За минулу добу в Україні стало на одного переслідуваного підприємця більше. Пізно ввечері 11 листопада представники правоохоронних органів заарештували ексзаступника голови правління Національного банку Олександра Писарука. Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) повідомило про те, що 11 листопада разом зі Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою (САП) затримало сімох осіб за підозрою в привласненні 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту, який Нацбанк видав у 2014 році «VAB Банку». У НАБУ також заявили, що питання про направлення повідомлення про підозру вирішується щодо ряду осіб, зокрема й щодо бенефіціарного власника «VAB Банку» Олега Бахматюка. Про те, як саме власник концерну UkrLandFarming оцінює те, що сталося, а також про свій аграрний бізнес та майбутню земельну реформу він розповів в ексклюзивному інтерв'ю 
.
– Поясніть, будь ласка, що відбувається? З чим пов'язані арешти ваших співробітників сьогодні вночі?
– Цій історії вже п’ять років. І всі факти, які є в цих справах НАБУ, вже розслідувала прокуратура, СБУ, Національна поліція. Зараз знову це підняли за рахунок політичної кон'юнктури. Треба ж назначати винних та показувати, що є якась величезна робота.
Два роки тому ми звернулися до держави з пропозицією сісти за стіл переговорів і повернути борги. Два роки ми вели роботу, щоб погасити борги перед Національним банком і Фондом гарантування. Це була добра воля акціонера. І зауважте, з зовнішніми кредиторами ми домовились. Ми хотіли домовитись й в Україні. Два роки старались це донести, стукали в двері, боролись зі всілякими правоохоронними органами, які досліджували справу. І як результат — затримки людей.
До речі, всі справи , які інкримінуються, вже були досліджені та закриті за відсутністю складу злочину. Зараз прокуратура вважає, що може відкрити їх в будь-який момент. Але люди завжди мають думати про наслідки – що те саме наздожене і їх. Тому що недавно ті самі люди так само мали ті самі проблеми. Але я не до того.
Всі справи, які інкримінуються, вже були досліджені та закриті за відсутністю складу злочину. Зараз прокуратура вважає, що може відкрити їх в будь-який момент. Але люди завжди мають думати про наслідки – що те саме наздожене і їх.
Ми вийшли з пропозицією, щоб погасити умовно 8 мільярдів гривень і найняти міжнародних радників. Ця цифра – наша добра воля, і вона набагато більша за те, що можна отримати від так званих публічних торгів (зараз активи ліквідованих банків продають за 2-3% від номіналу, ред.). Стосовно рятування вкладів були переговори з Міністерством фінансів України. Я був в активному об'їзді так званих інвесторів і кредиторів. Зокрема, зустрічався з компанією Cargill, яка є одним з наших основних покупців.
Те, що було вчора, для нас повна несподіванка. Ми рахуємо, що це повна відсутність логіки та небажання дійти до якогось конструктивного вирішення питання. Тому що від судової тяганини держава отримає набагато менше. Є, напевно, у когось бажання розвалити компанію, на якій працюють 27 тисяч людей. Але в цьому немає логіки ні для держави, ні для економіки, ні для повернення коштів. Є просто бажання сподобатись політично. Є якісь амбіції, які ми не розуміємо.
– Тож все ж таки рефінансування було виведено з банку?
– НАБУ зверталось до Фонду гарантування вкладів, і він проводив свою перевірку. У перевірці Фонду чітко вказано, що всі кошти з 1,2 млрд грн були направлені на фізичних осіб, що держава мала компенсувати. Рефінансування було надано за місяць до введення тимчасової адміністрації. Я, як відповідальний акціонер, дав і особисту поруку, і в заставу були також дані активи в Івано-Франківську (лікеро-горілчаний завод) і у Харкові, які тоді коштували не менше цієї суми.
А зараз НАБУ всю свою справу аргументує тим, що ці активи обезцінились. Хоча у нас є державна експертиза, яка підтверджує іншу думку. Але вона не береться до уваги.
