Легалізація цивільних партнерств та визнання прав ЛГБТ в Україні

юристка Asters

1 червня 2023 року Європейський суд з прав людини виніс рішення по справі «Маймулахін і Марків проти України» за позовом, який був поданий заявниками ще у 2014 році. Відповідно до вказаного рішення Україну визнано винною у порушенні ст. 8 (Право на повагу до приватного і сімейного життя) та 14 (Заборона дискримінації) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Спробуємо розібратися, що мав на увазі суд, та як ухвалення цього рішення може вплинути на процес юридичного визнання відносин одностатевих пар в Україні.

Вимоги заявників у справі щодо дискримінації одностатевої пари

Заявники – Андрій Маймулахін та Андрій Марків стверджували, що вони страждають від дискримінації як одностатева пара, оскільки позбавлені всіх основних прав, які мають різностатеві пари в Україні. Мова йде про право на спільне майно подружжя, право на спадкування за законом, право на побачення з партнером у разі госпіталізації, право відмовитися свідчити один проти одного, право на усиновлення, право на соціальну допомогу та пільги для малозабезпечених сімей тощо.

За законодавством України чоловік та жінка, якщо вони не перебувають у шлюбі, але проживають однією сім'єю, мають можливість встановити факт свого спільного проживання у судовому порядку. На підставі такого судового рішення можна отримати визнання або захист майнових та особистих немайнових прав, приблизний перелік яких наведений вище. В свою чергу, одностатеві пари не можуть ані зареєструвати шлюб офіційно, ані підтвердити факт спільного проживання однією сім'єю у судовому порядку.

За твердженнями заявників, вони постійно стикалися з дискримінацією через свої сексуальні уподобання, що багато в чому ускладнювало їхнє повсякденне життя. Заявники підкреслили, що їхнє становище ще більше погіршується постійним відчуттям безпорадності та емоційного дистресу.

З огляду на цілковиту відсутність юридичного визнання їхніх стосунків, партери були змушені скласти заповіти як єдиний засіб забезпечення спадкових прав один одного.

Окрім визнання порушення своїх прав, заявники вимагали відшкодування витрат на послуги нотаріуса за посвідчення заповітів у розмірі 32 євро кожному, а також по 11 750 євро відшкодування моральної шкоди, що відповідає приблизно 1 000 євро за кожен рік їхнього спільного життя як пари, і 15 000 євро компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки ЄСПЛ у справі щодо одностатевої пари

У рішенні від 01 червня 2023 року ЄСПЛ наголосив, що одностатеві пари так само, як і різностатеві пари, здатні вступати у стабільні, віддані стосунки, і що вони мають однакові потреби у взаємній підтримці та допомозі. В практиці суду усталеним є принцип, відповідно до якого одностатеві союзи перебувають в аналогічній ситуації з різностатевими щодо їхньої потреби в юридичному визнанні та захисті своїх стосунків (рішення у справах «Шальк і Копф» (Schalk and Kopf), § 99, «Валліанатос та інші» (Vallianatos and Others), § 81, Федотова та інші проти Росії, §§ 207-08).

Крім того, поняття сім'ї обов'язково еволюціонує, про що свідчать зміни, яких воно зазнало з моменту прийняття Конвенції у 1950 році. На переконання суду, немає підстав вважати, що надання юридичного визнання і захисту одностатевим парам, які перебувають у стабільних і відданих стосунках, саме по собі може завдати шкоди сім'ям, створеним у традиційний спосіб, або поставити під загрозу їхнє майбутнє чи цілісність.

ЄСПЛ зазначив, що на відміну від різностатевих пар, які вважають за краще не вступати в шлюб з особистих причин, але все ж мають право на хоч якесь юридичне визнання та захист завдяки тому, що вони живуть як фактична сім'я, заявники не мають ані доступу до шлюбу в Україні, ані не можуть отримати будь-яку альтернативну форму юридичного визнання.

Зрештою ЄСПЛ дійшов висновку, що необґрунтована відмова заявникам як одностатевій парі у будь-якій формі правового визнання та захисту порівняно з різностатевими парами, становить дискримінацію заявників за ознакою їхньої сексуальної орієнтації.

Заявники досягли бажаного результату у вигляду визнання порушення їхніх прав за двома статтями Конвенції (ст. 8 та 14). Крім цього, відповідно до рішення ЄСПЛ Україна зобов' язана сплатити на користь заявників такі суми: по 32 євро кожному у якості відшкодування матеріальної шкоди, по 5 000 євро кожному як відшкодування моральної шкоди та 4 000 євро понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Як в Україні ставляться до ЛГБТ

Зазначені висновки ЄСПЛ спричинили шквал обговорень та зібрали доволі протилежні думки. Поряд з цим, в Україні регулярно проводяться соціологічні дослідження та опитування, спрямовані на з'ясування ставлення суспільства до ЛГБТ-спільноти. Результати таких досліджень свідчать про те, що рівень толерантності українців поступово зростає.

У травні 2022 року Київський міжнародний інститут соціології проводив опитування щодо ставлення українців до представників ЛГБТ та його еволюції.

Результати опитування показали, що порівняно з попереднім аналогічним опитуванням 2016 року, кількість дружніх до ЛГБТ відповідей зросла від двох до п'яти разів. Зокрема, частка респондентів, які зазначили, що підтримують повну рівність ЛГБТ, зросла з 33,4% до 63,7%, підтримка запровадження зареєстрованого цивільного партнерства для одностатевих пар зросла з 4,8% до 23,6%.

