Facebook Pixel

Що повинні вже зараз робити громади для ментального спасіння дітей

Євген Заїка
Координатор соціального проєкту For Kids UA благодійного фонду «Сучасна Україна»

Війна травмує не лише фізично. Є не менш підступні наслідки, пов’язані з психічними розладами. Одна з найбільш вразливих категорій тут – діти. Такі дисфункції небезпечні не лише персональними трагедіями. Вони створюють низку економічних та соціальних загроз країні. Наскільки суспільство і влада різних рівнів це усвідомлюють? Та що треба робити, щоб Україна не потрапила в пастку втрати значної частини прийдешнього покоління?

Невигадані історії

Для емоційного усвідомлення проблеми наведу кілька прикладів сумних історій дітей, з якими стикнувся фонд у рамках своїх проєктів (усі імена дітей з етичних міркувань змінено).

  • Дмитро – 13 років. Після втрати батька хлопчика час від часу накривають думки про власну смерть. Не те що він її боїться, але думає про неї. Часто це пригнічує, емоційно виснажує і підштовхує триматись осторонь.
  • Рома – 16 років. Першим ударом для нього була втрата брата, згодом батька, а потім останньою краплею став скандал між рідними за поділ виплат, які має отримати сім’я загиблого військового. Після цього він остаточно замкнувся у віртуальному світі ігор.
  • Світлана – 14 років. Декілька місяців тому втратила однокласницю, яку невідомі зарізали в одному з прифронтових міст сходу України. Тепер у неї страх залишатися наодинці, несистемні панічні атаки, поганий сон і поява надмірної ваги.
  • Руслан – 8 років. Він пережив окупацію, приліт на подвір’я власного будинку, після чого у абсолютно здорової до того дитини лікарі діагностували 2-й тип цукрового діабету та рекомендували інсулінотерапію.

Небезпечні наслідки

Для більшості українців подібні історії уже давно не дивина. Комусь їх доводилося переживати з власними близькими, чути від знайомих чи бачити в соціальних мережах. Вони ілюстрація не десятків, не сотень, а тисяч зламаних життів дітей, які за 3-5 років самі будуть батьками, самі народжуватимуть, виховуватимуть…

Яким буде це покоління? Якими будуть покоління, народжені ними?

Найбільша небезпека війни для дітей – це вплив кількох паралельних стресорів. Адже сукупні наслідки множинних травматичних подій можуть збільшувати ризик та тяжкість посттравматичних стресових розладів (ПТСР), а відтак і спровокованих ними хвороб.

А це у 12 разів більше ризику алкоголізму, зловживання наркотиками, депресій та спроб самогубства. Тут же і більше шансів мати фізичні хронічні захворювання, включаючи хвороби серця, легень, печінки та раку. У світі взагалі від 38% до 42% скарг, з якими пацієнти приходять на консультації до лікарів, викликані психологічними (емоційними) факторами.

І це не щось далеке чи незнайоме нам. Бо гіпертонії, дерматити, різного роду інфекційні захворювання і, навіть, цукрові діабети, з якими частіше почали стикатись українські діти, – прямий наслідок затягнутих в часі стресів війни.

В Україні вже формується розуміння цих викликів на рівні громадськості та частково на рівні центральної влади. Під патронатом дружини президента України Олени Зеленської в Україні розпочата комунікаційна кампанія з реалізації Всеукраїнської програми ментального здоров'я. А волонтерські ініціативи за підтримки міжнародних донорів одна за одною запускають різного роду безкоштовні психологічні консультації, телефони довіри, психологічної допомоги.

Не виключення в цьому і соціальний проєкт нашого фонду – For Kids UA. Одним із ключових напрямків його роботи з початку війни стало відновлення ментального здоров’я українських дітей через арт-терапевтичні інтенсиви для дітей з прифронтових територій, повернених після депортації та родин загиблих захисників.

Та як показує практика, робота з ментальним здоров’ям – це марафон на десятки років. Тому важливі не лише волонтери, але й системна політика та забезпечення цього процесу на рівні держави, і особливо в регіонах України.

Бо кожен із них має свою специфічну ментальну реальність, в якій живуть діти. І вона потребує вивчення, комплексної діагностики та побудови правильних смарт-стратегій психологічного відновлення постраждалих дітей та їхніх батьків у розрізі кожної окремо взятої громади, села чи селища.

Чому це важливо саме зараз?

Нещодавно в Україні було презентовано методику розробки програми комплексного відновлення для громад. Кожна з 1469 українських територіальних громад має підготувати таку програму самостійно, спираючись на чіткий, покроковий алгоритм.

Однак якщо проаналізувати цей документ, там більше акцентується увага на економічних, територіальних складових, особливостях містобудівної документації, характеристиках житлової та соціальної інфраструктури. Все це дійсно важливо, але де в цьому переліку ментальне здоров’я? І чи можливе відновлення територій без психічного відновлення людей? Зрештою, воно теж має економічний ефект.