Давайте повернемося в той момент, коли давалася застава. Франківський горілчаний завод був працюючим підприємством, яке йшли в заставу як бізнес, де працювало 700 людей, де генерувалось 700 мільйонів виручки, де платилось більше 150 мільйонів акцизу. На жаль, все це було знищено і знищено не нами.
Це ще раз показує, до чого призводить війна, яка не має логіки. Підприємство стоїть, виграло всі суди, нічого не може назад вернути. І на виході тільки величезна імітація якогось руху. Люди втратили роботу, виїхали до Польщі. Держава втратила податки. Ми цього хотіли не допустити. Але бачимо, що логіка тут не працює. Це що стосується рефінансування.
Друге: НАБУ не має права розслідувати справи проти бізнесу. НАБУ має право розслідувати справи проти корупційного чиновника. У даному випадку це те, що стосується Писарука. Бачите, менеджерів «VAB Банку» закрили у СІЗО, а Писарука випустили. Я тільки за те, щоб пан Писарук був на свободі, але якийсь дивний підхід.
Але давайте повернемося до того, в чому нас звинувачують. НАБУ говорить про ніби-то змову осіб, а вся ця змова, тільки вдумайтеся, відбувалася на офіційній нараді в першого заступника голови Нацбанку. Я думаю, що в світовій практиці такого прецедента просто не існує.
Як все було насправді? Була нарада в Писарука. Я був у його кабінеті на цій нараді. Тоді викликали мене, голову правління і всіх директорів департаментів банку. Коли людина виконує обов'язки голови Національного банку і викликає тебе на нараду, як ти можеш не прийти? Детективи НАБУ це трактують як зговір.
Але не буде Писарука – у них не буде справи. Бо це тоді має розслідувати справу Національна поліція, а вона вже розслідувала дані факти і закривала по всіх моментах.
У НАБУ є своя точка зору – вони мають визначити винних. Їм треба політичну кон'юнктуру, голосне ім'я, бажання сподобатись. Треба когось призначити, і обов'язково, щоб цей призначений був кимось відомим у суспільстві. І ще бажано, щоб підпадав під поняття «олігарх». Хоча я себе до олігархів абсолютно не відношу, бо не маю ніякого політичного впливу. Я себе вважаю бізнесменом.
– Ексголова Національного банку назвала арешт Олександра Писарука терором. Як би ви його назвали?
– Я до будь-яких арештів відношусь погано. У мене з Писаруком немає жодних відносин. Я його бачив тільки в Національному банку. Він займався «Фінансовою ініціативою», яку вони вбили так само, як «VAB Банк». «VAB Банк» – перший системний банк, який було виведено з ринку.
- Розкажіть вашу версію того, як це відбувалося?
- Після 2014 року, через втрату територій і девальвації гривни ми справді переживали труднощі. Спочатку була запропонована, як на мене, модель, апробована в багатьох країнах, коли на основі одного державного банку, Укргазбанку, створюється санація проблемного банку. Ми рухалися в цьому напрямку, був підписаний мною, міністром економіки Шлапаком, прем’єром Яценюком, Писаруком і Гонтаревою протокол про подальші дії (я маю цей протокол). І я, як акціонер, привіз 200 мільйонів доларів. «Укргазбанк» мав взяти VAB Банк і зробити здорову правильну санацію. Гонтарева це все зарубала. Логічно подумайте, для чого мені брати 1,2 млрд грн за місяць до введення в банку адміністрації? Навіщо взяти на себе зобов'язання, включно з особистою порукою? Тільки для того що я, як акціонер, мав бажання зберегти цей банк і я вважав, що протокол підписаний на такому високому рівні має юридичну вагу.
Стосовно пана Писарука і самої справи – вона надумана і притягнута. Він потрібен для того, щоб НАБУ займалась цією справою. Бо не може НАБУ займатись Бахматюком. Якщо у Бахматюка є проблеми, передайте його в поліцію. Поліція має займатись економічними злочинами. Але ж вони цього не хочуть, їм треба політична доцільність.
Я тільки за те, щоб пан Писарук був на свободі. Але яке несправедливе відношення: Менеджерів садять в тюрму, а його ні. Чи у нас люди діляться на першосортних і другосортних? Я взагалі проти всіх цих методів поліцейської держави, які застосовуються.
