«Я не розумію, як мене можна звинуватити в державній зраді». Інтерв'ю з Андрієм Коболєвим

Фото: пресслужба НАК «Нафтогаз України»

Фото: пресслужба НАК «Нафтогаз України»

Андрій Коболєв, голова правління НАК «Нафтогаз України»

Останнім часом «Нафтогаз» став об'єктом масової атаки практично з усіх боків. Ще в жовтні з наглядової ради компанії звільнився Амос Хохштайн, який причиною свого звільнення назвав посилення протидії процесу реформування ринку газу і процесам трансформації групи. Пізніше як сніг на голову звалилася інформація про негативні результати аудиту «Нафтогазу». Сам аудит виявився вкрай сумнівним, але СБУ вже почала розслідування на відповідну тему. Про всі проблеми, що трапилися з компанією, ми поговорили з Андрієм Коболєвим, головою правління НАК «Нафтогаз України».

- Як ви оцінюєте те, що один із членів наглядової ради «Нафтогазу» Амос Хохштайн вирішив вийти зі складу наглядової ради й був дуже стурбований через кримінальну справу, яку СБУ завела нещодавно? І як ви оцінюєте цю справу?

- Гадаю, що вихід Амоса Хохштайна є дуже негативним сигналом. З одного боку, ми знаємо, що до кінця цього року закінчуються контракти в трьох незалежних членів наглядової ради, і він – один із них. З іншого боку, вважаю, що всі, хто розуміється на «Нафтогазі», можуть підтвердити, що Амос Хохштайн був одним із критичних елементів успіху корпоративної реформи. Він має персонально величезні досягнення, які допомогли нам як диверсифікувати постачання газу 2014 року, коли він ще працював в американському уряді, так і пізніше, коли він допоміг нам зберегти наш транзитний потік «Газпрому».

На мою думку, не буде перебільшенням, якщо я скажу, що в тих $5 млрд, які «Нафтогазу» вдалося виграти в російського монополіста, заслуга саме цієї людини, і вона є неоціненною. Без неї цього б не було. Тому вихід Хохштайна, звісно, є негативним. І тут важливо зрозуміти, що робити. Не просто оцінювати, що це погано, а говорити, що робити далі. Дуже важливо, щоб українське суспільство та міжнародні контрагенти взяли максимально повну й дуже сфокусовану участь у питанні призначення нових членів наглядової ради «Нафтогазу».

Telegram Logo
QuoteЯ поки не можу коментувати справу СБУ. Мені це важко робити, бо я не розумію, як мене можна звинуватити в державній зраді. Але чекаю на процесуальні дії — після цього буде більше інформації.

З грудня нам потрібно буде знайти і призначити принаймні одного. А, можливо, якщо хтось інший також не захоче продовжити контракт, що теоретично може бути, я не можу це прогнозувати, знайти інших членів або вмовити залишитися тих, які є. Я вважаю, що наглядова рада «Нафтогазу» є однією з найфаховіших, компетентних наглядових рад, яка довела свою ефективність і фаховість на практиці. У нас є спеціалісти широкого профілю, у нас є фахівці найрізноманітніших напрямів. Вважаю, що збереження тих, хто зараз є, було б дуже хорошим варіантом.

Щодо справи СБУ, то поки я не можу це коментувати. Мені це важко робити, бо я не розумію, як мене можна звинуватити в державній зраді. Але чекаю на процесуальні дії — після цього буде більше інформації.

Google News Logo Підписуйтесь на нас в Google News!

- А як ви оцінюєте те, що Держаудитслужба провела свій аудит «Нафтогазу» й говорить про порушення? Що це взагалі таке?

- Давайте поговоримо про це докладніше. Я вважаю, що ця тема заслуговує на особливу увагу. Держаудитслужба не опублікувала свої результати. Ми й досі не розуміємо, чи маємо право оприлюднювати ті матеріали, які маємо і які, мабуть, стали предметом кримінальної справи.

Але хочу прокоментувати: та інформація, яка потрапила в пресу, за нашою оцінкою, є суттєво викривленою. Що насправді відповідає дійсності, так це те, що нас звинувачують фактично в трьох основних речах.

Перше – це нарахування резерву сумнівних боргів, яке «Нафтогаз» робить із 2002 року. Кожного року, коли ми робили міжнародну фінансову звітність, ми ці борги нараховували, тобто резерви на борги перед нами.

Друге – це несвоєчасна сплата дивідендів. Хоча строки сплати дивідендів регулюються рішенням уряду. Одного разу вони регулювалися рішенням суду. Тобто як можна говорити, що ми невчасно сплатили, коли не ми цей строк визначали. Нам це так само є незрозумілим.

І третій момент – це дуже давня історія, наша суперечка з податковою, коли податкова чомусь хоче зменшити доходи бюджету. Бо є ситуація, коли «Нафтогаз» відмовляється постачати газ певним споживачам, і вони не отримують так звану номінацію. У такій ситуації в цих споживачів є варіант: або купити газ в іншому місці за приблизно такою ж ціною, або отримати послугу балансування від «Укртрансгазу», яка ще дорожча, ніж газ «Нафтогазу». І тоді ті ж самі податки, але в більшому обсязі, сплачує не «Нафтогаз» як юридична особа, а наша компанія «Укртрансгаз».

