Великий плюс, що питання страхування від воєнних ризиків почали обговорювати на рівні влади. Це дає надію, що справа зрушилася з місця. Бо наразі в Україні цей важливий інструмент не працює належним чином, хоча він дуже потрібен бізнесу в умовах війни.
Як працює (не працює) система страхування воєнних ризиків
Розкажу, як працює (а точніше, не працює) модель страхування від воєнних ризиків на прикладі нашого підприємства.
Основні виробничі потужності «Сентравіс» знаходяться в Нікополі. Тобто, неподалік від тимчасово окупованої території.
Банки, які хотіли б співпрацювати з нашою компанією щодо фінансування, звичайно що переймаються місцем розташування основних виробничих потужностей. Тому при розмові з ними все частіше постає питання, чи застраховане майно від ризиків, зокрема від наслідків повномасштабної війни. Але наразі ми не можемо цього їм підтвердити. Єдина доступна опція, яка представлена на ринку, – страхування рухомого майна (наприклад, авто або вантажівки), при цьому максимальна страхова сума не сягає й 40 млн грн під 2% від суми, і це дуже дорого.
Для порівняння, у рамках добровільного страхування, яке не включає воєнні ризики, ми страхуємося під 0,09% від суми страхового покриття.
Ще одне обмеження – розташування підприємства ближче ніж 100 кілометрів до лінії фронту. Такі кейси зараз ніхто не хоче розглядати. Лише нещодавно ми отримали пропозицію від української страхової компанії, яка, можливо, розпочне страхувати від воєнних ризиків, але за ставкою 3% від оціночної вартості нерухомого майна. Якщо взяти до уваги, що вартість нашого майна вираховується в мільярдах гривень, це виглядає абсолютно непідйомною цифрою.
З розмов на ринку ми бачимо, що страхові компанії вичікують, коли держава створить внутрішній фонд гарантування виплати збитків. Лише після цього вони планують вийти на ринок з пропозиціями. А до того часу можна забути про страхування майна від воєнних ризиків, особливо для таких великих підприємств, як «Сентравіс».
Наслідки для бізнесу
Які наслідки це має для активних компаній, які попри всі виклики війни, працюють і прагнуть розвиватися?
- По-перше, обмежений доступ до кредитних ресурсів. Відповідно, дефіцит коштів для запуску нових проєктів, розширення виробництва, створення нових робочих місць.
- По-друге, ризик втрати частини або всього майна. А відтак, обережність у фінансуванні будь-яких статей витрат, крім найнеобхідніших.
Хтось скаже, що у нас триває повномасштабна війна і це нормально – жити в умовах невизначеності і працювати на свій страх та ризик. Так, бізнесу в Україні не звикати до викликів, але ми не можемо поставити на паузу стратегію розвитку і перейти лише в режим виживання.
Ми працюємо на світовому ринку і бачимо, що клієнти та конкуренти не чекають, коли закінчиться війна в Україні. Вони працюють, і українським компаніям потрібно за ними встигати, якщо всі ми хочемо залишитися затребуваними і не залишитися десь далеко на задвірках світової економіки.
Тому з нетерпінням очікуємо на реальні рішення урядових органів щодо створення внутрішнього фонду гарантування виплати збитків.
Війна, на жаль, триває третій рік. Настав час створити передумови для подальшої роботи і розвитку промислових підприємств. Від цього виграють усі. І це рішення безумовно посилить українську економіку.
