Facebook Pixel

«Усі державні активи обплутані спрутами». Голова ФДМ Дмитро Сенниченко – про невирішені проблеми та свою відставку

Дмитро Сенниченко. Фото: ФДМУ

Дмитро Сенниченко. Фото: ФДМУ

На пресконференції 18 листопада голова Фонду державного майна (ФДМ) України Дмитро Сенниченко повідомив про відставку за власним бажанням. Верховна Рада розгляне його заяву на пленарному тижні 14 – 17 грудня, повідомив голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія.

The Page поговорило з поки що чинним головою ФДМ про проблеми в управлінні держмайном, про приватизацію і про те, як зробити, щоб позитивні зміни, що вже відбулися, стали незворотні.

Фонд держмайна та його роль в економіці країни

Коли ви почали працювати у ФДМ, наскільки попередні плани дій виявилися адекватні реальним завданням?

– Загалом усе виявилося правильним. Я людина досвідчена та рішуча (посміхається). Вмію розробляти стратегії, планувати, збирати команду, маючи план реалізації.

Telegram Logo

Я не рвався на цю посаду, мене запрошували упродовж трьох місяців. Коли надійшли перші пропозиції, почав детально вивчати специфіку роботи ФДМ в українських реаліях. Зустрівся з українськими та міжнародними експертами в цій сфері, хотів точно зрозуміти, як має працювати Фонд держмайна, щоб був результат.

Основна мета приватизації – перетворити підприємства з тягаря держави на прибуткові об'єкти. З таким завданням я і прийшов на співбесіду до президента два роки тому. У мене був певний досвід роботи в держорганах, я розумію, як можна змусити бюрократичний апарат працювати на мету. Маю і успішний досвід роботи в міжнародному інвестбізнесі, розумію, як створити йому сприятливі умови, щоб він наважився інвестувати в Україну.

Своє бачення я виклав керівникам держави, депутатам. У мене був складений план на перші 100 днів та наступні 6 – 8 місяців. Було розуміння проблем, із якими ми зіштовхнемося, я знав, що обов'язково будуть інформаційні атаки. Говорив, що потрібна буде суттєва підтримка та синхронна робота всіх органів влади, а також міжнародна технічна допомога, щоб різко збільшити дієздатність ФДМ.

Вдалося зробити з усього тоді задуманого, гадаю, відсотків 70-80, це переважно стосується власне фонду. Тепер треба зробити необхідне на стороні уряду та парламенту. Закріпити чітко політику та зміни на інституційному рівні. Наразі найважливіші нові внутрішні процедури фонду, пов'язані з приватизацією, орендою, закріплені наказом керівника ФДМ. Гіпотетично будь-який новий керівник може легко їх скасувати.

Зокрема і для того, щоб таке повернення було неможливе, ми й розробили комплексний законопроєкт.

Що це за проєкт, де він тепер?

– Законопроєкт про залучення інвестицій через приватизацію та оренду (№4572), який вносить зміни до 26 законів та до трьох кодексів.

За наявності цього закону держоргани чітко розумітимуть, які об'єкти їм потрібно передавати на приватизацію. Там зазначені критерії: збиткове підприємство, що не використовується за прямим призначенням, тощо.

Якщо відомства виступають проти приватизації, то рішення про неї зможе ухвалити Кабмін. Нині він сам не може щось передати на приватизацію, ініціатива має надійти знизу.

Посилюється ФДМ за допомогою низки нових функцій. Має відбутися консолідація фонду, оскільки він нині складається з 13 юридичних осіб у регіонах. Вони самі займаються приватизацією, але якщо щось не так, то шишки летять до центрального апарату. Тому має бути одна юрособа у ФДМ.

Виведення об'єкта на приватизацію потребує від нас великих зусиль. Наразі лише 46% держмайна зареєстровано в реєстрах, а перед продажем їх треба зареєструвати. Для цього треба виготовити технічний паспорт, провести аудит, описати всі активи.

Щоб ФДМ не випрошував щороку кошти на облік цього майна, ми запропонували створити револьверний фонд, до якого відраховується 2 чи 3% від продажу кожного об'єкта. Зазначу, що одна гривня, яку ми витратили 2020 року на підготовку активів, принесла 71 гривню до держбюджету.