– Що ви збираєтеся робити далі?
– Зараз стараємось витягнути наших людей з цього ментовського свавілля, який є. Ми не розуміємо, чому посеред дороги, коли ми спілкувалися з Фондом гарантування вкладів, Міністерством фінансів України, в Офісі президента з Андрієм Богданом, який не був у сильному захваті від того процесу. Вони декларували, що хочуть конструктивний діалог і повернути гроші державі.
Ми запропонували, що відразу 500 млн грн ми платимо і будемо по мільярду на рік віддавати. Це, виявляється, не потрібно. Тому що хтось не вірить, хтось хоче 40 мільярдів. А закінчиться все тим, що вони вийдуть на ринки і рекордно продадуть борги компанії за 1,5-2%. Це буде кінцевий варіант. І назначать винним Бахматюка і ще когось.
Треба вирішити набагато ширше питання. Тому що 1,2 млрд – це тільки його частинка. У «VAB Банку» є ряд проблемних активів, які пропали в Криму та на сході. Це десь 3 млрд грн фізичних осіб і 7-8 млрд грн юридичних осіб. Є попередній акціонер, який дав 3 млрд. Я хочу закінчити питання юридичної війни і не працювати на адвокатів, детективів, суддів, а працювати там, де я вмію працювати.
Я розумію, що вже не буду мажоритарним акціонером цієї компанії. Але хотів зберегти для того, щоб далі компанія мала право на життя. Компанія має зовнішній пул кредиторів на $2 млрд – з майже усіма підписана реструктуризація. І люди, які це роблять, хочуть зробити дефолт компанії. Це не потрібно ні прем’єр-міністру, ні президенту.
Давайте відійдемо в сторону від питання – Бахматюк хороший чи поганий? Це не має ніякого значення. Але це буде негатив для економічного середовища, особливо перед відкриттям ринку землі. Компанія перша або друга за об'ємом землі, яка обробляється. Ми не власники, а орендатори землі. За дефолтних умов будуть створені штучні перешкоди для її обробітку. Хто від того виграє? Ви ж прекрасно розумієте, хто.
Активи знеціняться, інвестори програють, держава програє, об’єм ВВП впаде, велику кількість людей буде звільнено. Тож хіба це мета? Тож до чого маємо прийти? А це нікого не цікавить. Всі тільки бачать красиву обгортку: призначаємо його винним, називаємо олігархом, злодієм, ставимо тавро, ще й без суду.
Ми будемо захищатися та подавати позови в міжнародні суди. Тому що коли ми показуємо європейським юристам сам кейс, де справа декілька разів відкривається і закривається, вони не вірять, що таке може бути в цивілізованій державі, яка позиціонує себе такою, що рухається до Європи.
Ясно, що я маю свою проблематику, буду її вирішувати. Я хотів би її вирішувати як бізнесмен, конструктивно. Навіть зараз сказали, що я втік – Лещенко чи хто там написав, не знаю. Так я от три тижні об’їжджаю всіх. Я був на Близькому Сході, з офісом Cargill, була розмова і з міністром фінансів, з головою Фонду гарантування вкладів. Але це нікого не цікавить.
Всіх цікавить тільки обплювати, облити гівном і потім розрушити, відійти в сторону і сказати: «Ну, така ситуація. Напевно, що так краще». Подивимося, до чого це призведе і хто залишиться. Тим паче, я вважаю, що така однобокість підходу теж матиме наслідки в оцінці.
– Наскільки те, що з вами сталося, пов'язано зі справою Ігоря Коломойського щодо націоналізації Приватбанку?
– Я не можу це зв’язати з Приватбанком, бо я не маю до цього жодного відношення. Там, напевно, є своя специфіка. Я не хочу таке коментувати. Мені зайвих ворогів не потрібно. Але те, що ми бачимо однобокість, то ми це прекрасно з вами розуміємо.
– Виглядає так, ніби НАБУ почало наступ на Костянтина Жеваго і на вас, щоб відвести увагу від справи Приватбанку.