У січні цього року Національний демократичний інститут провів загальнонаціональне телефонне опитування «Можливості та виклики, що стоять перед Україною на шляху до демократії». Одне з питань стосувалося того, чи повинні ЛГБТ мати право укладати цивільне партнерство. Ствердну відповідь надали 56% респондентів.

Нагадаю, що на початку минулого літа понад 28 тисяч українців підписали на сайті Президента петицію, у якій закликали легалізувати одностатеві шлюби. Глава держави відреагував на суспільний запит і пояснив, що згідно з Конституцією шлюбом вважається вільний союз жінки та чоловіка (ст. 51), альтернативних форм шлюбу Основний закон не передбачає. Оскільки в умовах воєнного стану вносити зміни до Конституції заборонено, то і законодавчо закріпити право громадян на одностатеві шлюби не вбачається за можливе. Водночас Президент доручив уряду розглянути питання легалізації так званого «цивільного партнерства».

Законопроєкт №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств»

У березні 2023 року на розгляд Верховної Ради (ВР) було внесено проєкт Закону №9103 «Про інститут реєстрованих партнерств». Станом натепер законопроєкт опрацьовується в комітетах ВР.

Основною метою законопроєкту є закріплення у законодавстві нового інституту реєстрованих партнерств. Для цього перед законопроєктом було поставлено декілька цілей, зокрема, — визначити правові та організаційні засади реєстрованих партнерств, правовий статус, особисті немайнові та майнові права і обов'язки партнерів, порядок і наслідки державної реєстрації та порядок припинення реєстрованого партнерства.

Реєстроване партнерство розглядається як добровільний сімейний союз двох повнолітніх людей однієї чи різних статей, що реєструється органами ДРАЦС.

Після реєстрації партнери можуть набувати статусу близьких родичів, а саме: члена сім’ї першого ступеня споріднення одне щодо одного незалежно від того, чи проживають вони фактично разом і чи ведуть спільно домашнє господарство. Важливо відмітити, що законопроєкт не прирівнює партнерство до шлюбу та не передбачає надання партнерам прав на всиновлення дітей, встановлення спільної опіки над дітьми, використання допоміжних репродуктивних технологій для народження дітей з метою їхнього спільного виховання.

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроєкту, повномасштабне вторгнення РФ актуалізувало впровадження інституту реєстрованих партнерств. Наразі воно є нагальною потребою, зважаючи на постійну загрозу життю і здоров’ю людей через ведення бойових дій.

Автори законопроєкту прогнозують, що його прийняття матиме позитивні наслідки в багатьох сферах. Зокрема, буде забезпечено належний захист прав, в тому числі права на рівність усіх громадян, зменшено рівень дискримінації окремих вразливих груп в Україні, зменшено сегрегацію на основі сексуальної орієнтації. Крім того, прийняття законопроєкту матиме позитивний вплив на імідж України в міжнародному співтоваристві в контексті євроінтеграційних процесів, оскільки є проявом розвитку громадянського суспільства та забезпечення рівності прав та свобод усіх громадян.

Законопроєкт вже підтримали парламентський комітет молоді та спорту, комітет з питань європейської інтеграції та комітет соціальної політики і захисту прав ветеранів. Понад 25 тисяч підписів на підтримку законопроєкту було зібрано під відповідною петицією, розміщеною на офіційному сайті Президента.

При цьому, Міністерство оборони України законопроєкт не підтримало, посилаючись на порушення ним норм Конституції та Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України. Проти законопроєкту висловилися також Всеукраїнська рада церков і Православна Церква України. Широко обговорювалося в мережі звернення до ВР депутатів Луцької міської ради з проханням не голосувати за законопроєкт № 9103. Звернення за своїм змістом є доволі різким та емоційним, переповнене маніпуляціями та відвертим викривленням понять.

Висновки та перспективи прав ЛГБТ в Україні

Попри те, що проаналізоване вище рішення ЄСПЛ проти України не містить чітких вказівок щодо внесення змін у національне законодавство, зміст рішення свідчить про те, що європейська спільнота очікує від України рішучих кроків. Не дарма цілий розділ рішення ЄСПЛ присвячений аналізу спроб України вирішити проблему прав ЛГБТ, зокрема у межах виконання Національної стратегії у сфері прав людини. За висновками суду, попри визнання проблеми на державному рівні ще у 2015 році, перспективи ухвалення відповідного закону в Україні залишаються віддаленими.

Законопроєкт № 9103, який в перспективі може стати тим документом, який усуне виявлені ЄСПЛ порушення прав представників ЛГБТ, отримав в українському суспільстві доволі полярні відгуки – від різкої критики до рішучого схвалення. В цілому мету прийняття законопроєкту та його основні положення можна оцінювати, які позитивні і такі, що направлені на виконання Україною взятих зобов'язань щодо забезпечення рівності та недискримінації.

Поряд з цим, прийняття законодавчого акту, який закріпить принципово новий для України правовий інститут, потребує кропіткої та злагодженої роботи законотворців, правників, представників громадськості. Це є запорукою ухвалення справді ефективного закону, який не тільки буде декларувати певні цілі та принципи, але і зможе забезпечити ефективну реалізацію та захист прав сексуальних меншин в Україні.