У законопроєкті також передбачено розблокування приватизації обтяжених арештами активів, яка технічно неможлива сьогодні, і пролонгується дія англійського права для інвесторів на три роки після купівлі активу – це повністю усуває інвестиційні ризики, пов'язані з роботою нашої судової системи.

У січні зареєстрували цей законопроєкт від імені 44 депутатів (сам ФДМ не може вносити законопроєктиThe Page). Але доки президент не прикрикнув, проєкт просто лежав у комітеті з питань економічного розвитку. У липні його ухвалили в першому читанні, та знову він лежить у комітеті. Тридцять бізнес-асоціацій та об'єднань звернулися до комітету з підтримкою законопроєкту, але поки що немає реакції цього органу.

Політики розуміють, що реформа системи приватизації не має масової електоральної підтримки, тож і не поспішають.

Про наступність у роботі ФДМ

У нас багато добрих законів, які на практиці не виконуються, якщо хтось наполегливо та постійно не вимагає цього. Ось ви залишаєте ФДМ...

– Принаймні, я чесний перед собою. Два роки я відводив собі на цю роботу та вважаю, що зробив чимало.

Моя основна компетенція як керівника – це управління змінами. Я беру на себе відповідальність, розбираюся з наявною системою, визначаю потрібні зміни, починаю їх та йду далі. Цим я займався, працюючи в приватному бізнесі та в «Укрпошті». До того ж затримуватися на посаді не корисно ні людині, ні організації.

Майже всі зміни потребують багато часу та сил. Наведу такий приклад. У ФДМУ середній вік комп'ютерів становив 19 років. Завдяки міжнародним донорам ми отримали програмне забезпечення, але залізо його не тягне. Майже рік я домагався виділення з бюджету 3 млн грн на закупівлю техніки. А далі – закупівля через так звану центральну закупівельну організацію. Процес цей виявився дуже тривалий.

Тривалість системи закупівель – це, напевно, неминуча плата за централізацію, яка вводилася з найкращих міркувань, з огляду на міжнародний досвід.

– Справді, ідея централізації закупівель для держорганів правильна. Але я вважаю, що реалізація в неї поки що... українська. Народ, президент, ми – всі хочуть реформи швидко, а процедури розтягнені. Доводиться комбінувати те, що ми можемо зробити швидко, із системними інституційними реформами, щоб їх потім не можна було відкотити.

Чому держава – поганий управитель

Судячи з нещодавніх рішень – створення державної авіакомпанії, президентського університету, держава не дуже прагне облишити управління майном.

– Гадаю, йдеться про політичну ініціативу з метою встановлення нових стандартів.

Від початку своєї роботи у ФДМ кажу завжди й усім: важливо визначитися з роллю держави. Вона – стратег і суб'єкт, що встановлює правила чи власник великої кількості активів. Поєднувати це не можна: ти або регулюєш, або робиш. Виробництво ВВП, на мій погляд, – це завдання приватних компаній. А завдання держави – збирання з них податків і залучення, утримання бізнесу на своїй території.

Наведу приклад спиртової галузі. Зрештою держава зважилася на приватизацію спиртзаводів, за якої паралельно мають зміцнюватися регуляторні інститути – інстанції, що контролюють якість продукції, систему її обліку, електронні акцизні марки; забезпечують захист внутрішнього ринку, гарантії інвесторам.

Якщо на енергоринку, наприклад, хтось із приватників не виконав ліцензійні вимоги та не створив запас вугілля, то галузевий регулятор – НКРЕКП – має застосувати до них визначені законом заходи. Це і є справжня боротьба з олігархами через інститути влади.

Зміст багатьох реакцій на вашу відставку можна передати словами класика: «Мавр зробив свою справу, мавр може піти». Як вам така оцінка?

– Я не очікував популярності на цій роботі, бо розумів, куди йду. Досвід країн із перехідною економікою однозначно показує, що треба брати на себе відповідальність, ухвалювати непопулярні рішення. Результат роботи моєї та команди у ФДМ може бути багатьом видно лише через кілька років. Але сьогодні бізнес-спільнота позитивно оцінює зроблене нами – це дуже важливо.