Тобто податкова воює сама із собою. Вона сперечається з Кодексом ГТС, вона сперечається з рішенням Верховного Суду, який говорить, що ми все правильно робимо. А в нас таке рішення є, і ми його демонстрували вже неодноразово. Але найголовніше: податкова сперечається з власними доходами. Бо якби вони мали рацію, тоді доходи бюджету були б меншими. Бенефіціаром цього процесу є група приватних облгазів, які не хочуть нести відповідальність за несвоєчасне відключення клієнтів, які не сплачують за газ.

QuoteНас звинувачують фактично в трьох основних речах. Перша – це нарахування резерву сумнівних боргів, яке «Нафтогаз» робить із 2002 року. Друга – це несвоєчасна сплата дивідендів. Третя – це дуже давня історія, наша суперечка з податковою, коли податкова чомусь хоче зменшити доходи бюджету.

- Розкажіть докладніше.

- Повернемося до першого звинувачення, яке, мабуть, є найбільш значущим. Тобто найбільші цифри, які озвучувалися в пресі, – це саме нарахування резерву сумнівних боргів. Як на мене, це звинувачення є найабсурднішим, але його найбільше цитують.

Про що йдеться? Будь-яка компанія, що веде економічну діяльність, має клієнтів. Ці клієнти отримують послуги або товари. За ці послуги чи товари вони розраховуються з певною затримкою. Бувають у житті випадки, коли клієнти взагалі не розраховуються з різних причин. Наприклад, через те, що клієнт став банкрутом, припинив існування або держава застосувала якесь регулювання, яке забороняє стягувати гроші із цього клієнта.

Або, як у нашому випадку, держава збирається ухвалити закон, який говорить, що ці борги «Нафтогаз» має списати. У «Нафтогазу» є велика група клієнтів, яким ми постачали газ не з власної ініціативи, а згідно з вимогами так званої постанови про ПСО. Тобто уряд нас зобов'язував постачати газ цим клієнтам. Ці клієнти з нами не розрахувалися. Чому – це інша справа, вона тут не надто релевантна. Вона є релевантною для з'ясування причин цієї атаки, а не для самої проблеми.

Що фактично говорить нам Держаудитслужба? Вона говорить, що власник, у нашому випадку Кабінет міністрів, має право вирішувати, чи нараховувати компанії резерв сумнівних боргів на борги таких клієнтів. Хочу акцентувати увагу саме на цьому факті: Держаудитслужба наполягає на тому, що в акціонера є дискреція (право – The Page) впливати на справедливе відображення активів у балансі компанії.

Тобто фактично вони говорять, що акціонер компанії в Україні, якщо цією компанією володіє держава, може спотворювати фінансову звітність. Бо ненарахування цих резервів – це серйозне спотворення фінансової звітності. І якщо застосувати цей принцип до інших компаній, наприклад до «Укрзалізниці» чи «Енергоатому», їхня фінансова звітність виглядатиме кардинально інакше. У них буде більше прибутків. Але всі ці прибутки – фікція.

QuoteНенарахування цих резервів – це серйозне спотворення фінансової звітності. І якщо застосувати цей принцип до інших компаній, наприклад до «Укрзалізниці» чи «Енергоатому», то їхня фінансова звітність виглядатиме кардинально інакше. У них буде більше прибутків. Але всі ці прибутки – фікція.

Що це означає на практиці? Якщо йти за логікою Держаудитслужби, Україна не підкоряється загальним законам економіки, математики й міжнародним стандартам фінансової звітності зокрема. І вона не має права правильно оцінювати активи на балансах компаній. Це означає, що всі інвестори від нас просто відвернуться. Бо нашій фінансовій звітності не можна вірити. Це нісенітниця за своєю суттю.

Ми як «Нафтогаз» отримали цей короткий звіт, де вони говорять, що є постанова уряду. Але є норма закону, і там конфлікт. Для нас це не новина. Але є хайп із цією історією. І якщо переконати наших закордонних партнерів, що державна політика дійсно полягає в тому, щоб акціонер мав право спотворювати фінансову звітність, то це буде шаленою проблемою для всієї країни.

Я впевнений, що ми в «Нафтогазі» розберемося із цим звітом Держаудитслужби. Суд є суд хоч тут, хоч за кордоном. Ми вже мали досвід. Згадайте, мене персонально штрафували на 8 млрд грн за те, що ми не розмитнили газ, який «Газпром» продавав до Донецька та Луганська. Це була така сама нісенітниця. Ми виграли суд і зняли всі ці претензії. Між іншим, митна служба зараз зобов'язана судом відшкодувати мені юридичні витрати. Чекаю на ці гроші. Не найбільші, але й не найменші. Буде приємно. Так само буде й тут.