– Я цього казати не буду. Повторюся: мені додаткових ворогів не потрібно. Хтось має своє бачення, і я нікого вчити не буду. Я точно цього не хотів, точно старався зробити конструктивну модель. І точно вона приводить до того, що я свої ресурси, зусилля витрачаю на якусь дурницю. І за таких умов не виграє ні держава, ні суспільство, ні економіка.
– Питання щодо введення ринку землі в Україні. На вашу думку, як це вплине на власників землі?
– Я вважаю, що ринок землі в Україні має бути. От і все. Тому що це забране право людей на можливості і це забране право територій на можливості. Ринок має бути максимально ліберальним, наскільки дозволить економічна та політична якість свідомості суспільства. Оце є важливим. Хоча я і вчора ще не був учасником процесу, а сьогодні вже й поготів не є учасником процесу – ви розумієте.
– Що все це дасть агрокомпаніям? Що вони робитимуть? Чи викуплятимуть землю?
– Одні будуть викупляти, інші не будуть. Земля має цінність тоді, коли вона обробляється. Приміщення, яке стоїть і не орендується, має набагато меншу цінність. Так само і тут. Великі агрохолдинги – це різні масиви. Все залежить від їхньої фінансової можливості. Настає історична справедливість. Люди отримають кошти за свої активи.
Друге – з‘являєтьс ще один ринок, який кидає банк в систему обороту свіжих коштів. З'являються економічні чинники, які впливають на розвиткові речі. Це позитивно. Чим більше він буде ліберальним, тим краще для ціни і для товарообігу. Беручи до уваги політичні нюанси, воно буде десь посередині.
Але будь-який ринок (хоч би й перший крок тут) є позитивним. Ми маргінально застрягли в пострадянському просторі. Так само і приватна власність на землю. Це ж утопія. Тільки державної землі є 8 млн га, які просто використовуються всілякими «Пупкіними», що прикриваються державним прапором. Нехай держава почне з того, що вона має, і зробить ринок для всіх відкритим, щоб він мав свій обіг. Так буде краще.
– Чи треба давати можливість купувати землю іноземним компаніям?
– Для того, щоб підняти ціну, однозначно іноземні компанії мають бути. Але судячи з кон'юнктури, цього не буде.
– Як ви закінчуєте рік? Які показники і чи буде прибуток?
– Результат буде трошки гіршим, ніж попереднього року. Нам важче брати ресурс, брати в кредит якісь певні речі, нам треба повертати кошти швидше. Зараз усі підозри ускладнюватимуть життя компанії. Я не розумію, в чиїх це інтересах. Можете взяти коментар у керівника Фонду гарантування вкладів і того ж таки Мінфіну – як вони ставляться до цього. Я впевнений, що ви почуєте здоровий глузд, а не це махання шашкою.
– Що держава має зробити, щоб полегшити роботу великим агрокомпаніям?
- Держава найкраще допомагає, коли вона не заважає. Чим менше регуляції держави, тим краще рухається бізнес, тим кращі економічні і фінансові потоки. Це моє переконання. На жаль, я цього так і не побачив. Навпаки, ми зараз боремось з вітряними млинами. Ніхто і не планує, щоб була якась еліта. Нам треба, щоб прийшло зовнішнє управління у всьому, включно з економікою.
– Які види агропродукції будуть більш популярними цього року, а які – наступного?
– Я думаю, що традиційно буде зернова група і маслично-олійна родина. М'ясо курки завойовує позиції, також яйце. Сьогодні в Китаї 20-25% недобір за споживанням білкової маси. Стрімко зростає білкова група. Я гадаю, що піде ринок яловичини. Однозначно ринок свинини піде в Україні (вже Китай зацікавився свининою). Паралельно піде курятина як цікава заміна білкової складової.
Ми зараз зайняли 25% ринку Гонконгу за поставками яйця. Раніше продавали на 900 км, а зараз на – 10 тис км. Тут інша логістика. І це за умови, що ми втратили активи в 2014 році на сході. І в Криму до 50% наших активів по збуту і по виробництву.
