазначила Хелен Фейрлемб (Helen Fairlamb), консультантка з агрофінансування. — Потрібно запрошувати європейських фермерів до України, розповідати їм, чого б ви хотіли досягти».

Ще один інструмент європейської інтеграції українського агросектору окреслив Мартін Теплі (Martin Teplý), керівний директор HaBeMa Futtermittel GmbH & Co. KG. Він вважає, що в Україні потужна агрокультура і якісні харчові продукти, яким потрібні ефективний маркетинг для просування серед європейських споживачів.

Окрім зовнішніх викликів, українські агровиробники змушені долати труднощі, спричинені повномасштабним вторгненням росії в Україну. Серед найбільш відчутних локальних викликів українського агросектору є дисбаланс розвитку регіонів. Модеруючи цю панельну дискусію, Богдан Костецький, операційний партнер торговельно-аналітичної компанії Barva Invest, зазначив, що фермерам на прифронтових територіях доводиться працювати попри пошкоджену землю та інфраструктуру — зокрема за підсумками 2023 року постраждало 36% довоєнних зернових площ, кожен четвертий аграрій скоротив виробництво, а 1/3 компаній покинула ринок.

Петр Крогман (Petr Krogman), власник компанії Agromino і президент Українсько-Чеської торгової палати, зазначив, що в умовах війни для аграріїв склалися надто різні умови залежно від регіону, і наголосив на тому, що регіонам, які страждають від бойових дій, необхідно більше солідарності і розуміння від тих, що у більшій безпеці. «Наразі агровиробники у прифронтових регіонах втрачають 250 доларів на кожному гектарі. Потрібно активно підтримувати людей на цих територіях, адже це інвестиція у те, аби вони були лояльними до України».

Петр зазначив, що для допомоги прифронтовим фермерам держава має компенсувати їхні оперативні витрати, зокрема дуже дорогу логістику або втрати через бойові дії. Сюди мають відноситись відшкодування як через знищення полів, так і через стратегічні рішення ЗСУ, що не дозволяють певні поля використовувати — так в Agromino не засіяли 20% вже підготовлених під сою полів. Петр додав, що на прифронтових територіях є багато вільної землі і можна використовувати її як ресурс для компенсування замість грошей — це буде гарною інвестицією в економічне життя у цих регіонах.

Щоб компенсувати вплив війни на регіони, що найбільше потерпають від атак ворога, держава ініціює програми з підтримання аграріїв. Тарас Висоцький, в. о. міністра аграрної політики та продовольства України, розповів, зокрема, про запровадження Кабінетом Міністрів з 1 червня нульової квоти на експорт цукру до ЄС.

Про те, як воєнні ризики позначаються на морській логістиці, говорили експерти під час панельної дискусії, модератором якої виступив Микола Горбачьов, президент Української зернової асоціації (УЗА). У вступі до дискусії він наголосив, що у воєнні часи логістична складова набула ще більшого значення в українському агросекторі. «Україна залишається одним із найбільших експортерів зерна у світі. В обсягах міжнародної торгівлі на Україну припадає більш ніж 10%, тож якщо ми не будемо постачати це зерно, ми побачимо продовольчу інфляцію у світі», — переконаний експерт.

При цьому логістичні труднощі, спричинені війною, за оцінками Юрія Васькова, колишнього заступника міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України, мали й позитивні наслідки, адже привели до диверсифікації шляхів з урахуванням усіх пережитих викликів, зокрема повного блокування моря і зупинення західних кордонів. Подібним чином ситуація вплинула і на розвиток морського порту Чорноморськ, який наразі є одним із найкращих портів України з огляду на обсяг перевалки, що становить 44% продукції. Це позначилося і на розвитку Дунайського пароплавства.

Експерти іншої логістичної панелі, присвяченої суходолу, також говорили про диверсифікацію як спосіб подолання логістичних викликів та створення альтернативи морю на західному кордоні України. «Для того щоб збільшити передавання вантажів, ми лобіюємо створення спільного кордону, щоб контроль здійснювався в одному місці, наприклад, щоб митники з польської і української сторони спільно оглядали вагони», — поділився з учасниками конференції Валерій Ткачов, заступник директора департаменту комерційної роботи АТ «Укрзалізниця», адже, на його переконання, однією з основних причин, що заважає передаванню вантажів на західному кордоні, є координація з контрольними органами.

Панель, присвячена ринку землі під час війни, розпочалася з презентації Земельного банку Віталієм Ковалем, головою Фонду держмайна України: «Ми створили прозорий ринок оренди державних сільськогосподарських земель — Земельний банк, щоб перевести агросектор у прозоре, конкурентне, відкрите поле через проведення аукціонів суборенди». Спікер додав, що таке рішення допоможе наповнювати держбюджет до 8 мільярдів гривень щороку і вивести з тіні понад 800 тис. га угідь, які не мали системного підходу до управління ресурсами та генерували корупцію.

Приєднуйтесь до нас в соцмережах!
Подякувати 🎉