Але з погляду країни та наших відносин з МВФ та ЄБРР, це є плювком у бік західного світу. Ми в Україні робимо, що хочемо, і жодні закони (навіть математики) нас не цікавлять. Ось про що говорить звіт Держаудитслужби.

Чому він з'явився зараз? Тут питання про те, як виникли ці борги, є ключовим. Бо ми підійшли впритул до розв'язання цієї проблеми, до отримання компенсації за цими боргами, до зарахування цих боргів і погашення боргів окремих компаній групи перед бюджетом. І я вважаю, що це стало певним провокатором цього звинувачення.

Можливо, це спроба зупинити наш випуск єврооблігацій. У нас запланований вихід на ринок. І я дуже сподіваюся, що ця історія з Держаудитслужбою не зупинить інвесторів і далі вважати «Нафтогаз» і Україну цивілізованими позичальниками. Хочу сказати, що ми в «Нафтогазі» випустили єврооблігації на $1,5 млрд. Інвестори, які давали ці гроші, вірять компанії Deloitte, яка проводила аудит нашої звітності.

Для них це подвійна дикість. Мало того, що вони не розуміють, чому Держаудитслужба оскаржує міжнародні стандарти фінансової звітності, які в Україні впроваджені законом. До речі, закон зобов'язує «Нафтогаз» ними користуватися. Але вони ще не розуміють, що буде з їхніми грошима. І чи можна давати гроші в Україну. Вони там розуміють, що роблять?

QuoteЯкщо йти за логікою Держаудитслужби, Україна не підкоряється загальним законам економіки, математики й міжнародним стандартам фінансової звітності зокрема. І вона не має права правильно оцінювати активи на балансах компаній. Це означає, що всі інвестори від нас просто відвернуться. Бо нашій фінансовій звітності не можна вірити. Це нісенітниця за своєю суттю.

Проблема є набагато більшою. І я вважаю, що її треба розв'язувати на державному рівні. Якщо чесно, у нас із цим урядом досить позитивний прогрес щодо розв'язання питань корпоративного управління. І ми зараз підійшли впритул до таких питань, як-от статут «Нафтогазу», політика державної власності. Гадаю, що цей звіт аудитора – це ще один привід підняти питання на рівні Кабінету міністрів, щоб привести формальність і регулювання уряду до тієї реальності, де ми позичаємо мільярди доларів, заробляємо гроші та сплачуємо дивіденди.

І якщо український парламент ухвалив рішення, що такі компанії, як «Нафтогаз», обов'язково мають керуватися міжнародними стандартами фінансової звітності, то давайте це виконувати. А стандарти такі, які вони є. І жоден держаудитор не має права їх змінювати. Попри всю повагу навіть уряд не може їх змінити. Бо стандарт не може бути змінений просто тому, що комусь захотілося чи комусь так зручно.

- Останнім часом трапляється багато дивних подій. Наприклад, звільнення голови митної служби Макса Нефьодова, проблеми з НБУ, де був звільнений Яків Смолій, проблеми з «Укроборонпромом», де звільнили Айвараса Абромавичуса. Як ви оцінюєте звільнення реформаторів? Чи не є це повзучим реваншем?

- Я висловлю своє персональне оцінне судження і прошу до нього ставитися як до такого. Тобто в мене немає під рукою набору фактів і файлів, але є певні спостереження. Ми зараз, на жаль, увійшли в період броунівського руху або хаосу. У нас з усіх боків з'являються якісь такі речі.

Наприклад, уся ця історія з Держаудитом не є новою. У нас був конфлікт з урядом, нас довго схиляли до ПСО, ми боролися, але нам сказали: ви продаватимете газ. Уся ця історія має джерела не у 2020 році й не у 2019-му, це давніша історія. Вона тягнеться з 2018 року.

Якщо пам'ятаєте, тоді в «Нафтогазу» забрали ліцензії. Саме через те, що фінансовий план не затверджували. І нам теж не хотіли дозволяти нараховувати резерви, а також мали намір заборонити й заборонили без фінансового плану здійснювати фінансові інвестиції в ці площі, одну з яких нещодавно продали за велику суму — здається, за 650 млн грн. Тобто це те, що забрали в нас.

Ці всі історії не нові. Але зараз через відсутність єдиної стратегії руху та координації різноманітних органів державної влади всі ці сплески та атаки дуже сильно активізувалися. І я бачу в цьому хаосі дві тенденції. З одного боку, активізація негативних речей, а з іншого боку, коли навіть на найвищому рівні ухвалюються будь-які позитивні рішення, на середньому рівні вони не виконуються.

Ось два моменти прояву. Цей період хаосу насправді є дуже небезпечним. Бо в період ковідної кризи він може призвести до дуже серйозних негативних наслідків для економіки, які ми не можемо собі дозволити.

- Тобто це такий бунт середньої ланки?

- Це не бунт. Це, найімовірніше, вседозволеність для тих, кому вседозволеність давати не можна.

Warning icon Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter

Коментарі

Всі новини