– Питання щодо ринку праці. Наскільки складніше стало працювати після того, як відкрилися кордони, з'явився безвіз? Наскільки зараз складно знайти співробітників для свого агробізнесу?
– Стало важче піднімати продуктивність праці та фонд оплати праці. Ми цим шляхом рухаємось. За два роки підняли заробітну плату на 90%, може, й більше. Зараз щомісясно виплачуємо 280 млн грн – це фонд заробітної плати, яку ми виплачуємо в компанії UkrLandFarming.
– Наскільки в Україні успішно працює земельний кадастр? Він в нормальному стані, він здатний запускати ринок землі чи є проблеми?
– Земельний кадастр майже зроблений. Його треба просто не ділити між Васею, Петею і Машою. Зробити його повністю відкритим, зрозумілим. У нас вже повністю оцифрована вся земля. Залишилося тільки зробити вільний доступ. Завжди зловживання з'являються там, де виникають шлагбауми. Корупція – це ж така річ, яка завжди від заборон.
– Якою буде ціна на землю, якщо ринок відкриють?
– Я вважаю, що стартова буде тисячу-півтори, до двох. Залежить від регіону. Порівняйте ціни в Одесі й у Вінниці – тут є велика різниця. Я в середньому кажу.
– Ви самі очікуєте, що може бути ваш особистий арешт? Таке можливо?
– Я цього не очікую і не приймаю. Їм треба спочатку зробити підозру. Напевно, будуть робити так само, як з Жеваго – заочно. Хоча це протизаконно. Ця справа вже чотири рази закрита й досліджена. Будемо дивитись. Як я можу прогнозувати дії людей, які є нелогічними. Я їхню логіку не розумію. Їхня логіка на крові і драконі. Кожного тижня дракона годують.
У нас назначають винних. Нема презумпції невинності, нема можливості захиститись, нема правового поля. Є призначення винних і кон'юнктура суспільства. Якщо завтра розстріляють – їм суспільство буде плескати в долоні. Це називається загострене відчуття справедливості. Але воно підмінюється не тими факторами, що потрібно. Тому що можна принизити компанію, яка працює в Україні, на якій працюють 27 тисяч людей, яка платить 3 млрд грн податків і 300 млрд грн зарплати.
Я три роки послідовно виступаю за те, що я хочу вирішити питання. Ця риторика нікому не потрібна. Краще назначити, зробити підозру, зробити проблему, зруйнувати. Ми з вами за рік переговоримо і подивимось, до чого це все призведе. Зрозуміло, що мені краще не стане, це 100%. Але я подивлюсь, що ці люди говоритимуть, що отримала держава, що з активами, скільки людей втратили роботу.
Якесь шакальйо збоку пошакалить. Тільки що від цього виграє уряд та президент України? Зробив звернення до президента. Немає чіткої та сильної надії на це все. Сподіваюсь, що, можливо, почитає.
– Ви кажете, що все буде йти в юридичній площині.
– А який вихід? Я буду публічно говорити і буду захищатись. Ви мені запропонуєте якісь інші варіанти? І буду пробувати зберегти ту компанію, що є. У мене було реструктуризовано величезну кількість боргів. Ми з вами про це говорили. Ця ситуація означає, що ми знову на нульовій стадії. Ми зайшли в повний дефолт. І ці люди це прекрасно розуміють.
От ви б завтра були прем’єр-міністром України, і вам би сказали, що всі тримачі, які є у Бахматюка, – це тримачі ваших паперів. Це не покращить жодну ситуацію для інвестиційного фону. Тим більше він давав модель роботи трейдерам, як-то Cargill, який міг би забезпечити фінансовий потік, який би забезпечував ті ж таки 8 млрд грн. Це що – мало?
Ні, продати за 800 млн грн і сказати, що це героїзм. 18 млрд грн продали за 800 млн грн. (активи ліквідованих банків — ред.). Ми ж розуміємо, що це підміна поняття. Можливо, ви казали, що це відволікання уваги. Треба нагодувати жертвами дракона, який їх потребує. І тільки потім доведеться їх віддавати.
