Наприкінці березня Верховна Рада прийняла закон № 540-ІХ, яким передбачила додаткові соціальні та економічні гарантії у зв’язку з поширенням в Україні коронавірусної хвороби COVID-19.
Серед іншого, аби убезпечити населення від значного підвищення цін на товари протиепідемічного призначення, що необхідні для запобігання поширенню епідемії, а також на товари, що мають істотну соціальну значущість, Кабінету міністрів України було надано широкі повноваження у сфері ціноутворення:
- затвердження переліку відповідних товарів;
- встановлення граничних цін для оптової та роздрібної торгівлі відповідними товарами із урахуванням оптових та роздрібних надбавок;
- встановлення на період карантину заборони скуповувати та перепродавати такі товари за цінами, що перевищують встановлені граничні ціни з урахуванням надбавок.
Законом також було передбачено адміністративну відповідальність за завищення цін. Так, якби ціна на товари перевищила більше ніж у 1,2 раза рівень ціни, визначений Кабінетом міністрів України, то винні особи мали б сплатити штраф від 3400 до 5100 грн.
Такий механізм цінового регулювання є доволі м’яким.
Кабінет міністрів України 22 квітня затвердив постанову «Про заходи щодо стабілізації цін на товари, що мають істотну соціальну значущість, товари протиепідемічного призначення», якою визначив відповідні переліки товарів, а також встановив порядок державного регулювання цін на них.
Оскільки на дату підготовки цього коментаря постанова ще не опублікована, то, аналізуючи нововведення, я керуюся текстом проєкту постанови, розміщеним на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів.
Так, до переліків, затверджених постановою, потрапили 10 видів харчових продуктів, 7 міжнародних непатентованих найменувань лікарських засобів, 11 найменувань антисептиків та дезінфекційних засобів та 20 найменувань засобів індивідуального захисту.
Саме на ці товари до закінчення дії карантину поширюватимуться затверджені правила цінового регулювання, а саме вимоги до декларування зміни роздрібних цін. Водночас пояснювальна записка до проєкту постанови не містить ґрунтовних пояснень, яким чином та на підставі яких критеріїв формувалися відповідні переліки.
Відповідно до тексту проєкту постанови, декларуванню підлягатиме зміна роздрібних цін кожного окремого виду товару, незалежно від його ознак (тара, форма випуску тощо). Зміну цін декларуватимуть саме заклади роздрібної торгівлі через офіційний веб-сайт Держпродспоживслужби, що вестиме реєстр цін.
Додатково до тексту проєкту постанови, розміщеного на веб-сайті Кабінету міністрів, відповідно до інформації, наведеної на веб-сайті Мінекономіки, а також до пояснювальної записки до проєкту постанови, декларування змін роздрібних цін запроваджується у разі збільшення ціни, порівнюючи із ціною на дату набуття чинності цієї постанови або попередньо задекларованої ціни:
- на 15% і більше – за 30 днів до початку її застосування;
- на 10% і більше, але менше за 15% – за 14 днів до початку її застосування;
- на 5% і більше, але менше за 10% – за три дні до початку її застосування, не враховуючи дня декларування.
Водночас такі норми не було відображено безпосередньо у тексті проєкту, тож необхідно дочекатися його офіційного опублікування, аби робити висновки про те, чи будуть впроваджені відповідні правила.
Таким чином, попри положення закону, Кабінет міністрів не став затверджувати певний конкретний рівень цін на протиепідемічні та соціально значущі товари, а лише змусив роздрібний бізнес повідомляти владу про ціни на такі товари та про зміну таких цін.
Отже, такий механізм цінового регулювання є доволі м’яким. Фактично суб’єктам господарювання, що здійснюють роздрібну торгівлю відповідними товарами, необхідно буде забезпечити декларування цін, а у випадку підвищення цін – своєчасно попередити про це Держпродспоживслужбу.
Кабмін не став затверджувати певний конкретний рівень цін на протиепідемічні та соціально значущі товари.Зауважу, що історично в Україні вже існувало доволі жорстке регулювання цін на ряд харчових продуктів. Зокрема, було встановлено правила декларування цін, максимальні надбавки та граничні рівні рентабельності на деякі соціально значущі продукти: борошно, хліб, макаронні вироби, яйця курячі, деякі молочні продукти, деякі види м’яса тощо.
Проте в середині 2017 року за результатами пілотного проєкту, що тривав понад пів року, таке цінове регулювання було скасовано як неефективне. Так само до початку 2019 року існувало й цінове регулювання на медичні вироби, яке було скасовано минулого року у зв’язку з неефективністю та невідповідністю світовій практиці.
Щодо лікарських засобів, то ціни на них регулюються і зараз – як шляхом декларування та реєстрації для цілей публічних закупівель та реімбурсації, так і шляхом встановлення максимальних надбавок.
Щодо нового регулювання, то воно, зважаючи на тимчасовий характер, потенційно може бути доцільним у кризових умовах, оскільки дозволить Антимонопольному комітету України як органу, що відповідає за дотримання конкуренції, слідкувати за тим, аби не відбулося неконкурентного та необґрунтованого підвищення цін, та застосувати заходи впливу у випадку виявлення порушень.
Водночас в умовах здорової конкуренції ціни на будь-які товари, що не є монопольними позиціями, повинен регулювати безпосередньо ринок та закони попиту та пропозиції, а не держава.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