А якщо діяти з огляду на думку в масах, то не вдасться зробити жодних змін, тобто того, для чого я приходив до ФДМ.

Якби вам випав шанс змінити будь-що, але тільки щось одне у вітчизняній системі управління держмайном, то що б ви зробили?

– Немає простих відповідей на складні запитання. Якби вони були, то не довелося б розробляти наш комплексний законопроєкт. Держава – як живий організм: якщо погано працюють печінка, судини, нирки, то не можна вилікуватися, відрегулювавши один орган. Так і у сфері управління держмайном: доводиться реалізовувати масу змін, починаючи із самого ФДМ. І лише в комплексі вони можуть скластися в механізм, який працює на всіх рівнях влади.

А чи може бути таким головним елементом сильна політична воля? Наприклад, запорукою успіху приватизації в Грузії була менеджерська рішучість Кахи Бендукідзе, яка була прикрита потужною політичною волею президента Михайла Саакашвілі.

– Політична воля, безумовно, дуже важлива. Але в Грузії розміри держави та економіки набагато менші за наші та бюрократична система була не такою... глибокою і міцною.

У наших умовах політичної волі замало. Важливо зазначити, що ніхто більше, ніж президент і прем'єр, не підтримував реформи. Але досягнуті успіхи треба постійно закріплювати інституційними змінами, інакше процес реформи швидко загасне.

Про нюанси великої приватизації та конкретно про «Більшовик»

Іноді потенційні покупці заздалегідь готують об'єкт приватизації під себе, наприклад обкладаючи його договорами оренди. Тоді, якщо в аукціоні переможуть не вони, новий власник отримає разом з об'єктом і квиток на війну. ФДМ чи інші держоргани можуть якось протистояти цьому?

– Усі державні активи, які вчасно не приватизовані, обплутані спрутами. Одні проникли в них своїми щупальцями глибоко, інші вхопили якісь дрібниці. Запропонований нами законопроєкт дає можливість ефективно багато таких щупальців обрізати. Але робота з очищення ведеться і тепер. Загалом ФДМ нині веде 2500 судових справ, зокрема і з таких приводів: ми намагаємося витягувати «отруйні пігулки», які закладені в активах.

Наприклад, під час підготовки до приватизації заводу «Більшовик» ми відрізали, усунули величезні щупальця: Верховний суд визнав незаконним відчуження чотирьох корпусів заводу. На жаль, невирішені питання для нового власника на цьому об'єкті залишилися, але це вже не квиток на велику війну.

Під час підготування «Більшовика» ми його очистили, наскільки це було в силах ФДМ, розкрили всю реальну інформацію про стан активу та його особливість (продаж без землі, але з правом відведення), розіслали пропозиції щодо купівлі 281 адресату, представили об'єкт 27 бізнес-асоціаціям в Україні та в низці країн (через структури МЗС).

А далі вже – справа покупця. Так, на аукціон прийшли лише три компанії, і це відображення реального стану бізнес-клімату в країні, але ми підготували пропозиції для набагато ширшого кола організицій.

Підсумкова сукупна ціна дає змогу оцінити вартість сотки землі під «Більшовиком», якби вона продавалася: це 23 тис. доларів. Хтось каже, все одно «мало». Але на аукціонах, які проводить держава, раніше аналогічний показник був на порядок менший – 2 тис. – 3 тис. доларів. Порівняємо із продажами на комерційному ринку нерухомості. Наприклад, 10 га на тому ж проспекті Перемоги в Києві (ЖК «Нивки парк») – 15 тис. доларів за сотку.

Та й яка в нас альтернатива – не продавати? Нехай об'єкт далі завдає збитків державі та погіршуються його параметри для приватизації, як відбувається з Одеським припортовим заводом? Сказати працівникам, які не отримують зарплати та позбавлені права на виплату пенсій, що треба зачекати ще? Скасувати конкурс, як уже було неодноразово з «Президент-готелем»? І дати чіткий сигнал інвесторам, що якщо вони «не такі», то їм об'єкт все одно не віддадуть?