До прикладу: психічні розлади і проблеми населення коштують країнам ЄС до 4% ВВП. А низка країн починає розглядати психічне здоров’я громадян як додатковий стимулятор зростання національного ВВП. Для України, економіка якої в умовах повномасштабного вторгнення за 2022 рік впала на 29,2%, все це більш ніж актуально.

Крім того, це однаково актуально як для громад на півдні чи сході, діти в яких живуть в тяжких умовах прифронтових реалій, так і на заході. Так, там немає загрози окупації, але діти не менше стресують через втрату на війні рідних або через багатогодинні чекання в бомбосховищах. А відсутність системної роботи над проблемами ментального здоров’я тут і сьогодні закладає критичні фінансові наслідки для українських регіонів завтра.

З одного боку, це виражатиметься у зниженні рівня працездатності майбутнього покоління, а в окремих випадках, навіть, її повній втраті. До прикладу, в країнах ЄС існує великий розрив у середньому валовому заробітку між працівниками з проблемами психічного здоров'я та тими, хто їх не має.

У деяких країнах, таких як Португалія, ця різниця сягає понад 30%, у Британії – 23,5%, Ірландії – 23,2%. А це в подальшому матиме вплив і на податкові надходження, і на економічну активність, і на перезапуск локальних місцевих економік у післявоєнній відбудові України.

З іншого боку, накопичені під час війни і не пропрацьовані страхи, фобії, ПТСР юних українців потенційно будуть провокувати загострення хвороб. А це додаткове навантаження на місцеві заклади охорони здоров’я, соціального забезпечення. І це в умовах, коли країна й без того повинна буде вирішувати не менш нагальні проблеми хронічного дефіциту Пенсійного фонду, забезпечення ветеранів та інвалідів війни, пільг для родин загиблих, зниклих безвісти тощо.

У звіті Лондонської школи економіки відзначається, що проблеми із психічним здоров'ям обходяться Великій Британії у 118 млрд фунтів стерлінгів на рік, що еквівалентно майже 5% ВВП країни.

Загалом витрати світової економіки через погіршення психічного здоров'я населення до 2030 року, за прогнозами, щорічно можуть коштувати до $6 трлн.

Для України та українських громад економічні наслідки порушеного ментального здоров’я і психічної стійкості власного населення можуть коштувати після завершення війни сотні мільярдів бюджетних асигнувань, знайти які буде вкрай складно, або й неможливо.

Маємо думати на три кроки вперед

Зважаючи на це, важливо працювати на випередження і уже зараз разом зі створенням програм комплексного відновлення постраждалих громад закладати у них компонент ментального відновлення постраждалих дітей і населення. Адже будь-якого слона можна з’їсти лише частинами.

QuoteВ практичній площині це може бути розробка і запуск місцевих цільових програм ментального здоров’я. За аналогією з тими, що існують в галузі соцеконому, молодіжній політиці, чи соціальному забезпеченні громад. В їхніх рамках українські міста/селища та села зможуть більш системно забезпечувати участь постраждалих дітей з власних територій в арт-терапевтичних інтенсивах, відкривати центри ментального здоров’я в бомбосховищах, проводити реабілітаційні табори. Стимулювати на місцевому рівні запуски соціальних підприємств, покликаних забезпечувати психологічну допомогу дітям.

Зрештою, невід’ємною частиною цих програм має стати й комплексне вивчення регіональних особливостей та діагностика психологічних травм в кожній із окремо взятих громад, селі, чи селищі. А також – фахова психологічна підготовка і перепідготовка спеціалістів місцевих шкіл, садочків, закладів соціальної сфери. Виходячи з викликів, що перед ними постають.

У своїй недавній доповіді, опублікованій на Конференції мерів США, очільники американських міст заявили про те, що зростаюча криза психічного здоров'я є однією з найактуальніших проблем, яка стоїть перед їхніми громадами.

Виклики ментального відновлення постраждалих через війну українських дітей, з якими зіткнулась Україна, сьогодні теж системна проблема, яка потребує голосу не лише волонтерів, але й зусиль українських громад, мерів, асоціації українських міст.

Звичайно, там не буде багатомільйонних тендерів, куди заходитимуть чиїсь кишенькові компанії. Однак це проблема, що співмірна за своєю важливістю з викликам глобального потепління чи продовольчої кризи для світу. І чим інтенсивніше українські міста та громади включаться у процес її вирішення, тим більше шансів не загубити наступні покоління своїх же дітей та забезпечити здорове економічне відновлення власних громад і країни завтра.

Приєднуйтесь до нас в соцмережах!
Подякувати 🎉
The Page Logo
У вас є цікава колонка для The Page?
Пишіть нам: [email protected]