Від підприємців часто можна почути критику на адресу ділових журналістів. Мовляв, вони не розуміють нас і нашого бізнесу, вони ставлять тупі запитання, і заголом – вони некомпетентні.
Я один з тих небагатьох журналістів, кому пощастило отримати Executive MBA. Освіта від закладу, який серед ста найкращих у світі, – від Единбурзької бізнес школи.
Практично увесь час навчання дивувався з того, наскільки бізнес думає інакше, ніж ЗМІ. І наскільки мислення та атмосфера, в якій зростають підприємці і топменеджери, відірвана від того, що відбувається в редакціях ділових ЗМІ.
Треба зазначити, що я все своє життя працював діловим журналістом і редактором. Почав у далекому 1997 року у газеті «Бізнес». Потім були «Вєдомості», «Комерсант» і десятки інших видань. Тож про те, що відбувається в бізнесі, я знав не з чуток. Але коли я особисто познайомився з тим, як мислить бізнес, то це змусило інакше до нього ставитися – краще його зрозуміти і оцінити кожне з рішень, про які доводилося писати зовсім інакше.
У чому саме так не схожі журналісти й бізнесмени? Основних відмінностей – дві.
Світоглядні відмінності. На жаль, для значної частини журналістів, які працювали і працюють в українській діловій пресі, соціалізм – це найбільш правильний шлях розвитку, а гроші – це зло. Коли ти сидиш за однією партою з топменеджером великої компанії, підприємцем із статками на $20 млн або директором банку, то ти розумієш, що у них в голові зовсім інша картина світу. Гроші (прибуток та/або капіталізація бізнесу) – це мірило успіху. Головна мета – пошук можливостей. Можливостей законно і швидко заробити. Не важливо, чи потрібно ініціювати процедуру банкрутства великого держпідприємства і забрати його за борги. Або знизити податки, використовуючи легальні схеми. Або зробити ще щось, що здається найжахливішим компроматом з точки зору соціалістів і ліваків. Якщо топменеджер міг заощадити на податках легально, але не зробив цього – він неефективний. Якщо мав можливість купити або забрати держвласність задешево за схемою «на грані фолу», але не забрав – він профнепридатний. Врешті, спілкування топів і журналістів схоже на те, якби вівці почали в чомусь переконувати білу акулу. Це просто різні види. Баран для акули – не товариш. Якщо ми хочемо робити цікаве для бізнесу видання, власне, ми повинні думати, як бізнес. Не хочу торкатися суспільно-політичних журналістів і тих, хто займається розслідуваннями – це взагалі окрема історія. Тут антагонізм – це взагалі Маріанський жолоб.
Відмінності у знаннях. Якщо діловий журналіст не вміє читати фінансові звіти підприємства, не розуміє, що містить в собі маркетингова стратегія, як управляють проєктами, ведуть переговори – він ніколи не зможе запропонувати підприємцям новини, аналітику або інтерв'ю належної якості. Якщо він не знає, що таке EBITDA – він в принципі профнепридатний. Щоб оцінити, наскільки складно було створити «Нову пошту» – достатньо один раз здати курс «Управління проєктами». Щоб оцінити рівень знань та кваліфікацію голови правління «Приватбанку» – достатньо прослухати курс «Фінанси». Щоб зрозуміти, що стратегія виробника морозива «Рудь» геніальна – потрібно вивчати «Маркетинг».
Нещодавно вийшла новина про те, що премія для журналістів PRESSZVANIE почала спільний проєкт з House of Knowledge, який представляє МВА програму Единбурзької бізнес школи, де фактично будь-який діловий журналіст може навчитися ключовим дисциплін, які викладають у бізнес-школах. Мова йде не просто про програму – коли журналістів навчають розбиратися в макроекономіці та фінансах, щоб вони елементарних помилок не робили. Тут мета зануритися у вивчення тих предметів, які вивчають топменеджери і про які більшість співробітників ЗМІ навіть не чули: управління проєктами, переговори, організаційна поведінка.
Чи потрібно це підприємцям та діловій пресі?
Діловий журналіст, щоб говорити з бізнесом однією мовою, повинен виглядати, як топ-менеджер, думати, як бізнесмен, і хоча б у загальних рисах розуміти, як працює бізнес і що ним рухає. Інакше він просто не створить потрібного підприємцю тексту або новини.
Моя відповідь – потрібно. Тільки так ми можемо бути корисними один для одного.
Читайте також
Як уникнути проблем з управлінням персоналом під час зростання бізнесу
Житлове будівництво на умовах ДПП: фінансові моделі та перспективи впровадження