Ми діємо винятково в межах закону. Але навіть у цьому разі за так званими справами за фактом, що ґрунтуються на повідомленнях у ЗМІ чи думці окремих незадоволених заявників, відкриваються провадження. Наприклад, дві з них досі не закриті за те, що ми нібито дешево продали готель «Дніпро» в Києві.

В одній з ухвал про відкриття провадження йдеться, що під час приватизації об'єкта критичної інфраструктури посадові особи ФДМ завдали шкоди державі на 6 млрд грн, але такої приватизації взагалі не було. Але ж про цю «шкоду» правоохоронці говорили як про факт, що відбувся, у ТВ-ефірі.

Гіпотетично чи можна було під час приватизації «Більшовика» виділити з нього горезвісний 5-й цех і продати його Києву для завершення будівництва транспортної розв'язки?

– Юридично завод «Більшовик» – це державне приватне акціонерне товариство. У нього є акції та баланс, є активи та пасиви. Пасиви – це борги в 500 млн грн та ін. Активи – база відпочинку в Одесі без землі на будиночках, база на Трухановому острові в Києві без землі, корпуси на Шулявці без землі, але з правом на користування та актами, оригінали яких давно втрачені, а деякі корпуси здані в оренду ще на кілька років на підставі нотаріально засвідчених договорів.

Є єдиний законний спосіб отримати 5-й цех, про який ми півтора року говорили меру Віталію Кличку, намалювали йому дорожню карту та пропонували навіть менеджера проєкту. Він полягає в тому, щоби КМДА найняла оцінювача та купила цех у підприємства на підставі закону про викуп активів для суспільних потреб.

КМДА провела оцінювання (вийшло 230 млн грн), потрібну суму начебто внесли до міського бюджету, але на цьому все скінчилося. Тепер, мабуть, торгуватимуться з приватним власником.

Повернемося до питання про потенційних інвесторів, які готують об'єкт приватизації для себе. Якщо вони не порушують закон, а лише діють на випередження, чи можна їх засуджувати з погляду бізнесу?

– Я взагалі намагаюся нікого не засуджувати. А якщо державі не подобаються якісь легальні дії бізнесу, то вона має ініціювати зміну закону.

Ми сказали законодавцю, що в нас пів країни «розпиляно» внаслідок так званого викупу орендованих активів після «невіддільних покращень». Для виправлення ситуації ми запропонували інструмент у вигляді законопроєкту, що нині лежить у Раді.

Про що йде мова? Орендар, наприклад, заявляє, що зробив ремонт на 25% від вартості активу, тому за 75% він заплатить без конкурсу.

Ми пропонуємо такий актив повністю виставити на аукціон: там сформується його ринкова ціна. Той, хто зробив поліпшення, матиме право викупити за 75% ціни, оскільки він 25% уже вклав. Якщо він відмовляється, об'єкт купує інший учасник за 100%, а 25% повертаються орендарю.

Про можливого наступника

Якщо представники влади вас спитають про можливу кандидатуру нового керівника ФДМ, попросять оцінити конкретного кандидата, то що ви відповісте?

– Звісно, я можу дати якісь свої рекомендації. Я хочу, щоб у роботі ФДМ була стійкість, у процесах – наступність. І президенту, і прем'єру я сказав, що йду, але готовий новому керівнику надати допомогу під час вступу на посаду.

Міністерці економіки Юлії Свириденко як відповідальній за вироблення держполітики у сфері держмайна я передав документ, у якому виклав, що, на мою думку, поки що можна продовжувати робити в ручному режимі, а що гостро потребує системних змін. Доки не ухвалений закон, ми запропонували Кабміну своїм розпорядженням довести до держорганів парадигму передання об'єктів на приватизацію. Потрібно, щоб не слабшав потік об'єктів, що передаються до ФДМ на приватизацію.

З кадровими проханнями-пропозиціями щодо нового голови ФДМ до вас уже зверталися?

– Ні, такі звернення не надходили.

Коментарі

Всі новини